ГлавнаяБлогиБлог Євгена Степанюка

E-commerce в Україні: безготівка в тіні

Широка податкова база та рівні умови оподаткування всіх економічних суб’єктів є невід’ємними складовими ефективної податкової системи, яка забезпечує справедливість перерозподілу доходів у суспільстві та користується його довірою. Очевидно, саме необхідністю дотримання цих базових принципів обумовлена ініціатива адміністрації Президента США з реформування міжнародної системи корпоративного оподаткування, зокрема, у сфері цифрових технологій, оприлюднена цього тижня.

В Україні питання податкового регулювання електронної комерції набуває дедалі більшої актуальності з огляду на загальносвітові тенденції з поглиблення діджиталізації ділових відносин, коли тінь з’являється там, де на неї не чекали – у сфері безготівкових розрахунків.

Фото: iPhones.ru

Основні цифри

Кількість та обсяг безготівкових операцій зростають в Україні з 2015 року. За даними Національного банку у 2020 році кількість платіжних карток в обігу зросла на 8% до 73,4 млн., з них активних – 40,4 млн. З їх використанням минулого року було здійснено близько 6 млрд. операцій на суму майже 4 трлн. гривень.

Частка безготівкових операцій з використанням банківських карток з 2019 року перевищує за сумою частку операцій зі зняття готівки. У 2020 році – це 56% від обсягу операцій з картками на суму 2,2 трлн. гривень (+23% за рік).

P2P-транзакції (перекази між картками) становлять 12,6% від кількості безготівкових операцій, але 42,8% - за обсягом (945 млрд. грн.). Ще 36,5% за кількістю та 29,1% за обсягом операцій (641,6 млрд. гривень) здійснюється у мережі Інтернет.

Обсяг P2P-транзакцій зріс у 2020 році на 24% (у 2019 році – на 64% порівняно з 2018 роком), тобто за 2 роки обсяг P2P переказів зріс у 2 рази (для порівняння: обсяг готівки (M0) в обігу зріс за цей період на 42%, номінальний ВВП – на 17,8%).

Проблематика та шляхи її вирішення

Офіційна банківська статистика на сьогодні не вирізняє у загальному обсязі P2P-транзакцій ті з них, що пов’язані із приватними переказами, та ті, що приховують бізнес-діяльність економічних суб’єктів. Відповідну інформацію можна отримати від служб фінансового моніторингу банків, які здійснюють онлайн моніторинг операцій ідентифікованих клієнтів та можуть сприяти виявленню бізнес-активності із використанням P2P-переказів на приватні картки, не призначені для ведення підприємницької діяльності.

Водночас банки не уповноважені контролювати повноту сплати податків своїми клієнтами, що є відповідальністю податкових органів, які, в свою чергу, не володіють тією інформацією, яку мають у своєму розпорядженні банки.

У зв’язку із цим, вбачаються доцільними такі кроки:

  1. В контексті готівкових розрахунків важливо забезпечити контроль та неухильне дотримання економічними суб’єктами чинних обмежень на розрахунки готівкою, які наразі встановлені на рівні 50 тис. грн. для операцій між підприємцями та фізичними особами та 10 тис. грн – для операцій між підприємцями (юридичними або фізичними особами).
  2. Підготовка спільних рекомендацій НБУ та ДПСУ банкам щодо виявлення випадків «дроблення» операцій та маскування бізнес-діяльності під приватні перекази та інструкції щодо подальших дій банків у разі виявлення випадків порушення режиму використання рахунку. Національний банк матиме можливість проконтролювати дотримання банками цих рекомендацій під час перевірок з фінансового моніторингу.
  3. Налаштування обміну інформацією між банками, Національним банком та ДПСУ. У багатьох країнах світу податкові органи мають доступ до інформації про банківські та інші фінансові рахунки клієнтів фінансових установ та операції, що здійснюються із використанням цих рахунків у режимі реального часу. Це не лише зменшує ризики порушень та шахрайських схем при сплаті податків, але й зменшує навантаження на самих платників податків. В свою чергу, Національний банк та банки можуть бути зацікавлені в отриманні даних податкових органів щодо міжнародних груп компаній, контролерами яких є резиденти України, інформацію щодо яких податкова отримуватиме в рамках автоматичного обміну інформацією від податкових органів інших країн.
  4. Фіскалізація операцій, що здійснюються із використанням платіжної інфраструктури. Наприклад, розрахунок за товар, отриманий через одного із найбільших в Україні операторів поштового зв’язку, здійснюється як переказ з картки на картку через POS-термінал, проте жодних підтвердних документів при цьому не надається, що не гарантує права на повернення товару та відшкодування витрат у разі його невідповідної якості.

Звичайно, вищезазначені кроки мають бути втілені одночасно із заходами зі структурного реформування податкової системи України, метою яких є забезпечення рівних правил та гармонізація оподаткування для всіх суб’єктів та категорій доходів, а також створення зручних сервісів для платників податків. Комплексний підхід до реформування податкової системи стимулюватиме ринок до самоочищення та розбудови прозорого та справедливого щодо всіх його учасників податкового середовища.

Євген Степанюк Євген Степанюк , кандидат економічних наук
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram