Молодь — критично важливі партнери в досягненні сталого економічного і соціального розвитку будь-якої країни. Проте більшість з тінейджерів українського сьогодення живуть Tik-Tok трендами, в той час коли діти, наприклад, Скандинавських країн, вчать іноземні мови, аби мати якомога більше offline та online спілкування з однолітками по всьому світу.
Процес активного освоєння дітьми іноземних мов подекуди гальмується через відсутність мотивації зі сторони вчителів, наставників і батьків. Ось власне для чого і існує ініціатива GoGlobal.
Станом на 2021 рік, 1300 іноземців з 75 країн світу взяли участь в GoGlobal, в рамках якої реалізується волонтерський проект GoCamp — інноваційні мовні пришкільні табори, учасниками яких є безпосередньо іноземні волонтери. Вони прилітають волонтерити за власний кошт і займаються просвітницькою діяльністю не лише в містах-мільйонниках, але і в регіонах, включаючи міста та села на лінії зіткнення у Луганській і Донецькій областях.
Однією з таких волонтерок є Ліла Длабоха із США, якій 60 років. Все життя вона працювала в медіа, але зіткнулася з проблемою повного вигорання і почала писати вірші. Вона народилася в Нью-Йорку, співала в українському хорі і вивчала українознавство. ЇЇ мама - з Тернопільщини, а тато - дирижер з Лемківщини, яких доля звела у Манчестері. Чоловік Ліли - киянин, музикант.
“П’ятий рік поспіль я приїжджала волонтерити в Україну, весь цей час мене цікавив саме схід країни. За власною ініціативою я їду в школи, які знаходяться як можна ближче до фронту”, - розповідає волонтерка.
Вона практикує медитації і навчала цьому дітей у GoCamp, дала їм поради як бути хорошим другом для іншої людини.
Тож, окрім вивчення іноземних мов, у GoCamp діти починають мислити глобально і критично, виховувати в собі цінності, бути підприємливими, толерантними та проактивними членами суспільства, а також руйнувати стереотипи щодо власної країни та світу в цілому. GoCamp виховав вже 165 000 саме таких дітей.
GoCamp — це не традиційна шкільна освіта, а, в першу чергу, міжнародний діалог та культурний обмін. Іноземці допомагають молодшому поколінню долати мовні бар’єри, соціалізуватися та відкривати для себе низку перспектив у професійному секторі.
Діти не відчувають сильної різниці між собою і наставником, адже у таборі немає субординації, там панує атмосфера взаємоповаги.
У цьому році GoGlobal відзначає свій п’ятий День народження. За 5 років існування до проєкту долучилося 2500 вчителів із 2158 українських шкіл усіх областей і регіонів України.
Керівниця GoGlobal Ірина Горлач зазначає: “Цифри, якими може похвалитися ініціатива в свій ювілей, насправді вражаючі. Але це лише “крапля в морі”. Ми будемо впевнені у тому, що виконали свою місію лише тоді, коли вільною англійською говоритимуть 1,5 млн випускників шкіл, а Україну заново відкриватимуть сотні тисяч іноземців.”
Чимало волонтерів таборів повертаються щороку, а деякі з них навіть залишаються жити в Україні.
Ельтаг живе під Києвом вже 17 років, хоча і народився у Туреччині. Він бездоганно знає українську мову і працює в IT - сфері. Волонтерство вважає своїм покликанням, а GoCamp для нього - можливість це довести собі і іншим.
Ельтаг допомагає дітям з обмеженими можливостями. З початку війни він возив на фронт провізію та медикаменти.
Ця людина вірить у краще майбутнє України.
Чернівці замість Нью-Йорка
Іноземна волонтерка Кейтлін Ґарсія приїхала в Україну заради GoCamp ще в 2016 році. Вона викладала французьку літературу в нью-йоркському університеті. Тепер Кейтлін - вчителька англійської мови в приватній школі в Чернівцях.
У 2018 році Кейтлін прийняла зважене рішення - переїхати в Україну назавжди. Зараз вона видає англомовний журнал “Аpofenie” про українське мистецтво, літературу та фотографію.
Завдяки їй американці мають можливість читати твори українських письменників, таких як Сергій Жадан, Андрій Любка, Василь Махно та інші.
Дівчина знає все про Революцію гідності та війну України з Росією. Вона добре розуміє українців і впевнена, що в цьому житті варто боротися.
“… Будь то вулиці Нью-Джерсі, чи Майдану під час Революції гідності в Україні, існує незліченна кількість боїв на всіх рівнях суспільства, які допомагають нам знайти певну рівновагу”, — пише Кейтлін в журналі “Аpofenie”.