Якщо зазвичай з Севастополя новини поставляють нардепи, військові або президент, то цього разу – і це змушує замислитись - із гучним демаршем виступила … окрема група мешканців.
Нагадаю, днями дві тисячі людей зібрались на головній площі міста та сказали „рішуче НІ!” прийдешній Вільнюській угоді між Україною та Євросоюзом. Водночас учасники мітингу висловили щиру підтримку ідеї приєднання України до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном.
Беручи до уваги організаторів дійства – КПУ та „Медведчуківський вибір” – стає зрозумілим, хто і до чого веде. Свого часу саме Віктор Медведчук вже організовував антинатовський референдум, а тепер готує референдум проти ЄС та за союз із Росією.
Одразу зауважу, у Севастополі цього разу було не просто „бла-бла-бла”. По-перше, це була акція, яка за кількістю її учасників дозволила офіційно направити її рішення до ЦВК, а по-друге, коли ініціативна група збере по Україні 3 мільйони підписів за МС-референдум, то хочемо ми того, або ні, але за законом, він таки має відбутись. Хоча, на мою особисту думку, це дуже важка справа, і коли комуністи разом з “медведчуківцями” передали до ЦВК підписи зібрані ще кілька років тому для іншого референдуму, вони і показали розуміння цього.
І знаєте, щось мені підказує, що „медведчуківці” не просто так заварили цю кашу. Всі зрозуміли, що пан Медведчук цього року таки отримав фіаско з приводу ідеї економічного приєднання до Росії. Але, мабуть, ви забули, Медведчук – не та людина, яка здається з першого разу.
Однак, спостерігаючи за розвитком подій щодо референдуму, все ж сфокусуємось, на політичній ситуації у Севастополі. Адже до нещодавніх євроініціатив президента, багато чого в поточній ситуації місцевих влаштовувало. Всі чудово розуміли, що Севастополь, подобається це багатьом, чи ні, є частиною України. Водночас і зв’язки із Росією, попри зняття мера Москви Лужкова, особливо після Харківських угод, на втрачались.
Стрімка ж ініціатива Віктора Януковича щодо Вільнюса, змусила багатьох севастопольців занервувати та, як наслідок, пожвавитись у своїх намірах.
Судіть самі. Учасниця наведеного вище мітингу – голова „Російської громади Севастополя” Тетяна Єрмакова, що „їде до Держдуми РФ, аби поставити там питання Севастополя”. Більш того, пані Єрмакова пообіцяла місцевим журналістам, що привезе в Держдуму Росії документи, які свідчать, що „Севастополь ніколи не передавався Україні”. Отаке-то!
Панове, що це таке? Я сам вам відповім. Це – сепаратизм чистої води. Він тут був завжди, але, як я вже казав, він, скажімо так, тлів та особливо до розмірів емоційних 1993-1997 років не розгорявся. Але зараз розклад сил змінюється. І виходить ситуація, коли країна прагне до Європи, а …Севастополь – до Росії.
Важлива деталь. Ми всі чудово розуміємо, що наш Президент рухається до Європи не від великої до неї любові. Це його розрахунок. Адже ментально пан Янукович – радянський, йому зручніше спілкуватись з російським істеблішментом. І так було до останнього часу, поки пан Путін на захотів „все і одразу”. Це налякало Президента більше, аніж цілком реальна перспектива стати в очах Європи таким собі паном Чаушеску. І Янукович розгорнув країну на 180 градусів, не спитавши при цьому Луганськ, Донецьк та Крим.
Так Президент вирішує власні питання, дивиться не стільки у майбутнє України, скільки у своє, пробачте, легітимне пенсіонне майбутнє. І зараз – той момент, коли єврорух пана Януковича просто співпав із багаторічним баченням опозиціонерами перспектив нашої країни. Ці перспективи – європейські.
Але, повертаючись до підсумків двохтисячного севастопольського мітингу, хочеться нагадати мешканцям міста, що вони неодноразово віддавали Януковичу до 70 відсотків. Саме севастопольці делегувати повноваження чинній владі. І зараз цим – ментально радянським – людям слід підкоритися новій волі їхнього улюбленого Президента. А якщо не улюбленого, то треба залишатись в меншості та підкоритись більшості країни, яка таки прагне до європейських перетворень в Україні.
На жаль, ці гарячі проросійські голови мене читати не будуть. Але для мене зараз головне – в іншому. Севастополь однозначно є осередком зростаючого сепаратизму. І влада, що має повноваження, не має нехтувати настроями мешканців такого складного у політичному сенсі міста, яким є Севастополь.