Компроміс останнього часу в правових межах такий: мова звучання може бути будь-яка, але субтитри (якщо звучить не-українська) мають бути українськими. Єдина умова до розповсюджувача – адаптація (локалізація) має бути виробничо проведена на території України. Таким чином лобістськи підтримано інтереси певних вітчизняних підприємств.
Отже пристрасті щодо мови кінопрокату вляглися, законодавча база владналася, глядачі майже не скаржаться. Залишилися питання якості перекладу та дубляжу. Але, як кажуть, то таке… Прогрес приходить з досвідом.
І тут постає питання нового етапу розвитку суспільства і потреб однієї з його іпостасей – кіноаудиторії, адже національна кіноаудиторія, як людська спільнота – це теж суспільство, його частина, що репрезентується, зі своїми інтересами, вимогами, потребами, смаками, викликами.
У зв’язку з поширенням інтересу суспільства до впровадження західних (читай: європейських) стандартів дедалі більшим стає коло осіб, які вільно володіють англійською мовою або вивчають її. Це значною мірою стосується молоді, тобто переважної частини кіноаудиторії, адже саме молодь, як відомо, здебільшого відвідує кінотеатри.
Переважна більшість репертуарних фільмів – англомовні. Це стосується, безумовно, американських, а також більшості європейських. Не володію точною статистикою, але з впевненістю стверджую, що англомовних в актуальному репертуарі України більше 90%. Решта – російські, французькі, інші. (У дужках зазначу, що кінотеатр "Жовтень", як член міжнародної асоціації ЄВРОПА-СІНЕМА, демонструє майже всі фільми з Європи, що потрапляють на вітчизняний кіноринок. Тому можу вважатися експертом з цього питання).
Так сложилось, что у нас не очень любят фильмы с субтитрами. Мы проводили эксперимент, кажется, в 2000-м году с фильмом «Красота по-американски». Демонстрировали две версии фильма: озвученную и с субтитрами. На сеансах с субтитрами было раз в пять меньше людей.
— Антон Пугач, председатель Наблюдательного Совета ПАТ "Мультиплекс холдинг"
Отже, дедалі більше людей хочуть і можуть сприймати кіно в українських кінотеатрах англійською. Чи готовий кінопрокат до такого нововведення? Законодавчо – так. Іншомовне кіно з українськими субтитрами – в межах закону. А що гальмує? Заважає відсутність системного підходу до проблеми. Поки що це крапкові (точечные) випадки, що трапляються за ініціативою ентузіастів. Ключові дистриб’ютори, які локалізують фільмокопії способом дубляжу, не зацікавлені у виготовленні спеціального тиражу копій з оригінальною фонограмою. Це, зрозуміло, додаткові видатки. Та й більшість кінотеатрів України не розуміють, навіщо це їм. Хоч нині, за наявності цифрових відеопроекцій, технічних складнощів для половини кінозалів (які мають цифру) вже нема. Зупинка за «малим»: поставити загальнодержавне завдання, вмовити дистриб’юторів, зобов’язати кінотеатри, провести роз’яснювальну роботу серед глядачів, активно прорекламувати нововведення.
Коли це буде?.. Невідомо. Але "Жовтень" вже починає.
На численні прохання глядачів кінотеатр "Жовтень" в порядку експерименту запроваджує систему паралельного показу іноземних фільмів (за наявності) у двох мовних варіантах: варіанті дубляжу (або озвучки) українською мовою та варіанті мовою оригіналу з українськими субтитрами.
Показ варіанту з оригінальним звуком буде плануватися двічі на тиждень на всіх запланованих за розкладом сеансах - ЩОСЕРЕДИ і ЩОСУБОТИ.
Експеримент впроваджується з 07 березня 2013 року.
Що нас спонукало? Дійсно – численні прохання глядачів та - конкретно - дискусія, що розвернулася з приводу якості російськомовного дубляжу в фільмі "Майстер", зокрема, у Фейсбуку. Кажуть, що в цьому фільмі поганий переклад та бездарна акторська робота тих, хто виконував дублювання. Не знаю, я не спеціаліст, хоча в минулому (в дитинстві та юності) була диктором Українського радіо. Разом з Віталієм Малаховим (режисер театру на Подолі) читала дикторський текст радіожурналу «Піонер України». А потім – на початку буремних 90-х була продюсером і організатором першого українського повного дубляжу – 63-серійного «мила» - «Дона Бейжа». 10 акторів під керівництвом режисера Бориса Небієрідзе озвучили 60 персонажів цього серіалу. Це був перший досвід Українського телебачення в «повному» дубляжі! І це був великий творчий успіх. Так що «Плавали, знаем».
Особливо хочу зауважити, що іноді перекладачі назв фільмів повністю міняють смислове навантаження назви. Так сталося з фільмом ЕLLES (Франція, Польща, Німеччина) з Жюльєт Бінош у головній ролі. Російські прокатники переклали як «Откровения», що ближче до змісту фільму. За сюжетом немолода журналістка журналу ELLE вислуховує одкровення молодих непрофесійних повій, які за основним видом занять є студентками. Наші ж ТЛУМАЧІ назвали фільм «Професіоналки». На мою думку, це є «непрофесіонально»! Тому вважаю, що на всіх рекламних носіях з метою огородити глядачів від горе-тлумачів треба обов’язково писати оригінальну назву. Це теж, на мій погляд, цивілізований (європейський) стандарт.
А що думають глядачі?