Гроші та муза: що таке культура?

Центр міської історії підготував серію онлайн-курсів про місто та культуру. Курс Др. Мейгіл Фавлер “Гроші та муза: Вступ до історії культури” — це десять відеолекцій із рекомендованою літературою та матеріалами, що мають на меті допомогти зрозуміти, як ми розуміємо світ. Пропонуємо уривок з першої лекції дослідниці, де вона запрошує глибше поміркувати над тим, чим є “культура” і які питання ми можемо ставити, коли замислюємось про неї.

Уривок лекції

Чому ми бачимо речі так, як ми їх бачимо? Чому у нас сформувались певні цінності? Чому люди мають певні погляди на світ? І як до цього дотичне мистецтво?

В публікаціях та медіа іноді можна прочитати, що люди розуміють світ у певний спосіб через те, ким вони є. Йдеться про те, що існує щось у ДНК, що змушує людей любити демократію, диктатуру, соціалізм або капіталізм. Цей курс допоможе вам побачити, як структури, в яких ми живемо, формують наше розуміння світу.

Такими спробами дістатися значення, дійти того, як люди розуміють світ, займається історія культури. А цей курс — це вступ до історії культури. І ми поратимемось із питаннями історії культури… за допомогою культури. У тому сенсі, що ми будемо думати про мистецтво.

Ось про що йдеться: подумайте про останній мистецький об’єкт, із яким ви взаємодіяли. Це академічний спосіб спитати «Який фільм ви дивилися останнім?», або яке це було шоу на телебаченні, яку виставку відвідували, можливо, остання шкільна вистава, на яку ви ходили, книга коміксів? Будь-що.

Подумайте, хто створив цей об’єкт? Скільки коштувало це зробити? Скільки отримав митець чи творець? Скільки ви за це заплатили? Хто ще міг фондувати це? Хто був цільовою аудиторією? Це були ви чи не ви? Подумайте, чому митець це створив. Ви можете не мати відповідей на всі ці питання, але задумайтесь над цим. Це і є зв’язки між грошима й музою.

Спробую навести приклад. Скажімо, останнім мистецьким об’єктом, із яким я взаємодіяла, було телешоу на Netflix. Я люблю Netflix! І саме там можна миттєво побачити складні стосунки між грошима й музою. Ми чітко бачимо, що заради мого досвіду працювало багато людей: очевидно, це актори шоу, на яких я дивилася, але, звісно, також і сценаристи, продюсери шоу, керівництво Netflix. Давайте подумаємо ще ширше: художники-костюмери, художники-постановники, люди, які готують і доставляють їжу на майданчик для акторів, агентів і менеджерів акторів, що продюсують їхні кар’єри, навіть родини акторів, сценаристів, художників, які, можливо, мають інші роботи, щоби їхні партнери-митці могли розвиватися у своєму напрямку. Бухгалтери, які працюють, щоби Netflix був прибутковим. Прибиральники у головному офісі Netflix, які тримають приміщення чистим для зустрічей, де будуються плани на майбутні шоу. Усю цю мережу можна побачити з одного епізоду шоу, яке я подивилась.

Які зв’язки в цій мережі? Це фани (або частина аудиторії на кшталт мене), керівництво, сценаристи, актори, художники, правовий відділ, місцева політика й іноземна політика, іноземні партнери. Якщо говорити про інші культурні продукти, не Netflix, а, скажімо, XIX, XX століття, ми побачимо у цій мережі ще й патронів, філантропів, цензорів, державних службовців, солдатів, навіть жандармів у в’язниці, які забезпечують зв’язок між грошима й музою.

Пропоную трохи заглибитись у тему. Що як ми розглядатимемо це шоу на Netflix і ставитимемо глибші питання? Що як ми запитаємо про владу? Де ми бачимо владу? Керівництво, яке обирає запропоновані сценарії для шоу в залі засідань? Влада Голівуду чи американського телебачення? Або занепад влади американського телебачення.

Де можна локалізувати смак? Хто визначає, які шоу популярні? Аудиторія? Службовці? Митці? Як ми оцінюємо людей, які дивляться певні шоу? Чи розваги — це погано? І взагалі, що таке розваги? Чи має мистецтво бути нудним?

А як щодо держави? Які постанови й правові політики можуть впливати на мистецький продукт або вплив цього продукту? Чи може шоу Netflix створити спільноту, яка говоритиме про політику й зможе повалити державу? Можете, звісно, сміятися, але історики доводять, що саме обговорення газет у лондонських кафе й паризьких салонах призвели до революцій XVII століття в Англії і XVIII століття у Франції. Мистецтво може мати політичні наслідки.

Подумайте про ґендер. Як телебачення матеріалізує, підтримує ґендерні ролі, як воно може їх підважувати?

Відмінність. Які етнічні, расові, релігійні або сексуальні ідентичності або відчуття приналежності можна відкривати, заперечувати або домовлятися про них через телешоу?

Постколоніалізм. Подумайте, як ми на Заході бачимо Україну, як Захід бачить Україну. Як Росія бачить Україну або Захід? Як можуть змінюватися центри й периферії? Що таке центр і чому?

Це те, чим ми займаємося на цьому курсі: ми поміщаємо мистецтво в контекст, щоби з’ясувати, які великі економічні, політичні й соціальні структури формують культурне виробництво й сприйняття. Це все про значення, про те, як люди надають значення об’єктам, ідеям, практикам. І це дуже цікаво.

Легко сказати: «Ох, шоу на Netflix — це просто щось, що ми дивимось, щоби розслабитися ввечері після важкого робочого дня», але якщо ми ставитимемо правильні питання про владу, смак, державу, ґендер, відмінність — цей культурний продукт може багато розповісти нам про нас самих. Або про наше суспільство. Або про ваше суспільство.

Мистецтво віддзеркалює світ навколо себе. Воно оповідає історії, які ми розповідаємо собі. Тому, дивлячись на мистецтво, на людей, які його творять, на людей, які його споживають, ми можемо багато дізнатися про самих себе і суспільство, в якому живемо.

Біо

Др. Мейгіл Фавлер, історикиня і доцентка Кафедри історії у Стетсонському університеті, де керує програмою русистики, східноєвропейських і євразійських студій. Афілійована дослідниця Центру міської історії (Львів). Має ступінь Ph.D. з Принстонського університету (2011). Авторка книги "Бомонд на краю імперій: держава і сцена у радянській Україні" (Beau Monde on Empire's Edge: State and Stage in Soviet Ukraine) (Торонто, 2017). Український переклад книги вийде у 2022 р. Працює над дослідженням "Історії війни: театр на передовій соціалізму" про історію Прикво, театру Прикарпатського військового округу (колишній Театр Радянської Армії) у Львові. Інший дослідницький проект "Товаришка актриса: радянські українські жінки на сцені і за лаштунками" переосмислює театр в Україні упродовж довгого ХХ століття через призму жінок у ньому.

Інфо про курс і лінк

Відеолекції онлайн-курсу “Гроші та муза: Вступ до історії культури” зараз доступні на youtube-каналі Центру міської історії, а вже невдовзі повний курс з доступом до матеріалів можна буде прослухати на сайті Центру.

Лекції підготовані англійською мовою та з українськими субтитрами.

Курс є частиною проекту "Підручний інструментарій культури: міждисциплінарна освітня програма про місто і мистецтво", що реалізований за підтримки Українського культурного фонду.

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram