По-перше, нещодавні опитування росіян показали, що відсоток тих, кому «начхати» на те, що Росія, окупувавши Крим, порушила міжнародне право, за рік зріс з 71% до 78%. Тому і міжнародне право у Росії буде враховуватись лише тоді, коли воно відповідає інтересам країни. Проблема не у дотриманні міжнародних норм, а у спроможності Росії повернутись у цивілізований світ. І саме ця вимога – визначатиме позицію Росії щодо виконання рішення міжнародного суду.
По-друге, і відновлення діяльності Меджлісу, і поширення української мови у Криму – це питання більше ідеологічне для росіян, ніж правове. Фактично, навіть визнавши те, що українська мова на контрольованій території РФ обмежується, Росія заганяє себе у той капкан який будувала для України – порушення прав «російськомовного населення». Відповідно, формально Росія може відзвітуватись про те, що українська мова не обмежується. Може навіть провести якийсь фестиваль чи конкурс з української мови у Криму. Але не більше. Збільшити кількість годин викладання української мови, не говорячи про збільшення кількості україномовних класів сьогодні, – це визнання мовної експансії Москви на півострові. Тому, а) формальні заходи з підтримки української мови; б) акції протесту батьків «проти насильницького нав’язування української мови»; в) звіти про відмову 99% дітей вивчати мову «хунти»; г) «статистична звітність» про те, що українська рідна лише для 0,5% населення півострову і т.д. і т.п.
Майже аналогічне рішення щодо діяльності Меджлісу. Меджліс може бути відновлено, але в іншому кадровому складі. Потенційно – навіть з іншою назвою. Наприклад, меджліс кримськотатарського народу Росії.
Питання у тому, а що буде Росії якщо вона не виконає ці вимоги. Особливо - враховуючи її право вето у Радбезі ООН та визнання Конституційним судом РФ другорядності міжнародних договорів порівняно з Конституцією РФ. Зважаючи на маніпулятивні можливості Кремля, за цим рішенням – нічого. Але не треба вважати українську тактику юридично переслідувати агресора наївною. Наша мета – сформувати негативне сприйняття Росії у світі. І будь-які порушення міжнародних норм Кремлем – гратимуть у руслі цієї стратегії. Тому варто приготуватись, що формально Росія зазначені вимоги виконуватиме. Питання лише у тому, як довести світові цей люфт – між статистичною звітністю Кремля і реальністю Криму.