Ескіз костюма мага до опери С. Прокоф’єва "Любов до трьох апельсинів", 1926.
На учнівських виставках він виставляє переважно пейзажні етюди, також у той час Хвостенко-Хвостов зробив серію жанрових замальовок із циркового та театрального побуту. Але головним в той період були… карикатури для московського гумористичного журналу «Будильник», з яким художник співпрацював у 1916-1917 роках. У 1919 році Хвостенко переїхав у Київ, потім у Харків, де поринув у вир пропагандистських замовлень. У Харкові він офював «Окна УкрРОСТА»,агітпоїзди, радянські свята, співпрацював із газетами і журналами, малював плакати – «Геть пана з України!», «Обирайте до Рад бідноту та середняків, гоніть в шию куркулів!», «Хай живе жінка-пролетарка – будівниця нового життя!», паралельно працював в театрі. З 1921 року очолив театральну кафедру Харківського художнього інституту. Перша значна театральна робота Хвостенка-Хвостова в Харкові - вистава за п’єсою Маяковського «Містерія Буфф!» у Героїчному театрі, виконана в героїко-сатиричному дусі з революційним пафосом. Він працював у кількох театрах, а коли в 1925 році в Харкові створили театр опери та балету, пішов працювати туди в штат і трудився понад 20 років. Разом із Вадимом Меллером, Анатолієм Петрицьким був реформатором української сценографії, приніс на театральну сцену авангардні експерименти.
Ескіз декорацій до опери "Валькірія", 1929, папір, гуаш
Борис Косарєв писав про нього: «Він знав безліч сценічних прийомів і з великим хистом ними користувався. Пригадую, в одному спектаклі особливо вдало з погляду просторового вирішення намалював він ліс, крізь який виднілися небо та хмара. Все сприймалося жваво, рухливо, переконливо до ілюзорності. І що ж? Задник, виявилося, був не цільним, а прорізним, і в прорізах містилися «язики» з деталями дальшого плану. Прийом, що його колись винайшов Роллер, у Хвостенка-Хвостова зажив новим життям. Яскравим спогадом живуть у моїй пам’яті: конструктивне оформлення «Тома Сойєра» у Дитячому театрі Харкова (зелене з помаранчевим драпування з китицями, опущене на станок-декорацію); панно у спектаклі «Хобо» із зображенням фотографій хмарочосів, намальоване на гранях станків кубічної форми. Ці декорації рухалися, відкривалися, перекривалися…
Пам’ятаю також оригінальний радіус у «Наталці Полтавці» (режисер І. Мар’яненко) — артистично намальоване листя верби… У декораційному мистецтві Хвостенко-Хвостов був, як то кажуть, царем і богом. Олександр Веніамінович мислив категоріями сцени як режисер. «Розумієш, старий,- казав він,- на сцені треба будувати майданчики. Без них режисеру ніде буде мізансценувати».
Ескіз декорацій до опери "Валькірія", 1929, папір, гуаш
Хвостенко-Хвостов схилявся до «об’ємного, конструктивного дизайну, чогось, що перетворювало художній простір», а костюми і декорації до непоставленої опери "Любов до трьох апельсинів» були найближчими до абстрактного мистецтва. Макет оформления постановки «Запорожець за Дунаєм» експонувався в радянському павільойні Міжнародної виставки 1937 року в Парижі і був відзначений срібною медаллю.
Ескіз костюма вартового до опери С.Прокоф’єва "Любов до трьох апельсинів", 1926. Папір, змішана техніка.
З 1946 по 1952 Хвостенко-Хвостов був головних художником Київського державного театру опери і балету.