Адріан Прахов закінчив історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету, вивчав пам’ятки давнього мистецтва в Римі, Берліні, Відні, Парижі, Лондоні, цілеспрямовано робив наукову кар´єру: у 1873 році захистив дисертацію на тему «Про реставрацію групи східного фронтону Егінського храму в Афінах», в 1879 – «Будівництво давнього Єгипту».
Але головною справою його життя було керівництво оздоблювальними роботами Володимирського собору (1884-1896). На початку 1880-х років Адріан Прахов кожного літа приїжджав до Києва - досліджував настінні розписи і мозаїку Софійського собору та фрески Кирилівської церкви, працював у Єлецькому монастирі в Чернігові та Успенському соборі у Володимирі-Волинському, у 1887 році відкрив і скопіював фрески Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Професор вивчив українську мову, бо вважав, що знати мову країни, в якій живеш, - культурний мінімум кожної освіченої людини (нагадаю, держава тоді називалася – Російська імперія). У 1885 році за протекцією графа Толстого Петербурзьке археологічне товариство доручило Адріану Прахову кураторство Володимирського собору в Києві. Він запросив найталановитіших російських художників – Васнєцова, Котарбінського, Нестерова, Сведомського, всього 96 художників працювали над розписами собору, сам Прахов зробив проекти на мармурові і бронзові роботи – він був непоганий рисувальник, деякі орнаменти зробив Михайло Врубель.
Собор освятили 20 серпня 1896 року в присутності царської сім'ї і 600 запрошених, газети писали, що київський собор можна порівняти з Собором святого Марка у Венеції і Софією Константинопольською у Стамбулі. Так само Адріан Прахов керував реставраційними роботами в Кирилівській церкві – більше 800 квадратних метрів розписів, окремі ікони та розписи Прахов запропонував зробити Михайлу Врубелю, завдяки вишуканому смаку Прахова фрески ХІІ століття і модерні образи Врубеля гармонійно сплелися в новий сакральний ансамбль.
З 1887 до 1897 року професор Прахов викладав у Київському університеті на кафедрі історії мистецтва, у 1897 році він зробив малюнок для дорогоцінної раки для мощів святого Феодосія Углицького в Чернігові, і в тому ж році повернувся на викладацьку роботу в Санкт-Петербурзький університет. Київський, найплідніший період діяльності Прахова закінчився. Імператор присвоїв Прахову дворянський титул. Помер Адріан Вікторович 14 травня 1916 року в Ялті.