Про здешевлення житла та про дешевий піар...

25 квітня кабінет Міністрів України прийняв поставу, якою затвердив механізм здешевлення вартості іпотечних кредитів. Як на мене, документ зайвий раз підтвердив, що від цієї ініціативи користь отримає хто завгодно, але тільки не пересічні громадяни.

Фото: Макс Левин

По-перше, ще раз хочеться нагадати міністру ЖКГ пану Близнюку, що за допомогою програми «Доступне житло» Кабінет міністрів не забезпечує житлом, як про це говорить керівник відомства, а лише допомагає власникам певних сум, здійснити свою мрію. Адже перший внесок ніхто не скасовує. Він і надалі визначатиметься банківської установою, КМУ лише вимагає, щоб він був меншим за 25% від вартості житла і при цьому сама ставка іпотечного кредиту не повинна перевищувати 16% річних.

По-друге, трохи дивують встановлені нормативи вартості одного квадратного метра житла: для Києва – до 7 тисяч гривень, для Київської області – до 5 тисяч, для інших областей – до 4 тисяч. Не знаю, як для інших регіонів, а для столиці урядові розцінки явно не є ринковими. Про що, до речі, вже заявили і самі забудовники, нагадавши, що собівартість одного квадрата після сплати податків, підключення до комунальних мереж тощо наближається до 9 тисяч. Тож, цікаво якими такими аргументами влада «переконуватиме» будівельників знижати ціну квадратного метра?!

По-третє, загалом не зрозуміла концепція «здешевлення житла». Як би, навіть виділений на іпотеку мільярд віддали через держзамовлення будівельникам, можна було б побачити хоч якусь ідею. А так, правила гри на ринку не змінюються, корупційна складова, яка, за визнанням експертів, дає надбавку ледь на 50%, нікуди не зникає, податкових пільг ніхто не отримує, власне сама кредитна ставка не зменшується. Отже, все виглядає так, що Уряд просто вирішив подарувати мільярд гривень банкам, які, зрештою, і стануть тими кінцевими інстанціями, в яких осядуть державні кошти. Але яке відношення ця дружня допомога банкірам має до соціальних ініціатив?!

Нарешті, по-четверте, дуже сумнівними виглядають визначені Кабміном межі платоспроможності для громадян-учасників програми. Щось мені підказує, що родина з трьох членів, сумарний дохід якої в рік складає 55 тисяч гривень, про іпотеку навіть і не марить. З такими доходами важкувато забезпечити поточні витрати, куди там зазіхати на довгострокове інвестування. Хоча, можливо, для підготовки якоїсь передвиборної агітки такі квартири й отримає пару щасливчиків з числа малозабезпечених у пріоритетних для влади регіонах.

Загальний висновок щодо іпотечної ініціативи: привід для дешевого піару бачу, здешевлення ціни вирішення житлового питання на рівні системи – ні.

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram