Єдине, що варто відзначити, це системність та наполегливість у діях: спочатку був перетворений на порох «реформаторський курс» як такий, а у суспільства в чергове сформували ідіосинкразію на саме слово «реформи». А тепер відповідальні чиновники з успіхом добивають усілякі ініціативи, модернізації та перетворення на ввірених ним ділянках.
Проте більшість з них робить це без зайвого розголосу, розуміючи, що пилити бюджет на мільярди і при цьому нагло брехати громадянам про великі досягнення, це вже занадто, навіть для цієї «бульдозерної влади». Проте в цій команді є й відважні герої, які продовжують вважати громадян України «останніми лохами», бо продовжують вішати локшину, навіть після того, як вже остаточно переконали всю країну в тому, що окрім безпрецедентної корупції ця влада жодних очевидних досягнень не має, на мала, і мати ніколи не буде.
І один з найкращих на цьому «нелегкому поприщі» – міністр інфраструктури Б.Колесніков. Ось у кого енергія б’є через край! Хоча ради справедливості відзначимо, що матеріальні результати все ж таки є. Але якою ціною, і якої якості?! І тут, що не згадай: хоч ЄВРО-2012, хоч «Хюндай», все можна використовувати як матеріал для звернення до Генеральної прокуратури.
Мы начнем в этом году новую программу, которой никогда не было. Это строительство жилья и ипотечное кредитование, и это программа "Доступное жилье"... Мы будем выдавать кредиты на 10-15 лет под очень маленькие проценты и строить жилье
— Виктор Янукович
Проте, судячи зі всього пану Колеснікову того, що «утнуло» його відомство за останні 2,5 роки, замало. Нині в нього замах на щось взагалі титанічне, майже непід’ємне, те, що може уславити у віках. Наприклад, програма «Доступне житло». І хай людину, яка не знається на азах державного управління, не турбує те, що цей проект пан Колесніков збирається доручити новому агентству, яке також перейматиметься проблемами… підготовки до Євробаскету та Зимової Олімпіади. Бо, головне в цьому, вірно, не кінцева мета, а сам рух до неї, особливо, коли цей рух фінансується з держбюджету.
І перші прикмети того, що за справу взявся справжній професіонал, а не дрібний шахрай, можна побачити вже з першого кроку. Адже гранична вартість одного квадрату відразу зросла з 4 до 6 тисяч гривень. Однак, на цей раз, невгамовного міністра напевно трохи занесло. Бо одна справа, коли посеред столиці будується хай й гарний стадіон, проте за ціною космічної станції. І зовсім інша, коли на всю країну заявляється про «доступне житло», в якому вартість стандартної «одинички» (без зайвого метражу, будь-якої відділки, облаштування тощо) буде біля 25 тисяч доларів, а «двушки» - понад 35 тисяч. І це не в столиці.
Таке собі «доступне житло» у країні вже третього світу майже за ціною нерухомості розвинутих європейських держав. Скидається на те, що за рахунок цього «доступного житла» хтось таки хоче покращити життя. Але ж, звісно, не простим людям…