У країні, де безробіття становить 16%, а серед молоді ця частка сягає 40,16% і є найвищою в Європі, ринок праці нагадує джунглі із законом про найсильніших. Робота перетворюється на найбільше благо. Тут уже не до сієст і скорочених годин. Дані Євростату підтверджують: іспанці насправді працюють більше годин, ніж у середньому в ЄС. Більше за німців і скандинавів. У постковідну епоху навіть скарги на поганих шефів перестали бути актуальними. Тепер уже традиційні розмови про те, що зменшили зарплату, звільнили частину співробітників, а обов'язки розподілили між тими, хто залишився, закінчуються однією фразою: “Але я не скаржуся. Дякувати Богу, в мене є робота”.
Насправді проблема – це не п’ятиденний робочий день, а понаднормові години і нестабільна оплата праці. Для більшості самозайнятих в Іспанії восьмигодинний робочий день залишається недосяжним ідеалом. Бути фрілансером і представником креативної індустрії означає певну готовність до нестабільності та понаднормового графіка, тому що так чи інакше сучасним «голодним і вільним» художникам треба щомісяця платити податки. Тож в Іспанії значна кількість “несправжніх самозайнятих” – від таксистів "Уберу", перукарів до професорів і журналістів, які фактично працюють повний робочий день на компанію, – не мають ані гарантій, ані адекватного графіка роботи зі стабільними контрактами.
Рівність, екологічність і збільшення продуктивності
Прихильники ідеї чотириденного робочого тижня переконані, що зменшення кількості годин допоможе працювати ефективніше, а час, витрачений на поїздки можна буде використати на цікаві заняття. Як написав лідер Más País Іньїго Еррехон у своєму твіттері: “Європейські фонди повинні також використовуватися, щоб покращити здоров'я, піклуватися про навколишнє середовище та збільшувати продуктивність”.
Цей пілотний проєкт триватиме три роки. Гроші будуть виділені на те, щоб зарплата співробітників не зменшилася відповідно до часу, проведеного на роботі. За найкращого сценарію інші компанії побачать позитивний ефект і згодом самостійно, вже без допомоги держави почнуть долучатися до ініціативи.
Хоча такий сценарій і виглядає утопічно, для оптимізму реформатори мають певні підстави. Згідно з дослідженням іспанських учених Луїса Карденаса та Паломи Вільянуки, опублікованим у Cambridge Journal of Economics, скорочення робочого дня до п’яти годин матиме позитивний макроекономічний ефект. Буде створено 560 тис. нових робочих місць, безробіття зменшиться на 2.6%.
Крім теоретичного підґрунтя, в Іспанії вже є приклади успішного втілення ініціативи. Представники технологічної компанії Delsol стверджують, що це дозволило їм підняти рівень мотивації співробітників та почуття гордості за приналежність до компанії. Саме ця внутрішня мотивація сприяє збільшенню продуктивності та виконанню роботи якісно та за короткий термін. Міжнародний дослідницький інститут Great Place to Work визнав Delsol одним із кращих роботодавців Іспанії.
“Добити бізнес” і збільшити кількість нелегальних контрактів
Попри те, що перспектива працювати менше і виглядає заманливо, противників у неї теж вистачає. На жаль, увесь ринок праці – це не велика успішна айті-компанія із системою заохочення співробітників, барбекю та відеоіграми по п'ятницях. Дуже часто хороші ідеї, спрямовані на покращення умов працівників, можуть мати зворотний ефект. Принаймні в Іспанії так уже траплялося не раз.
Однією з таких прекрасних ініціатив є система практик. Компанії підписують з університетами договори про залучення студентів переважно магістерських програм. Максимально в одній компанії студент може стажуватися до року і потім отримувати контракт на роботу. Теоретично студент отримує необхідний досвід, а компанія - підготовленого працівника. На практиці компанії “неформально” домовляються зі студентами про купівлю курсів, навчання на додаткових магістратурах. Таким чином, роботодавець отримує дуже дешеву роботу силу (400-600 євро) іноді на три-чотири роки, яка ще й самостійно оплачує свою другу або навіть третю вищу освіту.
Враховуючи, що у престижній компанії на один контракт претендують кілька студентів, а відсоток безробіття серед молоді в Естремадурі та Андалусії перевищує 50%, неважко здогадатися, що ані про барбекю, ані навіть про мінімальну повагу до прав працівників не йдеться.
А тепер якщо до цього додати коронавірусну кризу, коли малий і середній бізнес з усіх сил намагається вижити, інституціалізований робочий тиждень у 32 години може призвести або до його закриття, або до збільшення кількості практикантів і нелегальних самозайнятих, про яких уже згадувалося раніше. Тому серед головних аргументів противників ініціативи – те, що така реформа зараз не на часі. Економічна криза, в якій опинилася Іспанія – це не момент для експериментів. Туристичний бізнес, бари та загалом вся сфера послуг не може працювати чотири дні на тиждень, необхідне залучення додаткових працівників, що в результаті просто доб’є економіку. Та й не слід забувати, що, навіть попри гарантії не зменшувати оплату, в подальшому зарплата працівників, які працюватимуть чотири дні, впаде, а виробництва, що працюють щоденно, вимушені будуть добирати собі додаткові кадри на інші три дні.
Може, скорочений робочий тиждень – це й хороша ініціатива, але точно не всі країни та компанії здатні дозволити собі таку розкіш.