Дорогі колеги,
Зустріч у «форматі Аррії», яку ми проводимо сьогодні, вже перетворилася на щорічне обговорення наслідків тимчасової окупації Криму Росією.
Я особливо вдячний міністру Лійметсу та керівництву Естонії, що зробили можливим цей захід, а також усім співорганізаторам, особливо тим, хто вперше є спонсором нинішньої дискусії щодо Криму.
Географія учасників та співорганізаторів розширюється, і це явний знак того, що зростає увага держав-членів ООН до наслідків тимчасової окупації Криму.
З одного боку, приємно бачити, як дедалі більше країн поділяють наші занепокоєння. З іншого – справді шкода, що постійне погіршення ситуації в Криму вимагає такого рівня уваги.
Збройна агресія Росії проти України спричинила серйозну кризу у міжнародній політиці та підірвала авторитет міжнародних організацій.
Вона також акцентувала, що ми, держави-члени ООН, повинні залишатися пильними, готовими та єдиними. Не слід допускати, щоб події 2014 року повторилися. Ми ніколи більше не повинні бути здивовані думкою, що в сучасному світі такі грубі порушення міжнародного права та прав людини неможливі. Ці порушення можливі та реальні.
Настав час посилити ефективність наших спільних зусиль для досягнення деокупації Криму.
На жаль, у 2014 році ООН не дала достатньо сильної реакції після того, як стартувала окупація Криму, щоб перешкодити подальшій агресії Росії.
Перше засідання Ради Безпеки ООН з цього питання, яке Україна скликала у лютому 2014 року, довело, що Росія не буде слухати міжнародну спільноту. У березні 2014 року РФ наклала «вето» на проєкт резолюції Ради Безпеки ООН щодо підтримки територіальної цілісності України.
Того ж місяця російська влада затримала, погрожувала та в подальшому вислала з Криму спеціального представника ООН, посла Роберта Серрі, який перебував там з офіційною місією. Тодішній Генеральний секретар, очевидно, не очікуючи такої зневажливої поведінки від необраного члена Радбезу, уникав навіть застосування статті 99 Статуту ООН та подальшого розгляду питання агресії Ради проти України у Раді Безпеки.
А Росія тим часом відреагувала ще більш зухвалим порушенням Статуту ООН і продовжила спробу анексії Криму.
Через сім років російська військова присутність на півострові зросла більш ніж удвічі.
Є й інші негативні тенденції – від зміни демографічної структури населення Криму та інших порушень міжнародного гуманітарного права до масштабних порушень прав людини, таких як політичне переслідування, культурне та релігійне придушення українських та кримськотатарських громад. Об’єкти світової спадщини ЮНЕСКО та культурні об’єкти в тимчасово окупованому Криму піддаються варварському поводженню та пограбуванню.
Неодноразово ООН наголошувала на відповідальності Російської Федерації за викрадення, катування, позасудові вбивства в тимчасово окупованому Криму та вказувала на панівну атмосферу безкарності за ці злочини.
Ми закликаємо окупаційну владу відмовитися від політизації питання щодо доступу на територію Криму, надати повний доступ відповідно до міжнародного права і, зокрема, міжнародного гуманітарного права.
Довгостроковий вплив РФ на навколишнє середовище півострова та прилеглі регіони ще до кінця не оцінений.
Підривна політика Росії спрямована на легітимізацію спроби анексії, закріплення статусу-кво та демонстрації своєї військової потужності з території Криму на весь Азово-Чорноморський регіон та Середземне море.
Міжнародне співтовариство може звикнути до російської окупації Криму та її військової агресії на Донбасі. Світ може закрити очі на згадане погіршення ситуації на півострові та на тимчасово окупованих територіях у Східній Україні та продовжувати вести бізнес із Росією у форматі "as usual".
Це найгірше, що може статися сьогодні. Надзвичайно важливо, щоб ми підтримували рішучу спільну позицію щодо окупації, вироблену в рамках ООН, ЄС та інших регіональних та міжнародних організацій. Немає підстав переглядати та послаблювати цю позицію.
Нам терміново потрібне створення довготермінової стратегії щодо Криму та рішучі дії щодо подолання негативних наслідків окупації Кримського півострова та забезпечення відновлення територіальної цілісності України.
З огляду на це, Україна ініціювала новий консультативний та координаційний формат – Кримську платформу. Це гнучкий міжнародний механізм, який забезпечує довгострокове стратегічне бачення деокупації Криму, консолідацію міжнародних зусиль та посилення синергії відповідних процесів на міжурядовому, парламентському та експертному рівнях.
Користуючись нагодою, я запрошую усі країни-члени ООН долучитися до цієї ініціативи.
Установчий саміт, який повинен відбутися у Києві 23 серпня 2021 року, покладе старт роботі Кримської платформи, там буде ухвалено короткий документ, в якому буде викладене бачення подальшої консолідації політики щодо деокупації Криму.
Я наполегливо рекомендую вам приєднатися до Кримської платформи та з нетерпінням чекаю на те, щоб привітати вас під час її запуску у Києві.
Щиро дякую за вашу підтримку України та за вашу увагу.
12 березня 2021 року