Північно-Корейський лідер може виявитись наживкою в пастці, яку Дональд Трамп підготував сам для себе. Полюючи на Нобелівську премію миру за дружбу з Кім Чен Ином американський лідер показав на саміті «Великої сімки» в Канаді, що готовий розсваритись з усім світом.
Звісно, набагато краще, що Трамп вирішив все-таки домовлятись, а не стріляти американськими ракетами по КНДР – хоча такий сценарій ще зовсім нещодавно був дуже імовірний.
Нагадаємо, ще 23 вересня 2017 року лідер США, коментуючи виступ глави північнокорейського МЗС Лі Ен Хо, заявив, що КНДР довго не проіснує. «Щойно слухав, як в ООН виступав міністр закордонних справ Північної Кореї. Якщо він висловлює думки коротуна з ракетою, то вони довго не протягнуть», - зазначив тоді Трамп.
Тоді Лі Ен Хо пригрозив США нанесенням ракетного удару у відповідь на образи свого лідера Кім Чен Ина. Міністр стверджував, що Трамп - «психічно неврівноважена людина, яка страждає манією величі» і «Трамп взяв курс на самогубство».
У вересні минулого року Лі Ен Хо знов попередив, що якщо в результаті збройного протистояння між двома країнами «загинуть невинні американці», то «Трамп буде нести повну відповідальність» за це. Тоді на фоні хаотичних і образливих публікацій Трампа навіть заяви міністра закордонних справ непередбачуваної Північної Кореї виглядали набагато дипломатичнішими, аніж США. Здавалося, що лідери двох держав «грали в покер через соцмережі» і перевіряли хто з них блефує.
Якщо Трамп і прикидався, то схоже, що дуже переконливо: серед двох лідерів ядерних держав своєю непередбачуваністю і хаотичністю Трамп переграв навіть Кім Чен Ина. Сьогодні ж американський президент хоче закріпити свою перемогу усіма можливими способами: від пам’ятних монет до офіційних зустрічей і обіцянок Нобелівської премії миру, яку Трампу завчасно прогнозують представники його ж партії.
Чи замінить КНДР «Велику сімку»
Тиждень тому замирення КНДР дійсно виглядало як справжня дипломатична перемога Дональда Трампа, з якою не могли посперечатись навіть найбільш критичніші до американського президента ЗМІ. Навіть його головні опоненти - демократи, завмерли від подиву. Але здається, що красивий статус “миротворця” Трамп особисто закреслив гучною сваркою з усім світом.
Президент Франції Емануель Макрон не помилився, коли заявив, що США швидко рухаються в сторону світової ізоляції.
Компанія Кім Чен Ина та Володимира Путіна - не найкращий вибір для міжнародних відносин в цілому і для Білого Дому особливо. Але за останні кілька днів ми стали свідками унікальної ситуації, коли американському президенту вдалось зробити дві історичні ,але суперечливі події: організувати саміт з непередбачуваним і інфантильним комуністичним лідером Північної Кореї. А також вперше в історії зірвати саміт G7, не підписавши фінального комюніке - організації, яка створена у 1975 році за безпосередньої участі США. Як відомо, тодішня перша зустріч на рівні міністрів фінансів п'яти країн (США, Великобританії, ФРН, Канади, і Франції) відбулася з ініціативи саме американського президента Ніксона і міністра фінансів США Шульца в березні 1973 року у Вашингтоні, в бібліотеці Білого Дому.
Тепер же Трамп став першим американським лідером, який відмовився підписати підсумкове комюніке уже 44-го саміту.
Лишається тільки споглядати, яка із цих історичних подій виявиться важливішою для світу.
Що в цій історії має насторожити Україну
4 червня прокурори з команди Роберта Мюллера звернулись до суду з вимогою переглянути умови перебування на свободі колишнього керівника передвиборного штабу Трампа Пола Манафорта. Фактично це прохання про його арешт. За словами прокурорів Манафорт чинив тиск на двох свідків у його справі. А вже у четвер, 7 червня, з'явилось повідомлення, що судове засідання з цього питання відбудеться в п'ятницю 15 червня.
І на додаток 8 червня, коли Трамп відправлявся на саміт "Великої Сімки", спецпрокурор Роберт Мюллер офіційно пред'явив нові звинувачення Манафорту і його багаторічному співробітнику Костянтину Килимнику. Їм пред'явлено звинувачення в змові з метою перешкоджання правосуддю шляхом тиску на свідків. Новий обвинувальний висновок складається із 32х- сторінок і детально описує роботу цієї пари на «проросійського президента Януковича» і «проросійську Партію Регіонів».
Нагадаю, що Килимник з 2005 по 2014 роки був перекладачем Манафорта іфактичним керівником його київського офісу. Згідно з обвинувальним висновком Килимник разом з Манафортом займались підкупом європейських політиків з метою створення позитивного образу Януковича, а також були задіяні у ряді інших політичних афер на підтримку проросійського впливу в Україні.
З таким розкладом, Україні вже дуже скоро варто чекати поновлення хвилі публікацій в міжнародних ЗМІ із запитаннями про документи на Манафорта. Як відомо, ім’я Пола Манафорта фігурувало в так званій «амбарній книзі» Партії Регіонів.
Свого часу українські спецоргани довго не могли вирішити, хто саме займеться розслідуванням цих документів, поки САП остаточно не відправила їх у розпорядження ГПУ. Очікувалось, що справу продовжить Управління спеціальних розслідувань ГПУ під керівництвом Сергія Горбатюка, яке безпосередньо і займається державною зрадою Януковича. Але із 34-х провадженнь по злочинам колишніх високопосадовців чотири провадження, попри офіційні запити, довгий час не могли потрапити до спецуправління і лежали на столі у Генпрокурора Юрія Луценка. Із них три провадження безпосередньо пов'язані з Полом Манафортом.
На початку травня в американських медіа в черговий раз задались питанням: "де українська частина доказів проти Пола Манафорта?". Як стверджували в «New-York Times», Україна мовляв, "пожертвувала рослідуванням справи Манафорта заради Джавелінів та прихильності адміністрації президента Трампа". Водночас, за словами заступника Луценка Євгена Єніна, жодної заборони на розслідування цієї частини справи - немає.
“Ані американські правоохоронці, ані ФБР, ані Мюллер, до ГПУ з жодними запитами про правову допомогу у зв’язку зі справою Манафорта не звертались. Тобто і «забороняти» не було що в принципі”, - написав Єнін у себе у Фейсбук.
Зрештою, керівництво ГПУ передало спецуправлінню Горбатюка три провадження, в яких згадується Манафорт. Тепер у спецгрупи прокурорів є 33 провадження по злочинам колишніх високопосадовців.
І ще одне – четверте провадження, ГПУ вирішило передати до НАБУ. Спецуправління Горбатюка наразі оскаржує таке рішення.
На початку травня Генпрокурор Юрій Луценко, коментуючи ситуацію із документами проти Манафорта і співпрацю з американськими партнерами, заявив, що США мають зробити перший крок. «М'яч на боці США... (Ми) не можемо завершити наше розслідування без їхніх результатів, тому що нам потрібна інформація. Я планую провести переговори з представниками ФБР, зокрема, ми поговоримо про спільну групу з розслідування»,– сказав Луценко в інтерв’ю "Reuters".
Коментуючи для LB.ua останні заяви Роберта Мюллера заступник Луценка Євген Єнін повторив слова свого керівника, що "м'яч і досі на стороні США". "Українська прокуратура все ще не отримувала жодних запитів від американських колег стосовно “чорної бухгалтерії” Партії Регіонів", - сказав він.
Зрештою, тут варто варто погодитись і не забувати, що суперечки республіканців та демократів – це внутрішні справи суверенної держави. І Україні втручатись в них не варто. Тим більше - без запрошення.
В цілому важко спрогнозувати якими будуть майбутні відносини України та США в сьогоднішніх реаліях. Але на 100% можна сказати те, що Дональд Трамп - це ще не вся Америка. Схоже, що у цього президента у самого постійні проблеми зі Сполученими Штатами.
Водночас, якою насправді сьогодні є розстановка сил між демократами і республіканцями можна буде зрозуміти вже цієї весни, під час проміжних виборів у Конгрес США які відбудуться в листопаді цього року.
До речі, як би це іронічно не звучало, але попри звинувачення Трампа демократами, що саме росіяни допомогли йому виграти президентське крісло, у березні цього року американський лідер пообіцяв не дозволити Росії знову втрутитись в американський виборчий процес. "Ми не хочемо, щоб наша система голосування була будь-яким чином уражена. Ми цього не допустимо. Ми сильно будемо цьому протидіяти”, - заявив він.
Якщо Трамп дійсно не дасть Москві втрутитись у майбутні вибори, то буде цікаво подивитись на реальні шанси республіканців під керівництвом нинішнього 45-го президента.