Нестача кисню
Мабуть, проблемою номер один за весь час пандемії була нестача кисню.
По-перше, значну частину кисневих розводок у лікарнях монтували ще за часів СРСР. Наприклад, у моїй маленькій, але гордій ЦРЛ система подачі кисню була просто вкрадена під час чергового ремонту.
Гора мідних трубок, по яких можна було подавати кисень пацієнтам, знайшла свій новий дім у якомусь пункті приймання брухту. Нову ж систему робити ніхто не збирався.
Аналогічна ситуація була в більшості лікарень. Кисневу систему або давно демонтували, або ж вона була настільки аварійна, що використовувати її було б небезпечно. Кисневі станції, кріоциліндри - про такі дива сучасності в наших лікарнях і не чули. Зазвичай це була рампа з балонами. Тож усе, на що міг сподіватися пацієнт - концентратор. Але на початку пандемії не було і їх.
У серпні 2020 року в нашій лікарні загального профілю на 150 ліжок було лише чотири старенькі концентратори. Кілька штук підкинули пізніше волонтери, і це дало можливість урятувати кілька життів. А кисневу розводку в лікарні зробили лише в кінці вересня.
По-друге, була проблема з постачанням кисню. В Україні існує юридична колізія, яка забороняє купувати кисень без сертифіката «медичний». Технічний кисень коштував у кілька разів дешевше від медичного. Запитайте, чим медичний відрізняється від технічного? В ідеалі це кисень з трохи меншою концентрацією, близько 92%, який пропустили через ряд фільтрів.
Коли на ринку почався дефіцит кисню, МОЗ запропонувало видати ліцензії на виробництво медичного кисню ще кільком заводам. І що ви думаєте, знайшлося багато охочих? Ні, тому що на той момент уже працювала прекрасна схема. Умовно була компанія А, яка виробляла технічний кисень. І була Б, яка нічого не виробляла, але мала ліцензію на виробництво медичного кисню. Б купувала кисень у А і перепродавала за завищеною в кілька разів ціною.
У результаті кисень технічний перетворювався де-юре в медичний, де-факто залишаючись тим самим технічним.
У пік захворюваності в жовтні-листопаді 2020 були моменти, коли машини поверталися з кисневих заправок порожніми. Лікарня за готівку купувала кисень на напівлегальних заправках, оскільки іншої альтернативи просто не було. Міністерство запропонувало дозволити лікарням купувати технічний кисень, але дуже швидко про цю ідею забули. І пацієнти в лікарнях по кілька годин задихалися, чекаючи на машину, яка весь ранок їздила по області в пошуках кисню.
Що змінилося за рік?
За рік у більшості ковідних лікарень установили кріоциліндри, кисневі станції, зробили централізовані системи подачі кисню. Наприклад, у нашій лікарні встановили кисневу станцію і кріоциліндри, плюс дубль-систему у вигляді рампи з балонами. Уже навесні 2021 не було таких проблем з киснем, як восени. Україна змогла врегулювати логістику постачання кисню і зробити розведення. Але це зайняло рік і коштувало тисячі життів.
Ліжко не лікує
У статистиці по Україні завжди були тисячі вільних ліжок, що абсолютно не в'язалося з благаннями родичів госпіталізувати і швидкими, які катали пацієнтів по всьому місту в пошуках місць. Невже статистика брехала? Ні, вільних ліжок справді було багато, а от ліжок із киснем мало. Наприклад, ковідна лікарня могла в статистику подати 500 ліжок, а по факту в ній було лише 150 місць, забезпечених киснем. І більше хворих вона прийняти не могла, тому що саме по собі ліжко не лікує.
Тож коли восени тодішній міністр охорони здоров'я Максим Степанов з усмішкою на вустах стверджував, що все під контролем і в лікарнях купа вільних ліжок, це було брехнею. Ліжок не вистачало катастрофічно, пацієнти годинами перебували у швидких під стінами лікарні, або їх просто не забирали з дому. Багатьох пацієнтів, які все ще потребували тривалого лікування, виписували додому з низькою сатурацією, дбайливо вручаючи візитку волонтерів, мовляв, допоможуть із концентратором.
Що змінилося за рік?
Оскільки до весни проблему з киснем вдалося вирішити, то, на щастя, і забезпечених киснем ліжок стало значно більше.
“Медики – наші герої”
Навесні 2020 року МОЗ хаотично закуповувало апарати ШВЛ, ігноруючи зауваження про те, що апарати ще хтось має під’єднувати. Мовляв, 300% надбавки дамо – і медики з'являться.
Можливо, так і було б, якби Польща не платила нашим медикам в кілька разів більше, ніж те, що вони могли отримати за роботу в ковідних лікарнях в Україні. Почалася масова міграція лікарів і медсестер. З великих міст їхали в Польщу, з маленьких – до великих. Периферія залишилася без анестезіологів. З відділень звільнялися медсестри заради роботи в ковідних лікарнях, оскільки там можна було заробити за місяць 20 тис. грн і більше (до цього їхня зарплата була в районі 5-6 тис. грн).
«Медики – наші герої!» – кричали з усіх зомбоящиків. Насправді це дуже зручна позиція для влади. Адже герої вони на те і герої, щоб за скоринку хліба рятувати життя. А професіоналам треба платити. Але коли 30 років незалежності ти бачиш у лікарях героїв і забуваєш їм платити, у найбільш критичний момент вони можуть просто зібрати речі й піти. Так і сталося.
Що змінилося за рік?
Зараз виплати 300% регулярні, якщо лікарня має ковідний пакет (тобто укладено відповідний договір з НСЗУ). Решта ж медпрацівників продовжують отримувати мінімалку або їдуть за кордон.
Кілька медсестер з нашої лікарні виїхали працювати в Польщу, деякі пішли працювати в ковідні лікарні Одеси, де платять більше. Не вистачає медсестер у загальній (нековідній) реанімації, вони звільнилися через низькі зарплати і влаштувалися в ковідні відділення інших лікарень.
На жаль, 2021 року Кабмін так і не спромігся виділити необхідні 5% від ВВП на медицину. Що ж, ви ж не чекаєте від дешевого китайського чайника, що він проживе вічність і не зламається? Ось і від дешевої медицини не очікуйте великих результатів.
Гроші на вітер
Усупереч досить пристойному тарифу за пролікований випадок від НСЗУ, у багатьох лікарнях пацієнти змушені були купувати навіть шприци і вату. Звинувачували в усьому, звичайно ж, НСЗУ. Але от парадокс, у деяких лікарнях видавали абсолютно всі ліки (наприклад, у ЦРЛ, де працюю я), а в деяких родич отримував кілометровий список. Це був чистої води саботаж на місцях. Тому що, повторюся, тариф був більш ніж високий. Просто адміністрація конкретної лікарні не спромоглася провести тендер і закупити ліки.
Але крім шприців і вати, українці були змушені купувати купу непрацюючих, але дуже дорогих препаратів. Це різні противірусні, ноотропи, антиоксиданти, які нібито поліпшують роботу організму.
Деякі вартісні противірусні препарати мають доказову базу, але неефективні при важких випадках, а їх продовжували призначати саме вкрай важким пацієнтам, хоча допомагали вони лише пацієнтам середнього ступеня тяжкості і лише на початкових стадіях захворювання.
Одним пацієнтам ці препарати виписував лікар, іншим - родичі, які побачили інформацію про «чудо-ліки» у професорки Птічкіної. Антибіотики резерву лилися рікою, розчини сорбітолу, вітаміни, антиоксиданти й інша лабуда вливалася літрами. Люди в прямому сенсі продавали машини і квартири. Тому що курс одного новомодного українського препарату міг коштувати до 200 тис. грн. Десятки наукових досліджень просто ігнорувалися.
Що змінилося за рік?
З травня 2020 протоколи лікування ковіду практично не зазнали змін. Насправді український протокол був досить добре складеним від початку. Якби в нього ще не намагалися пропихати препарати з недоведеною ефективністю, можна було б сказати, що він не гірший за будь-який європейський. Але спроби окремих професорів на службі фармбізнесу легалізувати фуфломіцини не припиняються. І так само, як і раніше, деякі українські лікарі та вчені намагаються “йти своїм шляхом”, винаходячи власні способи лікування. Проблема в тому, що за ними йде величезна паства.
Мій особистий біль як анестезіолога - те, що ігнорується використання СРАР-апаратів, що створюють позитивний тиск на видиху.
Це стандартне лікування ковідної пневмонії, якщо пацієнту потрібно багато кисню. За рік з респіраторною підтримкою стало краще, ніж було, але все ж таки залишилося дуже погано порівняно з європейськими країнами. Ця тема вимагає окремої і довгої розмови, за яку фармбізнес не заплатить, тому що СРАР-апарати він не виробляє. Тож на вітчизняних медичних конференціях ви нічого про це не почуєте.
***
За рік сприйняття медицини суспільством багато в чому змінилося, і це той випадок, коли не було щастя, та нещастя допомогло. Частина суспільства усвідомила, що медицина вкрай важлива. І що ти можеш бути забезпеченим бізнесменом з мішком грошей під матрацом, але опинишся в тій самій двомісній палаті інфекційного відділення, що й інші пацієнти. Тому що в пік захворюваності приватні клініки були забиті під зав’язку.
У такий момент приходить усвідомлення, що гроші нічого не вирішують, коли немає системи взагалі. Гроші є, але їх нема кому і за що заплатити.
Безумовно, збільшилася увага до медицини з боку влади, було закуплено багато апаратури. До пандемії в нашій лікарні був лише один ШВЛ експертного класу, зараз їх чотири, плюс різні кардіомонітори, інфузомати і т.д.
Але бюрократична система вкрай повільна, і волонтери реагували набагато швидше, ніж проводилися тендери на рівні лікарні, ОТГ або області. Наприклад, нашому відділенню БФ "Корпорація монстрів" подарував 10 апаратів СРАР, концентратори, сізи і величезну кількість різного добра, яке можна втомитися перераховувати.
Підсумовуючи, можна сказати, що до осені 2021 ми готові набагато краще, ніж до осені 2020 року. І впевнений, з дельтою ми впораємося. Хоча як завжди, питання - якою ціною.