«Сморід через Баленка»
Про Совські ставки на засіданні комісії з питань екологічної політики 1 червня говорили тричі: тричі це були петиції й ініціативи за і проти забудови.
Руслан Гончаров колись допомагав депутату Ігорю Баленко ― активісти неодноразово бачили їх разом. Тепер він є помічником Миколи Тищенка зі «Слуги народу». За словами активістів, раніше він приходив на мітинги за забудову, був агресивним і погрожував. А у 2018 році зареєстрував петицію «ТРЕБУЮ срочного решения экологической катастрофы на территории «нижнего каскада» Совских прудов!». Вона набрала необхідні 10 тисяч голосів і очікувала свого часу.
Петиція, що нібито закликала до «запобігання екологічній катастрофі», містила пункт 2 із пропозицією підтримати детальний план території, у якому ― цілий мікрорайон від «Господарника» Баленка. Ставки нібито мають відновити, а разом з багатоповерхівками збудувати дитячий садок, школу, паркувальний майданчик ― але на місці засипаних ставків.
Руслан Гончаров починає виступ:
― Я народився на території між «верхнім» і «нижнім» каскадами Совських ставків. Мені що туди 500 метрів, що туди 500 метрів. Ясно, що там постійні пожежі, збираються цигани й наркомани. Багато жителів Києва, що там проїжджали, кажуть, що воняє відходами, це викликає рвотний рефлекс влітку. Тому я став ініціатором петиції, більше ніж 20 тисяч киян підтримали, і вона вже три роки досі в стані реалізації.
Понарікавши на пасивність місцевої влади, Гончаров продовжує:
― 80% жителів на громадських слуханнях по «нижньому» каскаду проголосували за те, що треба щось робити. Потім я дізнався, що силами інвестора можна навести лад. Тому створив петицію. Чому жителі Сингапуру можуть створювати симбіотичний простір, а ми - ні?
Під «симбіотичним простором» Гончаров, певно, має на увазі житловий квартал, де від сучасних ставків не лишиться майже нічого.
Відтак слово бере народний депутат Олександр Юрченко. Минулоріч йому висунули підозру в хабарництві, а в цій історії він на стороні збереження ставків:
― Стан «нижнього» каскаду жахливий, бо орендар довів його до такого стану ― тобто пан Баленко. Я просто називаю причину смороду ― через пана Баленка. Головна мета зараз ― унеможливити присутність орендарів, що нічого не роблять десятки років, а тільки спричиняють сморід. Тому ця петиція Гончарова ― маніпулятивна. 22 багатоповерхівки не допоможуть зберегти екосистему. Будь-яке будівництво знищить останню оазу в цьому районі.
Поки Юрченко говорить, Баленко помітно дратується. Коли йому врешті дають слово, голос його в’їдливий, ніби кислота:
― У Совські ставки 50 років зливають фекалії. Довгий час місто не могло нічого зробити, бо треба великі вливання коштів, щоб це виправити. Тому коли кажуть, що винен Баленко ― це маніпуляція! Це не питання орендаря, це питання місцевих жителів і міста, що повинно зробити каналізацію. І друге питання ― ми збирали громадську раду, і ви вважаєте, що 80% людей, які підтримали реконструкцію, бо їм воняє, це теж маніпулятивно? Ви тоді виступали проти, не підтримали своїх жителів у Голосіївському районі!
Врешті Баленко згадує про корупційний скандал Юрченка, і припиняти суперечку доводиться головуючому. Інформацію про стан реалізації петиції внесли до протоколу, проте й наступне питання ― це Совські ставки. Цього разу ― місцева ініціатива за зміну цільового призначення території, щоб на ній можна було створити екопарк. Робоча група, що оглянула територію, рекомендує комісії цю ініціативу підтримати:
― Моя позиція чітка: Совські ставки мають бути збережені, ― говорить її голова Михайло Ковальчук. ― Але там має бути порядок також! І я хочу, щоб ми всі гуртом попрацювали над тим, щоб там був парк.
Головуючий оптимістично повідомляє, що комісія налаштована проголосувати «за». Депутатка Євгенія Кулеба додає, що збереження зелених зон мусить бути пріоритетом, адже місту треба адаптуватися до змін клімату. Менш спокійно виступає лише Андрій Згардан, місцевий житель й автор тексту ініціативи: каже, що Баленко нахабно бреше.
Згадавши, що вчора був день Києва, головуючий підсумовує:
― Весь Facebook майорів постами про любов до Києва. Пропоную голосуванням зараз її довести.
Одностайно «за».
Останнє питання, що стосується Совських ставків ― ще одна місцева ініціатива за забудову, що ховається за громіздкою назвою, де є слова «відновлення нижнього каскаду Совських ставків шляхом створення рекреаційно-паркової зони». Та друга частина назви видає себе ― «з розвиненою соціальною інфраструктурою в поєднанні з громадською зоною для проживання людей».
Виступати на підтримку ініціативи береться Георгій Куц. Каже, що місцевий житель.
― Це дуже катастрофічна ситуація. Де гарантія, що там зроблять щось справжнє? Що не буде запахів, не буде крис? Там неможливо гуляти взагалі! Мені там важко дихати, не кажучи вже про моїх дітей, ― що далі, то більш емоційним стає Куц. ― Я ветеран АТО, який 2,5 роки відвоював! Хлопці, які полягли ― я перед ними відповідаю! Що я буду робити, щоб їхні діти жили без них, але щасливо?! Якщо маєте можливість забудувати, то забудуйте! Щоб це був парк з аптеками, дитсадками, школами, щоб усе було забезпечено! Ви тягаєте туди-сюди, а йде життя! Мені дітей у садок віддавати, а поруч немає куди! Чому тут не можуть бути будівлі?! Це порядок! Чистота! Те, за що ми воюємо, майбутнє нашої країни! Я буду відстоювати, бо я за це воював, я за це отримав поранення!
Значно менш емоційно, але Куца підтримує Вадим Сторожук, заступник гендиректора «Київводоканалу».
Слово дають Андрієві Яніцькому. Він просить петицію не підтримувати, згадує про те, що голова бюджетної комісії Києва підписався під проєктом рішення про створення екопарку, тож гроші не повинні стати проблемою, нагадує, що вже майже доробили новий колектор і питання смороду вирішено.
Увечері напередодні засідання депутати й депутатки отримали листа від прихильників забудови Совських ставків. Ті писали, що Яніцький керує угрупованням активістів, підбурює на протести, та ще й узагалі не киянин, а з Криму. Про те, що буде кампанія дискредитації, Андрій знав ще навесні ― йому переказали, що Баленко має «інформаційні довідки» на нього, дружину та тещу. Усі вони мешкають поруч із Совськими ставками і борються за їхнє збереження.
Оскільки Яніцький у промові згадував Баленка, той має право на репліку. І, заговоривши, повторює наративи з листа:
― Я хотів би спитати в пана Яніцького… Він живе там 2-3 роки! А до того був мешканцем Севастополя…
― Не 2-3 роки! ― обурюється Андрій. ― Я третину життя прожив у Києві!..
― Ну, може, років 5, ― ніби не чує його Баленко. ― А до того в Севастополі…
― Який наразі окупований і де ваш бізнес зараз!.. ― не стримується Андрій.
Втручається головуючий, і Баленко каже, що поставить свої запитання потім особисто ― після засідання цього так і не буде. Баленко ще говорить про те, що колектор буде вирішувати проблеми тільки Солом’янського району, каже, що Андрій маніпулює, і в них знову починається суперечка. Врешті головуючий каже, що виступи припиняються. Та слово беруть ще кілька людей, починають обговорювати проєкт, і головуючий знову дратується і просить усе припинити. Та архітектор Сергій Дюжев, переконавши головуючого, якому явно вривається терпець, таки продовжує:
― За Генпланом чинним, це водо-паркова зелена зона ― раз! За програмою розвитку зелених зон, це водо-паркова зона ― два! За програмою розвитку екомережі Києва, це паркова зона ― це три! І коли кажуть, щоб поєднати урбанізацію і природу, спитайте у спеціалістів ― хоча б у мене, як робиться паркова зона з інфраструктурою рекреації! Це не знищення частини парку, щоб дати їй іншу функцію! Це взаємовиключні речі! Не можна було так голосувати! І коли доблесний воїн каже, що хоче прийти в парк, то це має бути парк, а не пройти між будинками до скверика! ― глибоко вдихаючи, Дюжев продовжує: ― І ще! 25 травня засідання РНБО було присвячено саме водним ресурсам країни! І головним питанням, озвученим Олексієм Даніловим, було збереження водних об'єктів. А ми сьогодні відкриваємо шлях до руйнування гідрографії Києва і йдемо проти інтересів екології й міста Києва! Для будівництва є інші майданчики, що визначаються планом.
Западає тиша. Головуючий Денис Москаль пропонує підтримати ініціативу ― але тільки в частині створення парку, проігнорувавши частину про «соціальну інфраструктуру». Члени й членкині комісії не погоджуються, і він таки виносить на голосування повну петицію ― не підтримано. Робить другу спробу й знову пропонує повернутися до свого варіанта, де йдеться лише про парк. Цього разу 4 із 6 голосують «за».
― Я не знаю жодної притомної людини, що хотіла б, аби засипали озеро і на його місці звели будинок, ― каже Андрій після завершення засідання комісії.
Ані він, ані інші активісти й активістки не очікували такого голосування: підтримали їх, опонентів ― частково. Та попереду ще інші комісії (наприклад, земельна) і голосування міськради, а у справі розірвання договору з Баленком ― суд.
― Ми не знаємо, коли ці питання будуть розглядати, але приходитимемо, бо це системна робота.
«Як птахи, так і ми»
Засідання комісії затягується, і депутатка Євгенія Кулеба просить змінити регламент і раніше розглянути питання озера Вирлиця ― чи буде там ландшафтний заказник. Ніхто не проти.
Починає Євгенія Кулеба:
― Ми давно працюємо, тому я буду мінімально доповідати зараз. Пропонується створити ландшафтний заказник. Тут присутні представники громадськості, і я хочу відразу сказати, що йдеться саме про водну гладь.
Активістки й активісти прийшли на засідання саме тому, що збентежені цим ― мовляв, найцінніше саме біля берегу, а якщо його знищити, то користі від самої води буде мало. Усім у комісії надіслали лист про те, що варто територію заказника розширити. Євгенія Кулеба запевняє, що всі інстанції це розширення підтримують і що важливо зберігати острови охолодження…
― Так, мене ніхто не слухає, ― окидає вона поглядом присутніх. ― Вадиме, сконцентруйтеся, будь ласка, ― звертається вона до депутата Сторожука, сміється і продовжує: ― Є прохання підтримати цей проєкт рішення, але з думкою про те, що потрібно працювати далі, щоб розширити територію заказника.
Зачитують лист від активісток й активістів: треба розширити площу заказника до 137 га, зробити заказник орнітологічним, тобто спрямованим на захист птахів, і включити до заказника прибережну смугу завширшки не менш ніж 100 метрів.
Активіст і науковець Юрій Малахов бере слово. Розповідає про свою дисертацію ― як водні об’єкти роблять місто більш чистим і безпечним:
― Захисні споруди не можуть і не повинні впоратися з забрудненням, яке продукує Київ, основну роль у цій боротьбі відіграють зелені зони й озера: Вирлиця, Осокорки, Совські ставки. Живі шматочки природи, що об’єднуються у мережу і з’єднують місто з глобальною біосферою. Це тонкий бар’єр, що захищає нас. Забетоновані береги ― це гарантована смерть озера і перетворення його на смердючу калюжу.
Розповідає про звірів, риб і птахів, що живуть на північній заплаві озера, саме якій і загрожує забудова ТРЦ. Кілька разів повторює про те, що площу заказника треба розширити, а прибережну смугу ― захищати, бо це відповідає законодавству. Усі надалі виступають спокійно, ніхто не перебиває ― ані активістів й активісток, ані депутатів і депутаток. Євгенія Кулеба ще згадує про договори оренди, анонсує розгляд питання на земельній комісії й закликає зробити перший крок ― захистити вже зараз хоча б частину території, а потім працювати над розширенням захисної території. Усі всім дякують, усім подобається ідея, усі хочуть зберегти озеро.
Передостаннім виступає юрист Олег Король і береться пояснити, чому треба врахувати пропозиції активістів і активісток щодо розширення території заказника вже на цьому етапі:
― Загалом це суперініціатива, дякую пані Євгенії Кулебі. Усе правильно, але це може бути слабке рішення. Тому що як показує остання практика, «Мрія-Інвест» катастрофічними темпами вночі і взагалі нахабно… Там регіонали колишні за ними стоять, офшори ― це страшні люди, без перебільшення.
Раптом Олег Король недоречно вітає присутніх з Днем захисту дітей і продовжує по суті:
― 1.06 департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю надав лист, буквально їдучи в метро, пані Анастасія його отримала ― це подарунок Господа і долі. Чітко вказано, що за результатами перевірки складено відповідний акт і видано обов’язковий до виконання припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт та про усунення порушень законодавства і будівельних норм. Плювать на це хотіли цей «Мрія-Інвест»! Плювать вони хотіли на те, вибачте, пане Возний, що ви написали в першому пункті! Плювать вони хотіли, вибачте ще раз! ― Зачитує й цитує висновок про використання орендованих ділянок, відтак перераховує порушені статті ККУ. ― На все вони плювать хотіли!
На експресивну промову реагують спокійно, ніхто не перебиває і не береться сперечатися - тож юрист просто пропонує правки, щоб “не було лазівок”.
Наприкінці еколог Володимир Борейко звертається до активісток й активістів:
― Ви хочете все й можете не отримати нічого. Візьміть приклад з «Екопарку Осокорки», які заповідають окремими зонами. Треба все step by step. Давайте працювати в правовому полі. Ми будемо надалі розширювати заповідну територію.
Порівняно з перепалками щодо Совських ставків ― суцільний спокій, чиста гладь.
Нарешті всі голосують «за» підтримку створення ландшафтного заказника «Озеро Вирлиця», звернення до начальника поліції Дарницького району щодо кримінальних правопорушень і доручення до департаменту земельних ресурсів, щоб повернути орендовані ділянки до комунальної власності.
Звучить ніби перемога громади.
Але коли активістка Олена Вакаренко виходить з КМДА, каже, що не зовсім задоволена рішенням ― не врахували правки і не збільшили територію, яку захищатиме статус заказника. Її колежанка Анастасія Гмирянська додає:
― Прикро, що замість поспішати з розірванням договору оренди й зупиненням злочину чомусь поспішили з прийняттям рішення заказника, що, на жаль, не рятує озеро Вирлиця. Не відчувається політичної волі для вирішення цього питання.
― Ми дуже переживаємо, що поки справа дійде до долучення решти ділянок до території заказника, їх уже засиплять і забудують ― це ж ніяк не буде суперечити заказнику, ― пояснює Олена.
― Ми місяць ходимо і зупиняємо бульдозери, до нас не приїжджають депутати, не приїжджає поліція ― ми сам на сам зі своєю проблемою. Як птахи, так і ми. Ми зараз маємо довіритися цій стратегії ― спершу створити заказник, а потім приєднувати до нього інші ділянки. Але скажу прямо: ми боїмося. Бо ми не знаємо, чи будуть далі якісь кроки для розірвання договорів оренди, чи ні.
Усе ж за кілька годин Анастасія пише мені: «Хай там як, це не поразка, це маленька перемога. Головне ― щоб на цьому не зупинилося».
***
2 червня земельна комісія Києва також підтримала проєкт Євгенії Кулеби за створення заказника на території озера Вирлиця і проголосувала за проєкт відмови від продовження оренди ділянок, що не входять наразі до території для заказника.