Не втратити час
— Доброго ранку, мої любі хлопчики і дівчатка! Сьогодні на вулиці яскраво світить сонечко, але я за вами сумую. Нині буде дуже спекотно, бо сонечко завітало і до нас на заняття. Перший урок за розкладом — фізкультура, тому я вам пропоную вийти з-за столу, стати рівненько і виконати улюблену фізичну вправу.
Від початку карантину вчителька Криворізької СЗОШ №70 Марина Кисіль звертається не до дітей у класі, а до фронтальної камери в телефоні. Але вона знає, що по той бік екрану її все ж дивитимуться та слухатимуть першачки.
— У мене клас “нушенят” (від НУШ - нова українська школа - LB.ua), я для них проводжу звичайний урок з ігровими елементами, тільки ще й записую його на телефон, — пояснює Марина. — Наприклад, ми вивчали букву Є і весь урок був пов'язаний з єнотами, я додала відео про єнотів, ще мала іграшку-єнота, якісь вправи пояснила за допомогою лего-конструктора, і так минуло заняття.
Усі записані відео Марина викладає в спільний чат класу, а також закриту групу на Facebook. Для неї це не новий досвід, адже ще до карантину, коли хтось з учнів довго був відсутній на уроках, вона так само записувала ролики. Вона каже, що так першокласникам вчитися зручніше, ніж за допомогою онлайн-конференцій, адже з одного боку зберігаються ігрові елементи, а з іншого — діти можуть переглядати матеріал у будь-який момент.
— Ми зареєстровані на освітній платформі «Мій клас», і я могла б проводити заняття там, але розумію, що багато дітей зараз живе з бабусями та дідусями, які не завжди можуть допомогти все підключити, у декого може не бути інтернету, — каже Марина. — Ті, хто живе з батьками, можуть позайматися лише о п’ятій-шостій вечора, коли вони звільняються з роботи. А так усі відео зібрані в одному місці і постійно доступні, завдань в них особливих поки немає, а якщо щось не зрозуміло, то діти завжди можуть зателефонувати, або написати мені.
А от для викладачки хімії Криворізького професійного гірничо-технологічного ліцею Веселової Тетяни Борисівни дистанційне навчання — це новий досвід, попри 45-річний стаж.
— Щойно оголосили карантин, ми почали думати, як краще організувати навчання. Спершу був варіант спілкуватися через Viber, але там немає можливості проводити заняття онлайн для всіх. Тому ми організували процес через Google Classroom. У п'ятницю ми опановували систему, збирали електронні пошти всіх учнів, створювали групи, а вже в понеділок інтенсивно почали заливати лекції та працювати. Там же діти можуть виконувати завдання і вчитель одразу бачить, хто і що робить.
Як і до карантину, заняття з предмету Тетяни Борисівни тривають з 8 ранку до 15:30 щодня. Протягом цього часу вона переписується з учнями, відповідає на їхні питання, дає завдання, пояснює, якщо щось не зрозуміло. Тетяна Борисівна каже, що спершу викладачі боялися, що діти не підуть на співпрацю, однак така робота виявилася для них легшою, ніж звичні лекції.
— Звичайно, залишилася проблема з тими, хто на час карантину поїхав додому в села, де не завжди є доступ до швидкісного інтернету, — говорить викладачка. — Тому ми поки не практикуємо онлайн-конференції і працюємо з ними олдскульно — просто даємо список завдань і, коли вони можуть, то виконують їх. Але загалом і учні, і викладачі задоволені процесом. Я думаю, що час карантину дарма втрачений не буде.
Учителька Марина також сама мама двох дітей — 2 та 7 клас. Вона каже, що бачить як її колеги теж намагаються вигадувати різні способи дистанційної роботи з учнями.
— У другому класі вони так само дивляться відео, я лиш трохи допомагаю, коли щось не зрозуміло, — розповідає Марина. — А от у мого семикласника все серйозніше — там уже є і онлайн-конференції, і вони виконують різні завдання, надсилають їх онлайн на перевірку. Усі діти доєднані до системи «Мій клас», кожен вчитель має чітко прописаний план уроку, і весь процес контролює завуч.
«На самостійне опрацювання»
Однак не всі вчителі змогли так швидко пристосуватися до дистанційної роботи. Мама шестикласниці Олександра каже, що в їхній школі в Бучі (Київська область) вчителі лише склали список завдань на карантин і надіслали усім батькам.
— Процес виглядає так — моя донька та її друг сидять вдома, а я, поки молодші діти бісяться в сусідній кімнаті, намагаюся пояснити щось з математики, адже самостійно діти розібратися не можуть. Купили навіть фліпчарт для роботи. Як я пояснюватиму хімію або фізику — не маю й гадки.
Донька Олександри вчиться за програмою «Інтелект України». Вона каже, що постійний контакт з дітьми та батьками наразі підтримує лише класний керівник, а як перевірятимуться виконані завдання, онлайн чи вже після карантину, поки не відомо.
— В інших школах, куди ми ходимо на позакласні заняття, проводять дійсно дистанційне навчання. Тренерка з танців ганяла нас онлайн вчора. Від державного центру позашкільної освіти у суботу вже був дистанційний урок малювання. Тобто організувалися усі, окрім школи.
Марина з Києва — мама дев’ятикласниці. Вона каже, що в їхньому класі схожа ситуація: доньці видали масив завдань на самостійне опрацювання до 20 березня, а як навчання організують далі — буде відомо пізніше.
— Я перебуваю в декреті з молодшою донькою, і мені просто пощастило, що я не встигла ще вийти на роботу, — розповідає Марина. — Зараз майже кінець навчального року, діти й так розслаблені, а тепер то й взагалі нічого не роблять. А скоро ДПА (Державна підсумкова атестація). Вчителі просто дали якісь збірники, будемо щось самостійно виконувати з них. Нам немає куди діватися. Але я вважаю, що у 21 столітті можна якось краще організувати процес.
В очікуванні змін
МОН вже перенесло четвертий етап Всеукраїнських учнівських олімпіад, а також пробне ЗНО. З вівторка, 17 березня, запустило онлайн-трансляцію курсів з підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання на своєму каналі в Youtube. Окремо міністерство зробило підбірку ресурсів, які можуть бути корисними для вчителів, щоб проводять дистанційні заняття — їх можна переглянути за посиланням.
Згідно з відповідним положенням, у випадку надзвичайної ситуації природного або техногенного характеру школи можуть запровадити дистанційне навчання за рішенням педагогічної ради і з погодження місцевого органу управління освітою. Для університетів та закладів післядипломної освіти — за погодження міністерства. За формою це можуть бути лекції, семінари, уроки, консультації, проведені «застосовуючи при цьому електронну пошту, форум, соціальні мережі тощо».
Це положення діє з 2013 року, останні зміни в нього вносили у 2015-ому. У Міністерстві освіти та науки кажуть, що наразі документ застарілий і, щоб вирішити проблему з дистанційним навчання на час карантину через поширення коронавірусу, чиновники працюють над оновленням положення.
— Наразі положення не відповідає вимогам часу і ми мусимо його переробити. З понеділка, я думаю, ми модифікуємо підхід до організації роботи онлайн, — каже заступниця міністра освіти і науки Любомира Мандзій. — По-перше, інтернет у різних населених пунктах працює по-різному, по-друге, ми рекомендуємо вчителям залишатися вдома, а тому організація взаємодії між педагогами та учнями має бути зручною для всіх. Важливо, щоб батьки також долучилися до процесу і підтримали дітей та вчителів. У межах автономії шкіл та педагогічної свободи вчителів, школи можуть самостійно організувати свою роботу.
Учителька Марина Кисіль з Кривого Рогу каже, що тим часом батьки першокласників з її класу почали додавати до закритої групи дистанційного навчання своїх друзів, чиї діти вчаться в інших школах — аби також дивитися відеоуроки.
— Якщо співпадає програма, то я тільки за, — каже Марина. — Моя мета, як вчителя, аби викладати дітям не так, як навчали колись мене. Кожного разу я запитую себе, чи було б мені цікаво у себе на уроці? А тому жодних змін я не боюся.