Сила змін
Нещеретівська загальноосвітня школа — це невеликий навчальний заклад, в якому навчається 165 дітей і 25 вчителів. Восени 2019 року директорка школи Тетяна Чумак, після обговорення з іншими вчителями, вирішила подати заявку на участь у проєкті Британської Ради та Міністерства освіти і науки України «Школа як осередок соціальної згуртованості та стійкості в громаді», мета якого — залучити молодь до суспільної активності в громаді.
— Не всі вчителі одразу підтримали ідею, спершу я запропонувала займатися цим вчителям англійської, — пригадує Тетяна. — Одна вчителька організувала клуб англійської мови «Вчимося разом» для школярів та їх батьків. Дорослі брали з собою навіть менших дітей. Потім ми провели тренінг з проєктного менеджменту для викладачів і поступово долучилися й інші педагоги. Вони займалися власними проєктами, і так у нас з’явився фольклорний фестиваль, інклюзивні спортивні змагання, екологічні ініціативи тощо. Знаєте, тільки-но я побачила в заявці словосполучення «соціальна згуртованість», одразу зрозуміла — це те, що нам потрібно.
Загалом проєкт має три напрямки роботи. Перший — Learning Hub — передбачає створення неформального освітнього простору, де всі учасники процесу, що проживають у громаді, могли б відвідувати лекції, тренінги, мали б місце для дискусій та дебатів. Усе, що потрібно від школи — вчитель англійської мови, який може допомагати з проведенням занять у хабі, та світле приміщення з достатньою кількістю меблів. Так у шкільній бібліотеці почав облаштовуватися простір «Друзі».
— Діти допомагали, хто як міг. Хтось робив пуфи для сидіння, хтось розмальовував стіни, хтось презентував те, що вийшло, громаді, — розповідає Тетяна. — У нас була ситуація, коли над оформленням бібліотеки працювало спершу лише двоє дівчат, але іншим теж було цікаво, що відбувається, то до кінця робіт допомагало вже близько десятка дітей. Кого-кого, а школярів до різних активностей залучити дуже просто.
Ще один напрямок роботи — це «Підвищення кваліфікації вчителів», завданням якого є об’єднання педагогів у групи для професійного розвитку. Як це працює в різних школах, ми розповідали у матеріалі «Вчитель вчителю: навіщо потрібні групи професійного розвитку».
— Ми показали вчителям, що можемо, і вони самі прийшли до нас, — каже Тетяна. — В січні 2020 проєкти писали вже люди по всьому ОТГ. Звичайно, ці проєкти більше стосуються шкільного життя, але мешканці вже поступово почали розуміти, що можуть самі стати рушійною силою змін. При цьому вчителі також мають розуміти власну роль у процесі, аби вміти залучати до роботи не лише дітей, але й тих, хто їх оточує — батьків, активість, інших людей, що ходять з нами одними вулицями тощо. Це необхідно, аби громада була сильною.
Будівельники громади
Помаранчеві каски, будівельні інструменти, відбитки рук на стінах — так виглядає квест-кімната в Нещеретівському будинку культури. Одночасно в кімнаті можуть перебувати одна команда з п‘яти людей, ведуча Євгенія Кіященко закриває їх на ключ і йде. У першій групі, яка взяла участь в квесті, люди були з різних сіл громади, а тому спочатку вони мали познайомитися, домовитися між собою, а потім за допомогою хімічних експериментів, ключів і ліхтарика знайти підказки і вибратись на волю.
Євгенія Кіященко викладає інформатику у Нещеретівській ЗОШ, проводить гурток з комп'ютерного дизайну в будинку дитячої та юнацької творчості, організовувала в сільському клубі логопедичні заняття та арт-терапію. З початку розвитку школи, як осередку соціальної згуртованості, Євгенія пройшла тренінг Британської Ради і стала фасилітаторкою третьої частини проєкту — «Активні Громадяни».
Робота за напрямком «Активних громадян» передбачала вміння об’єднати та наснажити всю громаду таким чином, аби впроваджувати зміни спільно. Євгенія такий досвід вже мала, а відтак почала шукати активістів для свого проєкту «Будівельники громади» по всій ОТГ.
— Мені хотілося залучити не лише центр, а й активних людей у дальніх селах громади, — пояснює Євгенія. — Тому через старост сіл ми знайшли по одній людині, які хотіли б взяти участь у квесті. З бюджету громади оплатили їм дорогу, і вони приїхали до нас.
Легенда така: селу пообіцяли відремонтувати клуб, роботи тривали пару місяців, а потім (як часто буває у реальному житті) зупинилися через кризу. Однак під час ремонту зникло двоє будівельників. Учасники квесту мусять розгадати обставини їх зникнення і самостійно вибратися з кімнати. Серед учасників — школярі старших класів, вчителі і просто місцеві активісти.
— Люди виходять сповнені емоцій, спілкуються, — розповідає Євгенія. — Так ми знаходимо активістів, що можуть якісь заходи і в себе в селі проводити. Тоді ми вже їдемо до них. Наприклад, буде фестиваль млинців — всі села свої рецепти привезуть, буде десь концерт — кожен приїде з власним номером. Так і перезнайомимося, і згуртуємось.
Окрім Євгенії в проєкті працюють й інші фасилітатори, які спершу працювали з дітьми, перейшли до тренінгів для вчителів, а потім почали навчати проєктному менеджменту та згуртованості інших директорів шкіл та дитячих садочків Білокуракинської ОТГ. Завдяки цьому ще одинадцять навчальних закладів вже почали писати власні проєкти.
— Під час зустрічей ми граємося у таку гру, яка називається «Світ громади». Це така модель, з якої стає зрозуміліше, як працює бюджет, як ухвалюються рішення тощо, — пояснює Євгенія. — Важливо, аби люди це знали і вміли, адже тільки так розумієш, чому громада має бути згуртованою. Ти щось робиш, хтось інший тебе підтримує, потім ви міняєтеся місцями і так розвивається усе.
Власними силами
Загалом в межах проєкту "Школи, як осередок соціальної згуртованості" було започатковано 40 навчальних центрів Learning Hub у Луганській, Донецькій та Закарпатській областях. Пізніше, завдяки тренінгам, групам розвитку та майстер-класам для членів громади, довкола хабів має сформуватися стійка група активістів.
— Вчителі — ключові люди в цьому проєкті, адже зараз кожен сам несе відповідальність за свої знання і саморозвиток, — каже методистка Донецького обласного інституту післядипломної освіти Марина Мочикіна під час конференції «Майбутнє соціальної згуртованості: школа і громада». — Часто у педагогів дуже мало часу, аби підвищувати власну кваліфікацію. Але я рада, що знаходяться люди, які можуть не просто самі отримувати знання, а й повертатися у свої школи й обмінюватися ними з колегами, дітьми, батьками і таким чином поширювати свій досвід на всю громаду.
— Що ми маємо на увазі, коли говоримо про Нову українську школу? У документах, які розробляє МОН, ми прописуємо те, якими хочемо бачити навчальні заклади, — говорить спеціалістка Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН Оксана Коваленко у виступі для вчителів під час конференції «Майбутнє соціальної згуртованості: школа і громада». — Чи будуть це школи індивідуальностей, чи розвитку, чи згуртованості? Я багато дискутую про це з колегами з європейських країн, і ми приходимо до висновку, що школа має бути осередком соціальної інклюзії. Адже діти виходять зі школи на вулиці, йдуть додому, говорять з батьками. Школи не можуть відгороджуватися від суспільства парканами. Ми маємо будувати мости між навчальними закладами, вулицями, сім'ями.
Протягом року до проєкту долучилося близько чотирьохсот вчителів. У Міністерстві освіти і науки поки не планують розширювати роботу проєкту на інші області.
— В принципі цей проєкт можна розглядати як пілотний. Після того, як ми опрацюємо усі результати, що нам вдалося, а що ні, можливо, за допомогою Британської Ради захопимо й інші області України, якщо у цьому буде потреба, — пояснила у коментарі LB.ua Оксана Коваленко — Але школи можуть розвиватися і без нашої допомоги, переймаючи досвід одна в одної.
У планах Нещеретівської ЗОШ — доробити бібліотеку та почати втілювати нові проєкти. Директорка Тетяна Чумак каже, що люди вже не бояться реалізовуватися і власними силами покращувати життя в громаді.
— Головний принцип у роботі — дати зрозуміти, що від самих людей багато чого залежить, — вважає Тетяна. — Так, держава зобов\'язана підтримувати нас, але якщо громада буде лише чекати, поки хтось за них зробить, то ніхто нічого не отримає.
