Угода про Асоціацію з ЄС
Вимоги, які наша держава повинна виконати, описані в трьох директивах, а саме: директива 2008/98/ЄС про відходи (рамкова), директива 1999/31/ЄС про захоронення відходів, директива 2006/21/ЄС про управління відходами видобувної промисловості. Термін реалізації всіх вимог становить від 3 до 6 років.
Згідно з цими директивами Україна повинна почати сортувати та переробляти сміття, а також впровадити п’ятиетапну ієрархію поводження з відходами. До того ж, країни ЄС вимагають розробити національну стратегію щодо зменшення кількості сміття, які потрапляють на полігони, та удосконалити саму систему захоронення відходів. Тобто, не допускати захоронення певного сміття, доглядати за сміттєзвалищами, контролювати полігони. Вимоги останньої директиви стосуються відходів видобувної промисловості. Сюди входить розміщення такого сміття згідно з певними критеріями, створення реєстру, запровадження штрафних санкцій та здійснення контролю і перевірок уповноваженими органами.
Закон “Про відходи”
У 2012 році закон “Про відходи” зазнав деяких змін, а саме: була додана 32 стаття, згідно з якою з 1 січня 2018 року в Україні забороняється захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів. За словами міністра екології та природних ресурсів України Остапа Семерака, під цією забороною мається на увазі, що все сміття має бути перероблене (що, до речі, є також вимогою Директиви 2008/98/ЄС про відходи). Проте, чи готова країна почати сортувати та переробляти сміття? Міністр вважає, що ні.
“Я розумію, що жодне місто зараз не готове сортувати сміття. Хоча б тому, що немає контейнерів для такого сортування. Тільки в Одесі, наприклад, потрібно близько 50 тис. контейнерів. Я також розумію, що населення не хотіло б значного збільшення збору за утилізацію сміття, але це неминуче. Скільки б ми не відсували проблему сміття, вона сама собою не розсмокчеться”, - каже Семерак.
Збільшення збору за утилізацію сміття неминуче. «На сьогодні на одну сім'ю вартість послуги з вивезення твердих побутових відходів становить 31 грн. З них 20 грн - це перевезення і 10 грн - захоронення. Якщо ми хочемо підвищити вартість до 440 грн за тонну, то потенційне збільшення для домогосподарств складе з 31 грн до 65 грн», - розповідає голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Сергій Савчук.
Це підтверджує й Євгенія Аратовська, засновник громадської організації «Україна без сміття»:
«Для того, щоб сортування стало доступним кожному українцеві, треба налагодити вивезення та досортування вторсировини, але тариф робить цей процес збитковим. До того ж, досортування відбувається власноруч, а одну тільки пластикову пляшку необхідно розділити на сім позицій (прозора, блакитна, коричнева та ін.). Цей процес дуже витратний: сортування 1 тонни різної пластикової вторсировини = 1 тис. грн, не кажучи вже про витрати на транспортування. Саме тому природним чином сортування у нас не відбудеться – бізнесу, який би це організував, нецікаво».
Через цю неготовність України сортувати сміття до Верховної ради вже був подан законопроект про відстрочку на цілий рік роздільного збору відходів. Проте, на думку Міністра, це не вихід:
«Ми не підтримуємо таке перенесення. Ще є час, і Мінрегіонбуд повинен зайняти лідерську позицію щодо виконання органами місцевого самоврядування своїх обов'язків».
Якщо раніше відходи тільки вивозили на полігони та захоронювали, то зараз, згідно з 32 статтею, спочатку все сміття повинні розсортувати за видами матеріалів, потім розділити на безпечний, небезпечний та готовий для повторного використання. Безпечний відвезуть на полігони, з небезпечним проведуть операції, щоб знешкодити його (перетворять властивості або транспортують в спеціальні місця для зберігання) і відвезуть на полігон, а готовий перероблять. До того ж, на сміттєзвалище не повинні потрапляти відходи, які розкладаються біологічним шляхом, що відповідає одній з вимог Директиви ЄС – 1999/31/EC про захоронення відходів. Проте стаття 32 не містить переліку та послідовності операцій з відходами, що надає їй лише декларативного характеру.
Національна стратегія
8 листопада 2017 року Кабінет Міністрів ухвалив Національну стратегію управління відходами в Україні. Це перший за 25 років стратегічний документ національного рівня, який визначатиме державну політику у сфері поводження з відходами в найближчі десятиліття.
«Стратегію розробило Мінприроди в рамках Меморандуму про співпрацю з Мінекономрозвитку, Мінрегіоном, "Програмою зеленої економіки, GIZ" і "Проектом з управління ТПВ, ЄБРР". Коштів на розробку стратегії України не витрачала, всі витрати покрили наші міжнародні партнери. Загалом, стратегія імплементує шість європейських директив. Мова не тільки про тверді побутові відходи, але й про небезпечні, промислові, будівельні, сільськогосподарські, електронні та електричні відходи», - розповідає Остап Семерак.
В її основу покладено три основні принципи, один з яких – п’ятиступенева ієрархія поводження з відходами. На першому місці стоїть саме запобігання утворенню відходів, далі йде підготовка до повторного використання. Третім пунктом у списку пріоритетів є перероблення відходів, а ось четвертим – інші види утилізації (у тому числі енергетична). На останньому місці стоїть видалення відходів – їх захоронення та знищення, лише у разі відсутності можливості виконати попередні пункти.
Другий принцип – це розширена відповідальність виробника за прийняття повернутої продукції та відходів, що лишилися після її використання, а також подальше управління відходами. А третій полягає у переході до економіки замкнутого циклу, яка є основою стратегії сталого розвитку. Іншими словами, обсяг продуктів, матеріалів і ресурсів використовується в економіці якомога довше, а утворення відходів мінімізується. Варто додати, що для України це масштабна технологічна модернізація.
"Ми зараз живемо в умовах лінійної економіки: природні ресурси – сировина - виробництво і споживання продукції - утворення та захоронення відходів. Тож зараз ми повинні перетворити відходи на сировину і замкнути цикл, і це допоможе нам мінімізувати використання первинних ресурсів – замінити їх вторинними", - Олександр Семенець.
"Серед переваг – створення окремої інфраструктури переробки відходів, це дасть змогу створити нові робочі місця та в підсумку підвищувати добробут населення", - пояснює заступник директора департаменту екологічної безпеки Міністерства екології Олександр Семенець.
Національна стратегія розроблена на період до 2030 року і здійснюється трьома етапами: перший - 2017-2018 роки, другий - 2019-2023 роки, третій - 2024-2030 роки.
За словами Остапа Семерака, реалізація Національної стратегії передбачає зниження рівня захоронення побутових відходів із 95% до 30% і мінімізацію загального обсягу відходів, які підлягають захороненню, із 50% до 35%.
«Стратегія повинна сприйматися як отримання додаткового ресурсу. Якщо ми хочемо зменшити обсяги використання природної сировини, яке є в Україні, з 90% до 70% - це означає здешевлення сировини, в тому числі - через вторинну переробку. Якщо ми говоримо про заховання відходів, то мова йде про зменшення з 50% до 35%. Якщо ми говоримо про тверді побутові відходи, то 95% з них їде на сміттєзвалище. Тільки 3% йде на повторне використання. Це ресурс, який втрачається, і він буде давати прибуток», - зазначив Міністр.
Законопроекти
У Верховній Раді було розроблено низку законопроектів, які, на погляд депутатів, здатні змінити ситуацію на краще. Проте думку представників влади поділяють далеко не всі. Наприклад, представники Європейської Бізнес Асоціації у своєму відкритому листі виступають за відхилення багатьох законопроектів (6602, 4835, 4835-д, 4836, 4837, 3198, 3199). Однак, деякі вони все ж таки підтримують.
Наприклад, представники Асоціації підтримують проект Закону №4028 “Про упаковку та відходи упаковки”, основним завданням якого є запровадження системи "розширеної відповідальності виробників товарів в упаковці". І навіть готові сприяти фінансування для організації роздільного збору.
Соавтор проекту Алена Бабак зазначає, що виробники товарної продукції в упаковці повинні взяти на себе відповідальність за ії переробку. Вони повинні створити некомерційну організацію, яка буде займатися вивезенням, сортуванням і переробкою відходів. Цю ідеологію підтримують великі виробники з ЄС.
Варто також звернути увагу на законопроект №5614 “Про систему збирання та утилізації використаної тари”, який пропонує запровадити депозитну систему тари, щоб замотивувати суб’єктів господарювання та громадян України економного використовувати ресурси та зменшити обсяги утворення сміття.
Згідно з законопроектом, упаковку треба маркувати спеціальною етикеткою та для її подальшої переробки створити інфраструктуру - точки збору, рахункові центри, оператори депозитної системи. Проте закон торкається лише одного виду відходів – тари, тоді як реформування потребує вся система поводження з відходами (алкоголь, транзитна та експортна продукція, упаковки від дитячого харчування).
Проект Закону №6602 про внесення змін до Закону України "Про відходи" (щодо імплементації вимог директив ЄС у сфері поводження з відходами) впроваджує в законодавство основоположні принципи поводження з відходами відповідно до законодавства ЄС. Проте представники Асоціації виступають за відхилення зареєстрованого проекту. На їх думку, прийняття проекту приведе до негативних наслідків. До того ж, мета проекту щодо впровадження положень директив ЄС мають здебільшого декларативний характер.
Останній законопроект № 4835-д “Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання використання побутових відходів як альтернативного джерела енергії” викликав негативні коментарі та зауваження не тільки з боку представників асоціації, а й з експертів групи Охорона довкілля Реанімаційного Пакету Реформ. Вони стверджують у відкритій заяві, що прийняття такого законопроекту матиме негативні наслідки для навколишнього середовища:
«Сміттєспалювальні установки мають значний негативний вплив на довкілля, адже є джерелами викидів вуглекислого газу та інших шкідливих речовин (діоксинів, фуранів і ін.) в атмосферне повітря, що є безпосередньою сферою відповідальності Міністерства екології та природних ресурсів України. Однак Мінприроди фактично самоусунулось від визначення своєї позиції щодо запровадження зеленого тарифу на спалювання відходів, зазначаючи що це питання не входить до їх компетенції та підтримує цей законопроект».
До того ж, за їх словами, отримання енергії з твердих побутових відходів згідно з Директивою 2009/28/ЄС не підпадає під необхідність стимулювання (заохочення) державою. Ця Директива визначає, що країни повинні підтримувати вироблення енергії виключно з відновлюваних джерел енергії, а побутові відходи до них не відносяться. Крім того, тарифне стимулювання спалювання твердих побутових відходів створить конкуренцію за інвестиції, що зменшить темпи збільшення енергогенерації з сонця, вітру та біомаси.
Такі перші перші кроки для урегулювання та вирішення проблеми з відходами наразі вже зроблені. Читайте також попередні частини з циклу: "Надія на очищення. Як Україна може подолати сміття" та "Сортування сміття - красиве і корисне".