Контейнери для сміття, Швейцарія.
Екологія
Найперша та найважливіша причина для сортування сміття – зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище.
Деякі види відходів (наприклад, банальні батарейки або енергозберігаючі лампи), які люди бездумно кидають у смітник, надто небезпечні для навколишнього середовища. Оскільки вони токсичні і забруднюють повітря, ґрунти, поверхневі та підземні води.
Викидати у контейнер з іншими відходами батарейку, лампочку або термометр – справжній злочин. Уявіть, лише одна пальчикова батарейка, потрапляючи на смітник, забруднює близько 20 кв м землі або 400 л води. А якщо вони ще й горять, що в основному і трапляється на смітниках, то їх шкода для здоров’я людини збільшується в десятки разів. Саме тому їх треба класти в окрему закриту банку і відносити до пунктів збору небезпечних відходів.
"Батарейки містять різні солі, кислоти і луги, а також важкі метали, які є канцерогенами. І все це отруює ґрунт, підземні води, а звідти джерела, ключі, колодязі. Словом, у воду, яку ми п'ємо. При цьому складні метали не піддаються очищенню ", - розповідає керівник Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.
До небезпечних відходів, окрім батарейок і енергозберігаючих ламп, відносяться залишки масел та масляні фільтри; рештки клею, фарби, лаку та розчинників; медичні відходи; хімікати та пестициди; ртутні термометри та інші відходи, що містять ртуть; акумулятори. Всі ці відходи ні в якому разі не можна викидати на смітник.
Сортування допомагає зменшити кількість відходів, які знаходяться на сміттєзвалищі, завдяки їх подальшій утилізації. Без цього сміття буде тільки накопичуватись, адже для його розкладання потрібно надто багато часу. Наприклад, картонні коробки розкладаються протягом 3-х місяців, офісний папір – 2 роки, консервні банки - 10 років, пластикові пляшки - 180-200 років, алюмінієві банки – 500 років. Важливість роздільного збору сміття важко переоцінити з екологічної точки зору, проте і з економічної також.
Економіка
Відходи – цінний матеріал, який може приносити країні великий прибуток, адже потенціал його використання величезний. В першу чергу, це генерація електричної та теплової енергії за допомогою спалювання відходів, яка набула великої популярності у розвинених країнах. Проте, без сортування сміття повноцінне втілення світового досвіду неможливе, оскільки спалюються тільки ті відходи, які не піддаються переробці. Якщо туди потрапляє пластик, скло, метал або папір, при горінні вони виділяють у атмосферу важкі метали, канцерогени та гази, які шкодять здоров’ю людини.
Більшість відходів, які потрапляють на смітник, придатні для повторного використання: папір, пластик, метал, скло та органічні відходи. З макулатури виготовляють нові паперові вироби, а також туалетний та пакувальний папір. До того ж, переробка макулатури зупиняє знищення лісів (1 т газетного паперу економить 1 т дерев). Київський картонно-паперовий комбінат щомісяця переробляє близько 30 тис. т макулатури. При цьому значну частину вторсировини він щомісяця змушений купувати за кордоном, оскільки в Україні практично не сортують сміття.
Скло – унікальний матеріал, який обертається в замкнутому циклі. Іншими словами, його можна переробляти нескінченну кількість разів без втрати якості. Зі скла виготовляють будь-які скляні вироби (плашки, банки, посуд, будівельне скло), дрібний пісок для будівництва, навіть добриво. Перероблену сировину зі скла можна продавати на спеціалізованих виробництвах цегли, плитки, водних фільтрів, кераміки та іншого. В Україні налічується 17 склозаводів, які в основному виготовляють пляшки та бутилки, рідше інши вироби. Варто відзначити, що плавлення склобою вимагає менше енергії, ніж плавлення сировини, що значно поліпшує навколишнє середовище. У 2009 році повторне використання скла в Європі дозволило заощадити 13,8 млн тонн первинної сировини.
Пластмаса – небезпечний матеріал, оскільки на його розкладання потрібно надто багато часу, а при горінні він завдає чималої шкоди екології. Переробка пластику дає можливість отримати купу корисних речей: меблі, канцелярське приладдя та інші пластикові вироби. Навіть волокна поліестеру, які входять до складу одягу та використовуються як наповнювач для м\'яких іграшок, утеплювач спортивного одягу і спальних мішків, виготовляються саме з ПЕТ-пляшок.
Перероблений метал використовують для виготовлення масивних металевих конструкцій: несучі балки, станини для промислових верстатів, залізничні рейки, опалювальні прилади тощо. Останнім часом його активно застосовують в автомобілебудуванні.
Перероблені органічні відходи – чудове добриво, в якому особливо зацікавлені агрокомпанії. Також з них отримують домішки до кормів для тваринницької або рибної галузі та біогаз.
Безперечно, роздільний збір сміття є наріжним каменем у боротьбі з відходами, тому його не варто ігнорувати. Існує думка, що сортування відходів – це складно, незручно та вимагає багато часу, але це лише стереотип. Насправді, роздільний збір сміття не потребує особливих зусиль та швидко входить у звичку, потрібно лише знати кілька нюансів.
Сортування
В першу чергу, тверді побутові відходи (ТПВ) поділяються на: папір, скло, пластик, метал та органіку.
У контейнер для макулатури можна класти: картон, папір, газети, журнали, рекламні буклети, невеликі брошури, конверти тощо. Проте не підлягають сортуванню та переробці: чеки, серветки, коробки для піци, паперові стаканчики, фантики, туалетний папір, паперові рушники та копірка.
У контейнер для скла можна класти цілі та биті пляшки з-під напоїв, ліків або косметики. Не підлягають переробці кришталь, жаростійке та ударостійке скло. У контейнер для металу можна класти алюмінієві та консервні бляшанки, металеві кришки.
У контейнер для пластику можна класти тільки маркеровану упаковку, на якій зображений трикутник з цифрою (від 1-7, крім 3 та 5) або наступними буквами: PET або PETE, HDPE або PEHD, LDPE або PE або PELD, PP, PS. Не підлягає переробці пластик, на якому немає маркування або стоїть №3 чи 7.
У контейнер для органіки можна класти: м’ясні та рибні відходи, овочі і фрукти, лушпиння, хліб, напівфабрикати, кондитерські вироби та інші харчові відходи, залишки від чаю і кави, кімнатні рослини та квіти. Не можна класти: олію, молоко, соуси та інші рідкі харчові продукти.
Слід пам’ятати, що все сміття повинно бути чистим, сухим та спресованим. А небезпечні відходи (батарейки, енергозберігаючі лампи, медичні відходи, акумулятори, ртутні термометри та інші відходи, що містять ртуть) потрібно відносити до пунктів збору небезпечних відходів.
Роздільний збір відходів справа легка, проте чи достатньо однієї людини, яка вирішила зайнятися сортуванням, щоб почалися кардинальні зміни? Виявляється, що так.
Особистий приклад
Євгенія Аратовська - звичайна киянка, яка вирішила сортувати сміття. Все почалося з органічних відходів, які Євгенія відбирала для компосту, коли проживала за містом. Адже кожен садівник знає, що компостна яма – найкраще добриво. Проте, що робити з відходами у квартирі, в яку киянка переїхала з часом, вона не мала уявлення, і вирішила знайти інформацію в інтернеті. Так Євгенія дізналася все про роздільний збір відходів і почала сортувати сміття. А згодом її бажання покращити стан навколишнього середовища перетворилося у громадську організацію “Україна БЕЗ сміття”.
“Першим кроком була безкоштовна установка контейнерів для макулатури в київських офісах, яка зробила нас відомими. Після цього з’явилося питання з обслуговуванням. Спершу використовували власний автомобіль, мій чоловік досі згадує той час, як страшний сон - в багажнику завжди була макулатура. Через пару місяців ці ж офіси запропонували нам сортувати пластик, і ми зробили контейнер для пластику. Всі вторинні ресурси ми продаємо компаніям, які займаються купівлею вторсировини, щоб потім продати їх великими партіями заводам-переробникам”, - розповідає засновниця громадської організації “Україна БЕЗ сміття”.
Зараз еко-проект “Україна БЕЗ сміття” набрав шалених обертів. Організація має інтернет-магазин, де можна придбати контейнери для сортування, кольорові постери та пакети для сміття. Вся продукція – суто українського виробництва, а картон виконаний з макулатури на Київському картонно-паперовому комбінаті. Вони запустили мобільний пункт прийому та вивезення сортованих відходів у Києві «MASTER Добрих справ», графік маршрутів якого можна подивитися на їхньому сайті.
“Україна БЕЗ сміття” запровадила шкільний проект “Сортуй заради майбутнього”. У школах проводять інтерактивні лекції з відеоматеріалами, у яких розповідають дітям про те, як і навіщо сортувати сміття. Для того, щоб школярі мали змогу втілити теоретичні знання на практиці, в навчальних закладах організація установила контейнери та надала вчителям список компаній, яким можна продати вторсировину.
“Ми зробили проект для дітей не випадково. Багато дорослих не хочуть вчитися сортувати, у них немає для цього жодної мотивації. А у дітей вона є, вони допитливі, у них ще багато часу і вони знають, що зібрана вторсировина стане додатковим прибутком для школи і в ній з'явиться, наприклад, стіл для пінг-понгу або плодові дерева на території”, - зазначає Євгенія.
“Україна БЕЗ сміття” активно співпрацює з державними інституціями та ЗМІ, залучає всіх охочуючих до співпраці, проводить опитування та екологічний аудит компаній. На своєму сайті та сторінці в Facebook організація розміщує матеріали, в яких розповідає про правила роздільного збору сміття, як сортувати побутові та органічні відходи та про саме сміття, яке є багатомільйонним бізнесом у всьому світі та цінним матеріалом, який ми знехтуємо.
“Потужності вистачає. Вторсировини недостатньо. Заводів з переробки було б значно більше, ніж зараз, але дефіцит вторсировини штовхає їх імпортувати вторсировину з-за кордону, однією тільки макулатури ми імпортуємо щорічно на 47 млн доларів! Тому що немає культури сортування сміття в Україні. І все цінні компоненти сміття - а це майже 40% всіх твердих побутових відходів - відправляються на сміттєзвалище”, - додає вона.
Проект “Україна БЕЗ сміття” став поштовхом до дій небайдужих громадян. Киянка Маріанна Терент’єва довгий час розмірковувала над питанням сортування сміття, проте не знала, як саме організувати процес. Коли організація “Україна БЕЗ сміття” випустили контейнери для роздільного збору, Маріанна їх одразу замовила.
“Коробки привезли за моєї відсутності і залишили у консьєржа. Коли я за ними прийшла - консьєрж розповіла, що мешканці помітили контейнери та цікавилися - звідки вони і де будуть стояти. Я подумала - чом би й ні. Якщо мешканці хочуть - мені не шкода”, - розказує жінка.
Киянка проживає у 23-поверхневому будинку і розмістила об’яву з проханням використовувати коробки обережно та викидати тільки те, що можна. За її підрахунками, контейнер для паперу заповнюється за 2-3 тижні, а самі люди почали приділяти більше уваги тому, що викидають у смітник.
“Бачу, що до контейнера стали потрапляти упаковки від пластівців, коробки від цукерок, пачки від колготок, тобто люди розмірковують, перш ніж викинути те чи інше сміття, сортують відходи, а не просто відкладають в стопку журнали та рекламки”, - додає вона.
Через деякий час Маріанна поставила коробку для кришок, а хтось з сусідів – для батарейок. Спершу папір забирали організатори акції, а коли їм стало складніше робити це так часто, як було необхідно, мешканці будинку залучили до справи двірника.
“За моїми спостереженнями, люди хочуть і готові. Потрібно всього лише створити умови і вести просвітницьку роботу”, - запевняє Маріанна.
Таких прикладів ініціативних та небайдужих громадян безліч по всій Україні. Їх кількість та можливості зростають, а надії та прагнення розповсюджуються. Зміни починаються саме з голови кожного українця, який любить свою країну та готовий боротися за неї та її майбутнє.
Читайте також перший матеріал з циклу - "Надія на очищення. Як Україна може подолати сміття".