Нещодавно Ірина Геращенко відвідала Новосавицький психоневрологічний інтернат. В інтернаті все свідчило про те, що увага «великого світу» змінила на краще маленький всесвіт інвалідів-підопічних: тут припинили вбивати підопічних, в якості покарання вже не обколюють амінозіном та галопередолом - препаратами, що призводять до повної деградації особистості. Підопічних стали краще годувати, одягати, зроблено ремонт.
Нове керівництво закладу, щоправда, здійснило спробу обмежити права підопічних, відібравши мобільні телефони, щоб не скаржилися, але після публікації в LB.ua телефони були повернені.
Треба також з вдячністю згадати, що першими про насилля, вбивства в Новосавицькому-психоневрологічному інтернаті заявила ГО «Комітет з боротьби з організованою злочинністю та корупцією», правозахисники, зокрема, Олексій Косарєв та Тетяна Макарова. Завдяки ним тему підхопили журналісти і представники влади. На фоні такої громадської уваги і відбулися зміни на краще.
Хоча, на жаль, у нашій історій далеко не все так оптимістично.
Навіть попри громадську увагу, районне управління МВС відмовилося порушувати кримінальну справу і розслідувати регулярні вбивства в інтернаті, які відбувалися протягом 2000-2010 років.
На запит Ірини Геращенко прокуратура Одеської області відповіла, що справу закрили через «відсутність складу злочину». До таких висновків слідство дійшло, коли були «вивчені історії хвороб померлих утриманців та опитано судово-медичного експерта на предмет правильності встановлення причин смерті лікарем-психіатром будинку-інтернату, які значаться у лікарському свідоцтві про смерть».
Однак дане пояснення вказує на те, що слідство нічого не зробило для того, щоб викрити вбивства десятків людей в інтернаті протягом десяти років.
Не було проведено ексгумацію трупів, хоча цілком конкретні підопічні дають детальні свідчення, кого з їх товаришів санітари вбивали за котельнею - молотком по голові.
Що стосується історій хвороб та діагнозів лікаря-психіатра закладу - з чим працювали слідчі - то історія з вбивством підопічного Юрія Вовченка в 2010 році продемонструвала, що в Новосавицькому інтернаті такі речі запросто фальсифікували.
Наприклад, Юрій Вовченко, за діагнозом лікаря-психіатра інтернату Ткачука, офіційно помер від серцевої хвороби - «порушення системи кровообігу». Пізніше слідство встановило, що Вовченко насправді помер від побоїв, в нього залишилося лише два цілих ребра. Як після такого сприймати довідки про смерть, підписані цим самим лікарем, стосовно інших підопічних за чисту монету?
Одним словом, міліція та прокуратура просто відмовилися розслідувати вбивства. Нагадаємо, це були вбивства передусім молодих осіб.
До речі, про те, що протягом десяти років не все було гаразд, свідчить наступний факт: останній рік в інтернаті помер лише один утриманець від раку, а були такі роки, коли на цвинтарі при інтернаті ховали два десятка людей.
Щоправда, відмова правоохоронців розслідувати вбивства минулих років і карати винних - це ще півбіди.
Найбільше автора обурює те, що останнє вбивство підопічного Юрія Вовченка, яке не вдалося приховати, було повішане на безвинних підопічних інтернату. «Консенсус» прокуратури, персоналу інтернату та судді Олени Ткачук Великомихайлівського суду призвів до того, що справжні вбивці: санітар та лікар Новосавицького інтернату отримали формальне покарання, а ось невинні підопічні страждають по повній. (Автор детально описує всі деталі цієї змови в статті «Під опікою в концтаборі - 2»)
Нагадаю, вбивство «повісили» на чотирьох підопічних інтернату, які не змогли ніяк себе захистити. Суд був проведений, по суті, таємно. Навіть, ГО «Комітет з боротьби з організованою злочинністю та корупцією», яка уважно слідкувала за розвитком подій, не дізналася, коли саме буде суд.
Таким чином, інтереси підопічних навіть не представляв незалежний адвокат.
Таким чином, невинних засудили тишком-нишком. І що особливо обурює: один з підопічних, на якого повісили вбивство - Андрій Баранов - той герой, який не побоявся розповісти про те, що коїться в інтернаті, суспільству. Завдяки саме його телефонному дзвінку Тетяні Макаровій, тіло Юрія Вовченка не було поховане без суду та слідства. Завдяки йому вбивства в інтернаті були припинені.
Хлопцю жорстоко помстилися – засудили до лікування в психіатричному закладі з особливо жорстким режимом в Дніпропетровську.
Це неймовірний злочин! Чесно кажучи, з більшим злочином автор у своєму житті не зустрічалася.
І тепер прокуратура Одеської області, конкретно прокурор І. Проценко, цинічно звітує перед депутатом Іриною Геращенко, що винні були покарані. Як можна взагалі брати такий гріх на серце?
Автор ще раз дякує всім, хто приклав зусилля, щоб перетворити Новосавицький психо-неврологічний інтернат у цивілізований заклад: журналістам, депутатам, нинішньому керівництву закладу.
Але цього мало! Треба витягти Андрія Баранова. Він навіть серед звірств залишився Людиною. Якщо дозволити його зламати-знищити, це означає, що він, певно, остання Людина в Україні.
Нижче пропоную увазі відповіді на запити Ірини Геращенко.
