Пані Катерино, наскільки взагалі актуальною в Україні є проблема гендерної нерівності?
Проблема захисту прав жінок та гендерної політики ніколи не була цікавою і важливою для нашої влади. Для суспільства вона також не є такою – хоча й дещо важливішою, ніж для влади. Водночас, права жінок є невід’ємною складовою прав людини і Україна має в цьому контексті велику кількість міжнародних зобов’язань.
Також і Конституція України гарантує забезпечення рівних прав жінок та чоловіків. Тому держава вимушена робити певні кроки: це і створення Міністерства сім’ї молоді і спорту, де був департамент сім’ї і гендерної політики, і формування програм протидії насильству в сім’ї, намагання просувати рівність на ринку праці. Останнє особливо актуальне, бо на сьогоднішній день заробітна плата жінок складає приблизно 70% від оплати тієї ж праці чоловікові. Відкривши будь-яку газету оголошень про працевлаштування, ви знайдете обмеження за статтю, здебільшого шукають чоловіків, хоча вказання статі працівника є протизаконним.
Чи змінилася ситуація за останній рік?
У 2010 році гендерна політика стала частиною «високої політики». Спочатку, будучи ще кандидатом в президенти, Віктор Янукович заявив, що місце жінки на кухні. Потім його слова перефразував прем’єр-міністр – друга особа держави – який сказав, що жінкам не місце в державному управлінні. Це він сказав, представляючи губернатора Дніпропетровської області, на офіційному заході. Тобто, виконуючи службові обов’язки, тому це ніяк не можна розцінювати як його приватну думку. Усе це знайшло відображення в тому, що у в сьогоднішньому уряді нема жінок, а в сфері державного управління загалом їх обмаль.
Були й інші дуже неоднозначні заяви. Остання – це виступ президента в Давосі. Фактично цей виступ – пропагування сексуального туризму, тому що «приїжджайте до України коли будуть роздягатися наші жінки». Потрібно, мабуть, частково з іронією ставитися до таких висловів – якщо б ці вислови не знаходили відображення в державній політиці. А ми бачимо, що вони знаходять в ній відображення, і така собі «фемінофобія» спостерігається сьогодні у керівництва державою. Мабуть, складно з жінками. Абсолютно зрозуміло, що жінки і чоловіки мають різну логіку, різну психіку, різні оцінки – це нормально і не говорить про те, що одні кращі а другі гірші.
У яких ще сферах сьогодні спостерігається порушення прав жінок?
Ви знаєте, незабаром ми святкуватимемо 8 березня. Зазвичай його вважають жіночим днем, забуваючи при цьому, що взагалі-то це – Міжнародний день захисту прав жінок. Це свято з'явилося саме тому, що ще 100 років тому жінки почали боротьбу за свої права: брати участь у голосуванні, в політичній діяльності. Освіта, робота, потім – соціальне забезпечення, по мірі розвитку суспільства мінявся той спектр прав, за які боролися жінки. Так ось, до 8 березня, до сторіччя цього свята, я підготувала вісім найбрутальніших порушень прав жінок у 2010 році.
Перше – пенсійна реформа, яка підвищує пенсійний вік жінок, фактично не підвищуючи їх реальні пенсії. Без структурних змін, без поступовості, без вивчення ситуації. Ця пенсійна реформа, фактично, вдруге дискримінує тих жінок, чимало з яких в кінці вісімдесятих – на початку дев’яностих років змушені були змінювати професію. Ніхто також не враховує при пенсійній реформі, так звану, неоплачувану працю жінок.
Хоча за даними досліджень чітко видно, що неоплачувана праця абсолютної більшості жінок складає від чотирьох до шести годин на день. Можна піти в ресторан і пообідати – а можна приготувати вдома. Але коли хтось іде в ресторан – він платить кошти. Той, хто готує, заробляє гроші. Коли це робиться вдома – це робиться безкоштовно. До речі, тема неоплачуваної праці обговорюється в багатьох країнах – як враховувати цю неоплачувану працю. Тому що, в результаті цієї неоплачуваної праці також створюється частина валового національного продукту. Окрім того, це праця по відтворенню людського потенціалу, людського капіталу, людських ресурсів – а це дуже серйозні речі.
Друге – стереотипні уявлення та сексистські висловлювання лідерів держави. Про це я вже сказала. Ну ніколи раніше такого не дозволяли собі керівники держави, як в цьому році!
Третє – заборона жінкам навчатися в вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ. Міністерство, фактично, підтвердило у своєму абсолютно не фаховому коментарі від імені департаменту зв’язків з громадськістю, який воно розмістило на офіційному сайті, що, справді, цей експеримент обмежує права жінок. Але – пишуть вони – є і інші навчальні заклади, де жінки можуть навчатися. Чому поступати до тих, які знаходяться безпосередньо в системі МВС, якщо є, наприклад, Юридична академія Ярослава Мудрого, яка не підпадає під експеримент? Мені в цій ситуації хочеться сказати таке: ви самі створюєте причину для масової трудової міграції. Нам немає місця тут. Не знаходиться місця в навчальних закладах, на ринку праці – не знаходиться місця і в країні в цілому. Тому не дивно, що сьогодні трудова міграція має здебільшого жіноче обличчя.
Четверте – ще влітку Кабінет міністрів ухвалив наказ про запровадження дрес-коду. Абсолютно дурнуватий наказ. Він дуже чітко прописує, до сантиметру, яка в вас має бути довжина рукава, довжина спідниці, колір і все решта, що це є, фактично, втручанням в приватне життя. При цьому ніхто не подумав про кондиціонери влітку, про те, що люди добираються на роботу громадським транспортом, який в нас працює не дуже добре.
… навіщо така деталізація – адже можна просто дотримуватись ділового стилю в одязі
Саме так! Адже одяг – це частина індивідуальності людини. І коли доводять до того, що чітко регламентує хтось те, як людина має бути одягнена – до найменших дрібниць – то це є втручанням в приватне життя людини. Розумієте, от ми з вами зараз зовсім не по діловому вдягнені, з точки зору того розпорядження, бо у мене не на два сантиметри рукав видно. А що це таке? Це спосіб маніпулювання.
П’яте – відсутність жінок в процесі прийняття рішень. Жодної жінки в уряді, 7% в Верховній Раді – це дискримінаційна політика. Жінки мають бути у владі не тому, що вони кращі, а тому, що, якщо в нас демократія представницька, то мають бути представлені всі верстви населення, в тому числі і за статевою ознакою.
Шосте – Кабінет міністрів прийняв національної план дій на виконання програми «Стоп насильство». Мова йде про насильство в сім’ї, про домашнє насильство. Це окрема і дуже серйозна тема. Лише за даними МВС за минулий рік було більше 100 000 викликів на факти домашнього насильства. А загальну кількість таких фактів потрібно множити на два, три, п’ять. Але при цьому, затверджуючи цей план, Кабмін абсолютно не приділяє уваги наданню допомоги потерпілим. Є проведення навчань, нарад - що завгодно, але сьогодні найбільш нагальна проблема – це надання допомоги потерпілим від насильства. А таких інституцій у нас в Україні фактично нема.
Сьоме – руйнування інституційної системи захисту прав жінок взагалі. Бо той департамент гендерної і сімейної політики, який опікувався цими питаннями, був втрачений під час адміністративної реформи. Була створена Державна служба молоді і спорту замість Міністерства сім’ї, молоді і спорту, яка перейшла в розпорядження Міністерства освіти і науки. Але молодь, спорт і сім’я – це трохи різні речі. І сьогодні ми губимо такі важливі напрямки державної політики! Ми багато робили для того, щоб вони були, щоб складались державні програми, щоб були фахівці, була вертикаль влади – щоб людина в районі знала, куди їй звернутися. На сьогодні все це загублено. Коли про це кажеш – всі дивуються і кажуть, що таке не можливо. Я бачу, і Ви здивовані. Але повірте –у нас таке можливо.
І, наостанок, восьме. В 2010 році ми спостерігали дуже серйозне зростання сексизму в ЗМІ та рекламі. Те, що називається «сексуалізація жіночої тілесності» або «експлуатація жіночої тілесності». Наприклад, реклама «Технополісу», яку зняли після наших звернень. Там дівчина намальована і надпис: «Даю в рострочку до 15 разів».
Або реклама, де написано «друк на будь-яких поверхнях», і при цьому намальована оголена дівчина, в якої щось на животі вже надруковано. Таких прикладів дуже багато. Проводяться спеціальні анти-конкурси, пишуться листи, ці питання розглядаються Національною комісією з моралі – але, тим не менш, саме в 2010 році був справжній вибух таких фактів. Ми не встигаємо реагувати.
Зараз Серьога «Тез-тур» рекламує – «приємно відпочинь», де він з двома дівчинами. Чого ж не намалюють навпаки? Тому що жінка буде служити чоловіку. Це дуже яскраво вимальовується. Тут йдеться про образу жінок, про використання жіночого образу лише для сексуального задоволення. Проблема полягає в тому, що у нас зараз фактично немає механізмів для того щоб протистояти таким випадкам. Створили експертну комісію з розгляду фактів дискримінації за ознакою статі, почала вона працювати – ліквідували міністерство, при якому ця експерта комісія працює. Що буде далі – незрозуміло.