Дочасна агітація
Якщо вибори призначено на осінь, всі політичні партії та потенційні кандидати де-факто починають свої кампанії як мінімум з початку року. Хто фінансує цю дочасну агітацію — ми не дізнаємося, бо цих коштів не буде у звітах, які подаються до виборчих комісій лише за період виборів.
У Виборчому кодексі немає навіть визначення “дочасна агітація”. Відповідно, нема і механізмів, щоб притягнути політиків до відповідальності. Всі політики чи партії, якщо їх запитати про дочасну агітацію, скажуть, що вони просто “інформують” мешканців про свою діяльність.
Але це посилене “інформування” стабільно виникає в рік виборів. Так, вибори у Харкові будуть восени, а кандидати вже наввипередки возять чартерами Благодатний вогонь на Великдень, що, звісно висвітлюється у ЗМІ, і місто все у бордах.
Зате Виборчий кодекс забороняє давати оцінку програмам. Коли у малій громаді Мерефа обіцяють створити Кремнієву долину, безглуздо не дати цьому оцінку і не пояснити виборцям всю абсурдність ситуації, бо це забороняє закон. Так, Рух ЧЕСНО аналізував фантастичні програми реальних кандидатів у мери Києва. Цю норму треба скасовувати, бо аналіз програм — це те, що мають робити і ЗМІ, і громадські організації, і виборці.
VIP-агітатори
Однією із форм дочасної агітації, коли вибори офіційно ще не розпочалися, є залучення VIP-агітаторів.
Перед місцевими виборами президент країни Володимир Зеленський представив команду “Слуги народу” в Херсоні. І це був не єдиний випадок, коли глава держави скористався своїм службовим становищем і тягнув рейтинг партії центральної влади.
Для розуміння, коли це відбувалося, країна навіть не сформувала позиції щодо подій у Білорусі, з якою у нас кордон. А повноваження президента — це не VIP-агітація за партію, а міжнародна політика і державна безпека.
Аналогічно спостерігалося залучення голів ОДА і сайтів ОДА, коли треба було перед виборами на Франківщині піарити кандидата від “Слуги народу” Василя Вірастюка.
Не може чиновник бути VIP-агітатором — ні до, ні під час виборів. Не можуть офіційні сайти ставати плацдармом для офіційної джинси. Це по суті адмінресурс.
Тут варто згадати і те, що партія центральної влади наважилася провести свій політичний захід у Києві на території Національного університету імені Тараса Шевченка, що є абсолютно неприпустимим.
Джинса та прихована агітація
Низка громадських організацій працює над тим, щоб виявити джинсу — приховану агітацію за партію чи кандидата, яка може мати замовний характер.
Під час парламентської кампанії джинси значно більше, ніж під час президентської.
І треба розуміти, що існує низка місцевих телеканалів і сайтів, які афільовані з політиком та його політсилою і не мають ресурсів, щоб існувати незалежно. Відповідно, такі медіа висвітлюють перебіг виборів і розміщують потрібну політичній силі кількість позитивних матеріалів про неї (та негативних — про конкурентів).
Фейкова соціологія
Окрім джинси, політтехнологи використовують для впливу на виборців фейкову соціологію.
Скандальні вибори у 87-му окрузі, де дотепер змагаються Олександр Шевченко та Василь Вірастюк, показали, що розрив між кандидатами може бути мінімальний. Фейкова соціологія — це виборча технологія. Її запускають якомога ближче до виборів. Якщо виборці бачать, що їхній кандидат — лідер перегонів, це їх мобілізує.
Так, сторінка кандидата Михайла Ноняка навесні 2021 року опублікувала фейкові дані соцопитувань. Як показали результати голосування, Ноняка і близько немає серед переможців. Він не увійшов навіть у трійку лідерів.
До того ж, на цьому графіку навмисно збільшена різниця між стовпчиками, що відображають рейтинг Ноняка і Кошулинського — вона не відповідає 0,4%. Звісно, таку “соціологію” можуть поширювати ЗМІ.
Так само в Києві на місцевих виборах пророкували друге місце кандидату в мери Пальчевському, чия команда не змогла навіть подолати прохідний бар’єр, аби пройти в Київраду.
Така фейкова соціологія не мала на меті зробити з Пальчевського мера. Потрібно було просто подолати 5% і завести у Київраду свою фракцію. Не склалося.
Звісно, це і спосіб вплинути на потенційних спонсорів, які можуть дати партії гроші, аби мати у раді групу впливу.
Тим виборцям, які приймають на віру фейкову соціологію, результати виборів можуть видатися сфальшованими. Щоб перевірити, чи не було опитування фейковим, Андрій Сухарина, представник фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, радить звертатися до бази фейкових соціологів. Також варто звертати увагу на те, де і коли проводилося опитування, які питання задаються і якою є похибка.
Агітація в день тиші
У своєму інтерв’ю Руху ЧЕСНО представниця Facebook Катерина Крук наголосила, що дня тиші у соцмережі не буде. Тобто Facebook заробляв на виборах не просто в день тиші, але й у день виборів. Це дні, коли активно поширюється не лище агітація, а й чорний піар.
Вже кілька років точаться дискусії, чи треба залишати заборону агітувати в день тиші, оскільки наразі контролювати ці процеси у соцмережах просто нереально.
Але агітація в день тиші є не лише у соцмережах, але й у зовнішній рекламі. І цю технологію використовують, по суті, всі партії.
У робочій групі обговорюється можливість дозволити агітацію на вихідних, коли відбуваються вибори, обмеживши відстань до дільниці. Якщо узаконити ці процеси, які наразі неможливо упередити, то принаймні витрати на таку агітацію будуть відображені у звітах.
До парламентських виборів не так багато часу. В Україні виборче законодавство завжди змінювалося за кілька місяців до виборів. Залишається сподіватися, що робота над Виборчим кодексом буде проведена якісно, і вказані проблеми будуть вирішені так, щоб порушення правил мало відповідну статтю в законі і передбачало покарання.