«Мені було запропоновано підписати угоду, за якою «Самопоміч» мала повністю «лягти» під Порошенка»
Соня Кошкіна: На президентських виборах більшість львів’ян підтримали Петра Порошенка, фактично, висловивши недовіру вам і вашій політичній силі. Адже з 2016 року, коли розпочалась так звана «сміттєва криза» у Львові, ви та ваша партія неодноразово звинувачували команду Петра Порошенка в причетності до роздмухування цієї історії.
Для львів’ян питання держави завжди було і буде на першому місці – питання європейської інтеграції, питання НАТО. І, напевно, львів’яни не до кінця почули від Зеленського його бачення, якою буде Україна в майбутньому. Я дуже би хотів, щоби наступні кадрові призначення новообраного президента заспокоїли громадян нашої країни, засвідчивши, що ми чітко йдемо тим курсом, який був визначений у Конституції.
С.К.: Все-таки, чи можна сказати, що львів’яни вибачили Порошенка за те, що відбувалося під час так званої «сміттєвої кризи»?
У Львові не було кризи – була спланована провокація, був підпалений полігон, і місто більше року прожило в блокаді, коли фізично унеможливлювали вивіз відходів на п’ять тисяч полігонів в Україні. Цю провокацію дуже добре свого часу описав Віктор Трепак, колишній заступник керівника СБУ – в ній були задіяні співробітники прокуратури, СБУ і поліції.
Львівський полігон закритий до сьогодні, і громада міста кожного дня платить один мільйон гривень за право вивозити сміття.
Мене часто запитують: а чому ви не домовилися? Дійсно, буквально через декілька днів після початку цієї блокади я мав розмову з Порошенком в Адміністрації президента. І мені було запропоновано підписати угоду, за якою «Самопоміч» мала повністю «лягти» під Порошенка. Натомість знімалася блокада і вирішувалися всі проблеми зі сміттям. Я на це не пішов, бо це означало би зрадити всіх моїх колег. А я ніколи не був зрадником і не буду.
С.К.: Так, пам’ятаю цю історію. Навіщо Порошенко взагалі пропонував вам фіксувати угоду письмово? Адже очевидно, що рано чи пізно ви використаєте її як доказ проти нього.
Я так розумію, це норма для України, де 95% партій є власністю олігархів. Таких угод існує досить багато.
Знаєте, я пригадую, як будучи минулого року в Нью-Йорку, мав розмову з мером Біллом де Блазіо. Одне з перших питань, яке він задав: а як ти вижив під час сміттєвої блокади? Тому що вижити фактично було неможливо. Якщо би не підтримка всіх громадян України, якщо би не підтримка всього міжнародного співтовариства, всіх глав церков, ми б не вижили.
Щоб ви розуміли, ця блокада триває до сьогодні, тому що полігон все ще закритий. Просто ніхто сьогодні не блокує вивіз сміття, розумієте? А якою ситуація буде завтра?
Олег Базар: Чому «Самопоміч», яка на словах декларує принципи відкритої політики, не відразу заявила про таку пропозицію з боку Адміністрації президента, а сам текст угоди оприлюднила аж через кілька років?
Мені просто було соромно цю угоду показувати. Тому що це угода, яка не може бути реалізована в нормальному світі.
О.Б.: Соромно мало би бути не вам, а команді президента Порошенка. Тому це дивна відповідь.
Чесно кажучи, ми були шоковані, коли нам запропонували цю угоду підписати. До того ж, тоді була достатньо складна ситуація в країні, війна. Я вважав, що це нашкодить іміджу держави у світі.
Цю угоду я оприлюднив тоді, коли Адміністрація президента почала блокувати етап будівництва нового (сміттєпереробного, – LB.ua) заводу. Після оприлюднення всі одразу всі стишилися, всі провокації припинилися. І в цьому році ми почнемо будувати завод.
«Виграти вибори президента в цьому році, на превеликий жаль, я шансу не мав»
О.Б.: Повернемося до питання, з якого почали розмову. Ви оприлюднили текст угоди, яку вам пропонувала команда Порошенка, ви багато і детально розповідали про те, як ця команда брала в заручники Львів, вимагаючи вашої лояльності. І після всього цього львів’яни пішли і проголосували за Петра Порошенка.
Я вже казав – для львів’ян питання майбутнього нашої держави завжди на першому місці. Такі вже ми є, і нема на то ради.
О.Б.: Чи задоволені ви підтримкою містян у першому турі Анатолія Гриценка? Він набрав у Львові приблизно 17%, і це відносно небагато, зважаючи на те, що ви знялися на його користь.
Знаєте, коли я дав пас Анатолію, то буквально через декілька днів соціологія показувала йому дуже хороші перспективи. Але, напевно, це треба було підкріпити певними діями, і це вже питання до Анатолія.
С.К.: Тобто, він не зробив дій, які мав би?
У мене до нього була одна вимога – бути чесним. Він запропонував, щоби Садовий став прем’єр-міністром. Я йому за це дякую і, щоб реалізовувати цю пропозицію, йду в парламент з «Самопоміччю». Щоб перемагати і отримати фракцію в двічі або втричі більшу, ніж ми маємо сьогодні.
О.Б.: Ви не шкодуєте, що підтримали Гриценка?
(пауза, – ред.)
С.К.: Чому така тривала пауза – у відповідь на очевидне питання?
Я не шкодую, тому що я переконаний: це було правильно. Де би я не був – на зустрічах під час цієї кампанії – всюди люди просили про об’єднання демократичних сил. І хоча багато політиків говорили про важливість і потребу об’єднання задля перемоги демократичного кандидата, що ми в підсумку побачили? Всі поздувалися, «поховалися під стіл» і просто мовчали. Лише я пожертвував собою.
О.Б.: У чому жертва? Ви просто вирішили не фіксувати свій не надто високий результат.
Виграти вибори президента в цьому році, на превеликий жаль, я шансу не мав. А от змінити ситуацію і спрацювати так, щоб демократичний кандидат опинився в другому турі, було можливо. Я на це пішов.
О.Б.: Для того, щоб умовний демократичний кандидат, як ви кажете, опинився в другому турі, потрібно було дещо більше, аніж коаліція Садового, Гриценка та Добродомова. Наприклад, переговори з Юлією Тимошенко.
Я не маю з Юлею Тимошенко таких добрих відносин. Ми знайомі, ми мали дуже багато зустрічей. Але я думаю, це питання не для мене
О.Б.: Ви принципово не хотіли вести переговори з Тимошенко?
Я вважаю, що її ера відходить. І не лише її – результати президентських виборів помножили на нуль весь «старий» політичний істеблішмент. Вони всі відходять в минуле, вони просто цього ще не розуміють.
О.Б.: А хіба ви сам не частина цього «старого» істеблішменту?
Садовий жодного дня не був в парламенті, а партія «Самопоміч» – це єдине, чим може годитися український парламентаризм на нинішньому етапі. Ми – інородне тіло в українській політиці, кістка в горлі для всієї партійної номенклатурної системи в нашій країні.
О.Б.: «Самопоміч» ось уже п’ять років є парламентською партією, якийсь час була частиною владної коаліції. З цією точки зору ви теж є частина чинного політикуму.
Але в мене совість чиста, я виходжу на вулицю і не червонію перед людьми.
О.Б.: Навіть за дії своїх соратників? Наприклад, Семена Семенченка, якого напередодні нового року ледь не арештували у Грузії за незаконне придбання та зберігання зброї?
Я багато чув різних розмов про різних людей, які є в «Самопомочі». Друзі, від мене жодного поганого слова про людей, з якими я пройшов великий, довгий шлях, ви не почуєте принципово!
«Людей бентежить низький рейтинг партії, вони хочуть мати більше гарантій щодо збереження в політиці»
О.Б.: Хто наразі є електоральним конкурентом «Самопомочі»?
Краще поговоримо про союзників. Це всі адекватні нормальні люди.
С.К.: Конкретизую. Чим «Самопоміч» відрізняється від «Громадянської позиції» Гриценка, від «Голосу» Вакарчука, «ДемАльянсу», «Сили людей» та інших?
Тим, що ми маємо історію успіху. Ми маємо Львів - місто, яке надихає. Ми маємо дуже багато законопроектів, які змінили життя в нашій країні…
О.Б.: Стоп! «Самопоміч» «продавала» історію успіху Львова на виборах 2014 року. Повторити те саме другий раз не вийде.
Це «купує» два з половиною мільйони людей, які щороку приїжджають до Львова.
О.Б.: Ви серйозно збираєтесь казати виборцям: виберіть нас, тому що ми – історія успіху Львова? «Самопоміч» все-таки загальноукраїнська партія.
Друзі, я вам ще раз говорю, після президентських виборів ми всі починаємо з чистого аркуша. Забудьте про те, що нас ділить. Давайте говорити про те, що нас об’єднує. Я, дійсно, переконаний, що в ідеалі нам треба 5-7 ідеологічних партій. Можливо, з лона «Самопомочі» народиться якесь ліберальне крило чи ультраконсервативне крило. Це - нормальний процес, бо ми маємо якісний матеріал. Сьогодні «Самопоміч» має якісні кадри на посади міністрів, лідерів регіонів. Це люди чесні, які з гідністю пройшли свою дорогу.
Ми провели з’їзд партії і зараз почали процес рейтингування і визначення кандидатів в депутати Верховної Ради. Моя мета – знаходити нових людей і давати їм шанси в українській політиці. Я можу сьогодні вам сказати, що 70-80% списку «Самопомочі» – це будуть нові люди, лідери громадської думки, лідери експертних середовищ. З актуального складу фракції залишиться невелика частина тих, хто пройшов горнило і має бажання йти далі. Тому що багато моїх колег чесно просять відпустити їх. Наприклад, Альона Бабак не хоче більше бути депутатом Верховної Ради. Так само як Андрій Журжій.
С.К.: Чи не є оновлення списку на 70% свідченням того, що ваша кадрова політика була не надто вдалою?
Слухайте, ми маємо ріст кількості членів партії. Тому таке оновлення логічне: для мене член партії десь в селі і член партії у Верховній раді однаково важливі.
О.Б.: Після президентських виборів «Самопоміч» втратила шістьох депутатів.
Вони вийшли з партії, але залишилися у фракції до кінця каденції.
О.Б.: Так, оскільки вийшовши з фракції вони б ризикували втратити мандат…
Давайте поговоримо про причини такого їхнього кроку. Одна з нардепів, що залишила лави «Самопомочі», Вікторія Войціцька написала на Facebook, що вони разом з колегами «протягом року провели більше десятка зустрічей з керівництвом партії, в тому числі й за участю лідера, на яких піднімалися проблемні питання. На даному етапі наше бачення шляху для захисту майбутнього українців відрізняються від позиції партії, тому наші політичні шляхи розходяться». Які проблемні питання піднімали ці депутати? У чому різниться ваше бачення захисту майбутнього українців?
У нас з Вікою були виключно компліментарні розмови.
О.Б.: Тобто розмов про проблеми в партії не було?
Якщо б ви були присутні на засіданнях фракції, ви б чули, які там точаться гострі дебати і дискусії. В інших фракціях простіше. Там дали команду і люди її виконують.
О.Б.: Все-таки, оскільки люди йдуть з партії, значить проблеми є. Які?
Людей бентежить низький рейтинг партії, вони, напевно, хочуть мати більше гарантій щодо збереження в українській політиці. Ті, хто лишаються, погодилися пройти процес рейтингування. Хто має визначати позицію того чи іншого депутата у майбутнього списку? Садовий? Ні, це зроблять обласні осередки, яким потрібно пояснити, а чому, власне ви маєте бути в прохідній частині списку, а не хтось інший. Хтось погодився пройти це рейтингування – це орієнтовно 15 депутатів. Інші не погодились. Це - нормальний процес.
Якщо в наступному парламенті ми будемо мати всіх сьогоднішніх депутатів «Самопомочі», навіть тих, що пішли з партії, я буду вважати це нормальною ситуацією. Ми знаємо один одного, можемо нормально працювати в подальшому.
С.К.: Вам не здається, що зараз добра нагода розставити крапки над «і», відповісти на проблемні питання? Бо коли розпочнеться виборча кампанія, ви точно не станете казати про внутрішні проблеми.
Я це говорю сьогодні, я те саме буду говорити і через рік, і через два, і через три.
С.К.: Як ви ставитесь до ідеї «партії мерів», яка б пішла на вибори з гаслами про захист децентралізації? Умовно, партія мерів Львова, Києва, Дніпра тощо.
Я до цієї ідеї ставлюся з нерозумінням. Тому що мери мають політично різне бачення світу. Мене інша ситуація хвилює: ви говорите про великі міста, а про малі взагалі всі в державі забули. А більшість малих міст не мають жодної гривні від податку на доходи фізичних осіб, який є основою для наповнення бюджету великого міста. Я нещодавно був в Дублянах, це маленьке містечко біля Львова, бюджет міста там здається 15-16 мільйонів гривень. Ми на площі Ринок, в минулому році продали невелике приміщення – 70 квадратних метрів – і отримали орієнтовно 17 тисяч доларів за метр. Це два бюджети Дублян, розумієте? Як це місто має виживати? Чому ніхто в Україні взагалі про це не говорить?
Про Гриценка: «Якщо хтось хоче йти на вибори разом з нами, він має вступити в «Самопоміч»
С.К.: Чи є ймовірність, що на вибори ви підете разом з Анатолієм Гриценком?
Чинний закон про вибори не передбачає участі блоків. Якщо хтось хоче йти на вибори разом з нами, він має вступити в «Самопоміч». А я не отримував запиту від Гриценка щодо його бажання приєднатися до «Самопомочі».
О.Б.: З Вакарчуком переговори ведете?
З точки зору участі в одному списку – таких дискусій в нас не було. З точки зору світоглядних розмов – так, ми їх проводимо.
О.Б.: Ви ж розумієте, що окремий похід на вибори «Самопомочі», «ДемАльянсу», «Сили людей», Вакарчука, Гриценка може закінчитися доволі сумно для усіх вас?
На сьогоднішній день демократичні сили мають лише одну потужну парламентську партію – це «Самопоміч». На з’їзді ми вирішили, що «Самопоміч» йде на парламентські вибори самостійно, маючи можливість залучити дуже багато нових обличь, нових людей, нових політиків. Всі, хто має бажання, – welcome, ми відкриті. Парламентські вибори – складний, надзвичайно стресовий процес, треба мати структури. А сьогодні лише ми маємо потужну структуру по Україні.
О.Б.: Зеленський на президентських виборах довів, що можна отримати результат, не маючи партійної структури.
Я не експерт щодо інших політичних партій. Зеленський – це результат очікування чуда дуже великої кількості громадян нашої країни. На наступний день після того, як він почне працювати, люди очікуватимуть від нього дуже серйозних результатів. Дай Боже, щоб він ці очікування справдив.
С.К.: Ви спілкувалися з Володимиром Зеленським?
Я з ним зустрічався як з кандидатом на пост президента.
С.К.: І яке враження він справив?
Нормальне.
С.К.: На вашу думку, парламентські вибори будуть достроковими чи за планом?
Якщо парламент впродовж двох наступних тижнів скасує депутатську недоторканність плюс ухвалить закон про вибори за відкритими списками то є малесенький шанс, що він допрацює до кінця каденції. Якщо парламент ці два рішення не прийме – гнати їх треба в шию! Крапка.
О.Б.: «Самопоміч» готова до дострокових виборів?
Звичайно.
С.К.: Ви уже заявили, що не будете балотуватися на наступних виборах мера Львова. Очевидно, що уже зараз ви думаєте про те, хто стане вашим наступником. Можете назвати потенційних кандидатів?
Такі люди є, остаточно я визначусь ближче до виборів і однозначно когось з них підтримую.
О.Б: Це буде представник «Самопомочі»?
Це мають бути люди які: а) які народилися у Львові, бажано; б) це має бути особа молодша від мене, розумніша і більш фахова.
«Порошенко вибудовував свою виборчу компанію на страху, а Зеленський – на любові. Любов завжди перемагає, крапка»
С.К.: На вашу думку, які причини такої вражаючої поразки Петра Порошенка у другому турі?
Він вибудовував свою виборчу компанію на страху, а Зеленський – на любові. Любов завжди перемагає, крапка.
О.Б. То чому у Львові переміг страх?
Страх за майбутнє. Напевно тому, що він був дуже сильно і головно наголошений.
О.Б.: Тільки у Львові?
До Львова завжди є особлива увага. У всіх Президентів.
С.К.: Слоган «Армія. Мова. Віра» очікувано не сприйняли на Півдні і Сході країни. Але і на Західній Україні Порошенко набрав менше, аніж очікували. Чому?
Коли люди спілкуються, то слова, які вимовляються – це всього-на-всього 7% сприйняття інформації. Люди оцінюють ситуацію за ділами, за результатом, який є, а не за словами. Слова – це дуже добре, але повинні бути дії, емоції, відчуття. А Порошенко для людей сьогодні – це Кононенко, Свинарчук, Грановський, Березенко, Розенблат. Про яку європейську Україну можна говорити?
С.К.: Яким президентом, на вашу думку, буде Зеленський?
З цього приводу є дуже багато переживань, але, думаю, тільки перші кадрові рішення зможуть або заспокоїти суспільство, або навпаки, викликати ще більше запитань.
С.К.: Є загроза реформі децентралізації?
Пасту, витиснуту з тюбика, дуже складно заштовхати назад.
О.Б.: Один з перших публічних конфліктів команди обраного президента з політикумом стосувався законопроекту Оксани Сироїд щодо обмежень повноважень президента. «У Зеленського», як прийнято казати, його назвали ледь не спробою конституційного перевороту.
Я, до речі, дуже подивований, тому що 31 березня я зателефонував Зеленському, привітав його з перемогою в першому турі. І запропонував йому законопроект про повноваження президента, який Сироїд готувала для мене, особисто. Він мені скинув електронну адресу, я переслав цей законопроект йому, він дав своїм юристам. Тобто ніякого законопроекту зареєстрованого в Верховній Раді не було. Це був лише драфт, який, я думаю, команда правників новообраного Президента, має зараз доопрацювати і вже свій варіант внести в парламент.