ГлавнаяПолитика

"Причина несплати боргів не в тому, що люди не можуть платити. Вони знають, що ніхто не змусить їх повертати борги"

Судове рішення без його виконання нічого не варте. Скільки би позовів не були на користь тієї чи іншої людини, без ефективної виконавчої служби воно не виконуватиметься. І Україна – одна із країн-лідерів із невиконання судових рішень.

Тож після запуску судової реформи в Міністерстві юстиції розпочалася реформа виконавчої служби, а саме – набір приватних виконавців.

Перші приватні виконавці приступили до роботи ще в 2017 році. Наразі в реєстрі їх число сягає 122. Тоді як для повноцінної роботи приватних виконавців в Україні повинно бути до двох тисяч, кажуть експерти.

Хоча і ця реформа не обійшлася без скандалів. Так, у травні минулого року одного з приватних виконавців - Андрія Авторгова - позбавили ліцензії. Він тоді зауважував, що держава побачила конкурентів у приватних виконавцях. Нібито цей факт ще раз довів існування так званої схеми невиконання судових рішень. Згодом Авторгов добився відміни рішення Мін’юсту. Та чи дійсно державна система «здалася» перед приватною, - говорити рано.

Як оцінюють реформу міжнародні експерти, LB.ua запитав у Даміра Сіте, судового виконавця при Вищому господарському суді м. Суботиця (Сербія), та Ліонелля Декотте, судового пристава м. Ліон (Франція). Вони допомагають впровадженню реформи в рамках проекту ЄС «Право-Justice».

Дамір Сіте
Фото: Макс Требухов
Дамір Сіте

Протягом останніх років судові рішення в Україні стали виконувати частіше: виконання зросло з 5-6% до 18%. Але цього все одно недостатньо, щоб досягти середньоєвропейського рівня. У країнах ЄС цей показник сягає 50-70%. Як ви оцінюєте реформу виконавчої служби в Україні?

Дамір Сіте: Якщо говорити про реформи в країнах Східної Європи, то вони ніколи не проходять легко. І це стосується не лише України. У будь-якій країні в перехідний період чи під час реформ не все гладко.

Якщо говорити про виконавчу службу (в Україні — LB.ua), то я дуже задоволений тим, що запроваджена нова професія. Вона потребує підтримки і подальшої розробки, тому що приватні виконавці дуже слабкі. Служба приватних виконавців лише зароджується. Але це початок правильного напрямку.

Ліонель Декотте: Процес переходу від державних до приватних виконавців не був простий в жодній країні, навіть в азійських та африканських. У Франції ми також робили певні помилки. І перебуваємо тут, щоб навчити українську службу уникати таких помилок, зокрема, щодо застосування права під час виконання стягнень, щодо дисциплінарних стягнень тощо.

Перехід владних повноважень від суб\'єкта владних повноважень до приватної особи ніколи не був легким. Цей процес повинен бути здійснений дуже обережно, щоб чітко усвідомлювати, які це понесе наслідки як для пересічних громадян, так і загалом для судової системи та системи виконання покарань.

Ліонель Декотте
Фото: Макс Требухов
Ліонель Декотте

Чому, на вашу думку, в Україні там мало судових рішень виконується? Проблема в неефективності роботи виконавчої служби чи все таки в низькому рівні правової свідомості?

Декотте: Різниця у мотивації державного і приватного виконавця. Державний отримує фіксовану зарплату, незалежно він того, скільки рішень виконає. Тоді як у приватного сума його заробітку залежить від кількості виконаних рішень.

У Франції, до прикладу, державна виконавча служба має чотири підрозділи, один з яких займається лише поверненням державних позик. Однак, показник його роботи досить низький.

Чому мене часто залучають до виконання рішень? Тому що знають, що я зможу повернути заборгованість. Маю для цього мотивацію. Я починаю працювати близько 6 ранку і закінчую – о 21 – 21.30. Тоді як графік роботи державного виконавця може тривати часом з 9 до 16.

Сіте: У Сербії, що як і Україна відноситься до посткомуністичних країн, була схожа ситуація.

На початку створення приватної виконавчої служби приватним виконавцям віддали повноваження щодо стягнення заборгованості з комунальних платежів. Вже впродовж півроку-року люди почали повертати заборгованість.

Причина несплати боргів не в тому, що люди не можуть платити. Вони просто не хочуть це робити, бо знають, що ніхто не змусить їх повертати борги.

Дамір Сіте
Фото: Макс Требухов
Дамір Сіте

Разом з тим, в одному зі своїх інтервю ви, пане Сіте, зазначали, що в Сербії законодавство не передбачає великої кількості способів оскаржити рішення про стягнення заборгованості. Можливо, і в Україні слід це обмежити?

Сіте: Так. У випадку, якщо людина має можливість обійти виконання рішення, ні приватний, ні державний виконавець не зможе повпливати.

Основний інструмент для виконавця – виконавчий наказ. Лише з цим документом ми працюємо для повернення боргу. Допоки кредитор не отримає його, ми не можемо розпочати процедуру стягнення заборгованості.

Декотте: Не можу зрозуміти, для чого можна багато разів оскаржувати одну і ту ж справу. Навіть у Франції, яка досить серйозно керується захистом прав і свобод людини, таке неможливо. Законодавством навіть передбачене зобов’язання цієї людини відшкодувати шкоду, яку поніс суд, у зв’язку з повторним оскарженням.

Скільки часу, за вашими оцінками, повинна тривати реформа, щоб приватна виконавча служба набрала близько двох тисяч виконавців? Саме таку кількість експерти називають достатньою для України.

Декотте: Реформа триває уже два-три роки. І у нас таке враження, що на початку вона йшла досить швидко, а потім сповільнилася. Зараз вона просувається дуже повільно.

Для того, щоб реформа просувалася належним чином, державна служба повинна допомогти приватним виконавцям налагодити роботу. 

Коли у травні минулого року трапився випадок з приватним виконавцем (Андрія Авторгова позбавили ліцензії – LB.ua), ми не могли зрозуміти, чому це сталося. Якщо державна служба не хоче створювати службу державних виконавців, то можливо просто потрібно припинити реформу?

Фото: Макс Требухов

Сіте: Ми працюємо в Україні не перший рік. Україна – дуже зарегульована країна. Щоби не відбулося, які поради ми би не давали, нам знайдуть якусь відповідь, якусь постанову чи норму закону, чому це неможливо.

Для того, щоб реформа проводилася швидко і успішно, до неї треба ставитися серйозно. Держава і міністерство (юстиції – LB.ua) повинні до неї ставитися серйозно. І ми не вказуємо на одну особу – міністра в даному випадку. Міністерство – це не міністр. Державні службовці змінюються, а система залишається.

У своїй роботі ми не намагаємося насаджувати рішення, а прагнемо знайти їх у спілкуванні з нашими колегами, щоб побачити, який підхід, які європейські практики найкращі в застосуванні в Україні.

Вікторія МатолаВікторія Матола, журналістка
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram