В одному зі своїх інтерв'ю ви заявляли, що для країн Ради Європи український досвід є унікальним і може стати моделлю або найкращою практикою.
Так, дійсно. Хоч така позиція може здатися дивною, з вашої точки зору.
Відбір та оцінювання суддів відбувається не лише в Україні, але й в інших країнах, зокрема, Європи. У деяких — з більшим успіхом, в деяких – з меншим. Вони спостерігають одна за одною, шукаючи позитивних прикладів. І українська модель судової реформи може нести певні рекомендації щодо проведення реформи. Україна – єдина, де судову систему оновлюють повністю.
Разом з тим, викликає стурбованість те, що сьогодні в Україні судді в одному суді можуть отримувати різну зарплату. Цей фактор не сприяє функціонуванню системи.
Розкажіть, будь ласка, про запровадження судової реформи в інших країнах Європи.
До прикладу, в Албанії відбувається перевірка суддів за критеріями доброчесності. Власне, детально аналізують діяльність кожного судді, в тому числі спосіб його життя, статки тощо. При цьому намагаються дотримуватися усіх законодавчих процедур, аби уникнути судових позовів в Європейський суд з прав людини. Тому процес відбувається дуже повільно.
В Азербайджані відбір суддів розпочався ще десять років тому. Для суддів, зокрема, впроваджений єдиний тест зі знання права (дуже схожий на український), психологічний тест та ін.
Чи дійсно в Україні відбувається найпрозоріша судова реформа?
Так, тому що жодна країна, крім вашої, не демонструє всієї процедури публічно. В Україні відбувається онлайн-трансляція засідань, в тому числі під час перевірки кандидатів на доброчесність. Це — найбільш чутлива частина (відбору суддів — LB.ua), але досить цікава ідея.
Рівень прозорості (судової реформи в Україні — LB.ua) дійсно є безпрецедентним. Така відкритість у випадку появи негативних зауважень громадськості дає можливість судовій владі відреагувати на певну проблему. Тобто негативні думки висловлюють не десь у мережі Фейсбук чи на інших сайтах, а виносять в професійну публічну площину.
Надмірна відкритість іноді шкодить суддям, адже під час спілкування з ними часто оприлюднюють особисту інформацію про них. Чи не так?
Ми зазначили про такі ризики у своєму звіті. І рекомендували зменшити прозорість. Зокрема, коли йдеться про відкриті співбесіди за участю громадськості.
Той факт, що представники громадськості можуть бути фізично присутні під час цих процесів, оцінюється позитивно. В тому числі, трансляція співбесід. Однак, збереження відеофайлів в мережі інтернет — надмірний захід, який в майбутньому може зашкодити суддям.
Не можна залишати осторонь питання дотримання особистих прав суддів, адже під час співбесіди обговорюються питання приватного життя. Таку прозорість потрібно обмежувати, тим більше, що співбесіда з кандидатами не дає повної картини. Вона зачіпає лише певні аспекти, висвітлює лише окремі частини з біографії кандидата.
Лише в Україні представники громадськості безпосередньо беруть участь в судовій реформі. Як би ви ставилися до запровадження такої ініціативи в Австрії?
Так, приклад України — єдиний, де громадськість є активною частиною судової реформи. Такий крок відповідає нагальним потребам українського суспільства. Адже суспільний запит на відновлення довіри до судової влади був чітко сформований. І органи, котрі беруть участь у формуванні судової влади, намагаються задовольнити цю потребу.
Щодо запровадження подібного інституту в європейських країнах, це насправді політичне питання. Наразі в окремих країнах ведуться дискусії, щоб відкрити процес відбору суддів для деяких частин громадянського суспільства, наприклад, для юридичної спільноти. Або навіть включити представників від адвокатського корпусу до комісій, котрі займаються відбором суддів. Це не є чимось негативним, думаю, не завдасть шкоди процесу в цілому. Однак єдиної думки з цього приводу немає. Є ті, хто висловлюється "за", - ті самі адвокати. От судді не настільки позитивно сприймають таку ініціативу. Але в принципі це можливо.
Чи найбільш оптимальним для України було впровадження глобальної судової реформи, чи варто все ж таки було почекати, поки відбудеться оновлення системи шляхом повільного, але "природного" добору? Коли судді звільняються за власним бажанням або за дисциплінарні проступки.
Очікування ніколи не вирішить проблему. Якщо чекати природного оновлення системи шляхом зміни покоління, - пройде 30 років, поки все зміниться.
Якщо ви прагнете доброчесності, прозорості (судової системи — LB.ua), ви повинні привчати суддів до цього. Можливо, наступні покоління будуть наслідувати новий досвід.