Акт агресії, а не прикордонний конфлікт
За словами адвоката Миколи Полозова, що став захисником одного з українських моряків — Дениса Гриценка, в основі кримінальної справи проти українців лежить наступна версія слідства ФСБ:
«... звинувачується в тому, що він, діючи в складі організованої групи з іншими громадянами України... (перераховуються всі прізвища)..., слідуючи на суднах «Нікополь», «Бердянськ» і «Яни Капу», що належать ВМС України, орієнтовно о 06 год. 00 хв. 25 листопада 2018 року, маючи умисел на незаконне перетинання Державного кордону Російської Федерації, знялися з дрейфу із середніми географічними координатами 44 градуси 50 хвилин північної широти і 36 градусів 36,6 хвилин східної довготи і, слідуючи різними ходами і курсами, попрямували в сторону Державного кордону з метою виходу в Керченську протоку. У 07:01 25 листопада 2018 року, не маючи встановленого законодавством Російської Федерації дозволу на перетин державного кордону, без повідомлення прикордонних органів про намір перетнути кордон і без передачі даних про місцезнаходження судна, що не відповідаючи на вимогу про зупинку, висунуті посадовими особами ПУ ФСБ Росії по Республіці Крим, діючи спільно і узгоджено, здійснюючи небезпечне маневрування, що створює загрозу мореплавання, незаконно перетнули державний кордон Російської Федерації в районі із середніми (!) географічними координатами 44 градуси 52,7 хвилини північної широти і 36 градусів 31,3 хвилини східної довготи, після чого судна «Нікополь», «Бердянськ» і «Яни Капу» з розташованими на них перерахованими вище особами були примусово зупинені співробітниками ПУ ФСБ Росії по Республіці Крим».
Суд погодився із кваліфікацією події за п.3 ст. 322 Кримінального кодексу РФ (перетин кордону без дозволу Росії, здійснене групою осіб за попередньою змовою або із застосуванням насильства чи загрозою такого застосування). Максимальне покарання — шість років позбавлення волі.
Тобто російська сторона наполягає на тому, що українські військові «зробили спробу незаконних дій в межах територіального моря РФ» і трактує події як прикордонний інцидент — нібито відбувся перетин «державного кордону Російської Федерації» без дозволу РФ.
Фактично РФ таким чином втягує всі зацікавлені сторони в обговорення того, що нібито українські кораблі перетнули морські кордони РФ. Насправді вони зайшли в українські територіальні води поблизу узбережжя Криму та в південній частині Керченської протоки, що є окупованими Росією разом з Кримом. Експерти вважають, що будь-які обговорення цієї схеми будуть фактичною легітимацією окупації Криму та визнанням цього факту.
Спробуємо відтворити хронологію подій. Вранці 25 листопада українські кораблі увійшли в територіальні води (12-мильну зону) України в Чорному морі поблизу Керченського півострова і направлялись до Керченської протоки. Ще до входу в протоку вони були атаковані військовими кораблями РФ (таран). Потім, ввечері того ж дня, коли українські військові кораблі отримали наказ повертатися (тому що Керченська протока була фізично заблокована старим танкером під мостом), вони вийшли з Керченської протоки в Чорне море. На цьому шляху їх переслідували військові кораблі РФ з вимогою зупинитися. А потім, коли кораблі ВМС вже вийшли за межі 12-мильної зони, тобто з тих окупованих українських вод, які РФ вважає «своїми», вони були атаковані із застосуванням штатної зброї та захоплені (факт виходу підтверджується координатами, що є в опублікованих записах радіомовлення російських та українських кораблів).
Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб також уточнило, що захоплення українських суден відбулося «за межами лінії державного кордону України на морі, що тимчасово не контролюється Україною внаслідок окупації території АРК Крим».
Російська сторона також каже, що військові кораблі України порушили так звані правила плавання, які стосуються безпеки судноплавства (до прикладу, не повідомили свої координати в Керчтрафікконтроль, хоча перехоплення розмов військових свідчить про протилежне), то навряд чи в такому випадку виправдане застосування бойової зброї зі сторони росіян.
Більше того, жодного дозволу для проходу вони просити не мали, адже керувалися Договором про спільне використання Азовського моря і Керченської протоки між Україною і РФ від 24 грудня 2003 року, кажуть експерти. «Торговельні судна та військові кораблі, а також інші державні судна під прапором України або Російської Федерації, що експлуатуються в некомерційних цілях, користуються в Азовському морі та Керченській протоці свободою судноплавства», - йдеться в договорі.
За словами Андрія Клименка, голови спостережної ради фонду “Майдан закордонних справ”, головного редактора сайту BlackSeaNews, навіть російськими обов’язковими постановами по порту Керч, що регулюють процедуру проходження Керченської протоки (таке правило було і до окупації Криму, воно ж залишилося і після), передбачено, що судна валовою місткістю до 500 тон (а цим параметрам відповідають всі три українських корабля) не тільки не потребують обов’язкової присутності на борту лоцмана, але на них навіть не поширюється дозвільний порядок проходження протоки.
Статус військового судна, на відміну від цивільного є екстериторіальним, каже Клименко. Стаття 95 Конвенції ООН з морського права визначає: «Імунітет військових кораблів у відкритому морі. Військові кораблі користуються у відкритому морі повним імунітетом від юрисдикції якої б то не було держави, крім держави прапора». Простіше кажучи, коли російські військові обстріляли, а потім захопили українські кораблі, це рівнозначно тому, якби вони обстріляли і захопили частину території України, додає Клименко.
Таким чином, ця ситуація підпадає під кваліфікацію акту агресії, що затвердила Генасамблея ООН (1974 року):
«Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни... буде кваліфікуватися як акт агресії:
d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави».
Червоний хрест, ЄСПЛ і санкції
Точна кваліфікація подій дає можливість правильно визначити статус українських моряків.
«Якщо ж російська сторона розглядає цей інцидент як такий, що вимагає застосування бойової зброї, то ми маємо справу зі збройним конфліктом, а затримані вважаються військовополоненими. Відповідно, порушення кримінальної справи владою Російської Федерації проти 24 українських військових слід розглядати як порушення міжнародного гуманітарного права.
До військовополонених мають застосовуватися норми Третьої Женевської конвенції від 1949 року. Їх не мають притягати до кримінальної відповідальності та судити, зобов’язані утримувати у безпечних та не принизливих для гідності умовах, забезпечувати харчування, одяг, медичну допомогу та можливість листування чи інших форм зв’язку з рідними", - констатувала Amnesty International.
Зауважимо, що міжнародне гуманітарне право застосовується у випадку використання зброї військовими різних країн.
«Росія вчинила акт збройної агресії проти України... Вони (українські моряки — LB.ua) є військовополоненими і знаходяться під особливим статусом військового права. Судити їх можна лише у випадку, якщо є докази, що вони вчинили воєнні злочини або злочини проти людяності», - пояснив LB.ua екс-суддя Міжнародного суду ООН та Надзвичайний і Повноважний посол України Володимир Василенко.
Він зауважив, що Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) може повпливати на визначення статусу українців як військовополонених. Василенко також вважає, що затримання українських моряків є підставою для запровадження додаткових санкцій проти РФ.
В свою чергу, представники МКЧХ досить стримані в коментарях щодо акту агресії з боку РФ. Їм досі не дали дозволу зустрітися з українськими військовими. А про інші можливості посприяти в їх звільненні Яна Бауерова, речниця МКЧХ, не повідомляє, посилаючись на конфіденційність перемовин.
«Ми зверталися із запитом до російської влади про доступ до українських моряків. Поки доступу не отримали, але будемо далі обговорювати... Нам дуже важливо, щоб до них гуманно ставилися...
Ми продовжуємо двосторонній конфіденційний діалог з двома сторонами, що мають відношення до цієї ситуації. Я би детально не коментувала, як застосовуємо свої повноваження. Оскільки це політично тривожна ситуація, і ми надаємо перевагу зберегти інформацію для діалогу”, - зазначила вона в коментарі LB.ua.
Разом з тим, як Amnesty International, так і МКЧХ – гуманітарні організації. І хоч можуть давати публічні оцінки подіям такого типу, але не обов'язково сторони конфлікту погоджуються з їхньою позицією. В більшості випадків представники держав апелюють до позиції міжнародних організацій, якщо вона збігається з їхньою політичною позицією.
Ще один юридичний механізм у боротьбі за звільнення українських моряків – Європейський суд з прав людини. Цим способом уже скористався український уряд. І ЄСПЛ зобов'язав РФ до понеділка: надати інформацію про захоплення моряків, юридичні підстави їхнього затримання, місце їхнього утримання, поранення і надану медичну допомогу.
Попри те, що Росія нині зрідка дослухається до закликів міжнародної спільноти і не завжди виконує рішення ЄСПЛ, факт оскарження – важливий для звільнення моряків, кажуть юристи.
«Рішення ЄСПЛ — дуже важливі для того, щоб домогтися звільнення українських моряків. Ми розуміємо, що справи проти військовополонених сфабриковані. Але будь-який юридичний процес щодо цих осіб має значення. У Донецьку, до прикладу, в повній ізоляції перебувають досі військові, що брали участь в боях за Дебальцево і ДАП (в лютому 2015 року — LB.ua). Жодного зв'язку з ними немає, попри те, що вони також мають статус військовополонених», - зауважує Олег Веремієнко, що очолює групу волонтерів-юристів проекту Prisoners of War UA Project (в перекладі — військовополонені), котрі займаються юридичним супроводженням в ЄСПЛ процесу звільнення полонених на Донбасі.
З ним не зовсім погоджується екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко, пригадуючи ситуацію щодо Олега Сенцова чи Павла Гриба.
«Якщо мова би йшла про цивілізовану країну, тоді можна говорити про дію норм міжнародного права. Але РФ не реагує на публічні заклики найповажніших організацій, навіть на рішення ЄСПЛ... Кожне рішення Євросуду розглядається крізь призму російського законодавства, а після цього не можна говорити про дію правових норм», - зазначає він.
Найбільш дієвим інструментом для звільнення українських військових експерти-міжнародники називають санкції.
Так, у відповідь на дії РФ Україна заборонила в'їзд росіянам у віці від 16 до 60 років. За словами міністра закордонний справ Павла Клімкіна, готується ще ряд санкції проти Росії з боку України.
Німеччина, Велика Британія, США і ЄС засудили дії Росії та готові до посилення санкцій проти неї. Американський президент Дональд Трамп навіть скасував зустріч з Володимиром Путіним, посилаючись на події поряд з Керченською протокою.
Залишається лише сподіватися, що проти Росії будуть запроваджені такі обмеження, що не даватимуть Кремлю іншого вибору, як лише звільнити українських моряків.