З якими викликами зіштовхнувся демократичний світ після розпаду Радянського блоку?
Між 1991 роком та серединою двохтисячних припадає так звана «третя хвиля демократизації (за Самуелем Гантінгтоном). Кількість країн з демократичним режимом зросла з близько 35 у 1970 році до більш як 110 у на початок ХХІ сторіччя. Ця стрімка «демократична хвиля» була пов’язана, передовсім, із розпадом Радянського союзу та занепадом комунізму як політико-економічної системи.
Поруч з цим, ми спостерігаємо так звану «рецесію демократії», що було цілковитою несподіванкою для багатьох інтелектуалів і для мене особисто. Зросла самовпевненість таких авторитарних країн як Китай чи Росія, поруч із зростаючою слабкістю демократії в Угорщині, Польщі чи США. В більшій чи меншій мірі вони були уражені хворобою популізму, що тепер є загальною тенденцією для усього світу. Ріст популізму є викликом. Питання полягає у тому чи це наша довгострокова проблема і чи зможе демократія здолати популізм як загрозу.
В цілому важко визначити, які тенденції є найзагрозливішими для сучасних демократій. Я уже згадував про загрозу Китаю, як нового геополітичного «гіганта». Ми також постійно говоримо про ядерну загрозу та провокації Північної Кореї, а також про перманентні конфлікти на Близькому Сході. Поєднайте це із внутрішніми проблемами сучасних демократій і ви отримаєте ту невтішну ситуацію у якій ми опинилися зараз.
В одному із своїх інтерв’ю ви сказали, що Україна «приречена стати доброю демократією». Чи пройшли ми уже цю «точку неповернення» до авторитаризму?
Звісно, ви отримали шанс стати успішною демократією. Питання у тому, наскільки довгим буде цей процес становлення і який напрямок розвитку ви оберете. Ми помічаємо, на жаль, що з часів Революції гідності перетворення значно призупинились, але я вірю, ваше громадянське суспільство, ініціюватиме важливі реформи, які рухатимуть Україну вперед.
Пройшло чотири роки від початку Революції гідності. Чи дійсно Україна скористалася тими шансами, які для неї відкрила революція?
Я впевнений, що ситуація набагато краща ніж після Помаранчевої революції. У 2004 році ваша політична еліта не була зацікавлена у здійснені якісних реформ. Попри це, Україна так і не вирішила проблеми з корупцією, а державні інституції теж не надто модернізувалися.
Проте, я заохочую вас не вірити у швидкі зміни та піддаватись на хитрощі політиків, які вам цього обіцяють. Якісна постреволюційна трансформація потребує багато часу і болісних зусиль.
Головна проблема в інституціях влади?
Без сумніву, політичні інституції мають бути дієвими і сильними, але як на мене найбільшим пріоритетом для України є напрацювання стійкої судової системи – фактично жоден великий корупціонер і хабарник в Україні не був покараний та не постав перед судом. Кожен українець знає імена цих злочинців. Суди в Україні не можуть похвалитися силою та незалежністю. Будь-хто, хто має достатньо грошей і впливу може маніпулювати цією системою і використовувати її в своїх інтересах. Встановлення влади закону має бути пріоритетним завданням для України і її розвитку.
Чи може нове покоління українців стати цими «агентами змін»?
Ви справді не зможете вивести Україну на новий рівень до того часу поки за справу не візьметься нове покоління лідерів. Це лідери, які виховані на європейських цінностях, не толерують корупції і щиро бажають модернізаційних змін в Україні.
Важливо, щоб ці нові лідери отримали відповідні політичні та організаційні навички для продуктивної конкуренції із «старими елітами». Наш навчальний курс покликаний надати їм ці необхідні навички для творення нових і якісних зв’язків між молодими лідерами. Тут вони вчаться співпрацювати і набиратись досвіду в одне одного. На цих людей покладають великі сподівання й обов’язки, і очевидно, що це лише маленький проте якісний крок для зміни сьогоднішніх правил гри у сфері політики та державного управління.
Проблема також в тому, що державні та приватні інституції в Україні часто конфліктують. Як цього уникнути?
Між ними не мусить бути конкуренції і конфлікту. Проблема в тому, що у вас немає ефективної державної бюрократії, яка б мала глибокі історичні коріння. Нове покоління українців тільки вчиться ефективно провадити політику та державне будівництво. Ми усі розуміємо, що цим 20 – 30 річним молодим людям доведеться впроваджувати реформи на усіх рівнях – від охорони здоров’я до освіти та реформ у сфері економіки. Тому маємо за мету навчити їх будувати ці інституції на прикладі успішних демократій.
З чим пов’язана ваша активна зацікавленість Україною?
На сьогоднішній день Україна відіграє вирішальну роль у Центрально-східній Європі, і від її подальшого розвитку може залежати доля цілого регіону. Складність у тому, що перед нею відкрито два варіанти розвитку подій. Перший – Україна ще досі може здрейфувати у бік російської клептократії – і очевидно, що цей варіант був би катастрофічним як для самої України, так і для балансу сил у Європі. Другий варіант, найбільш бажаний для нас – Україна як сучасна модерна європейська держава. Очевидно, що Путін щиро не бажає бачити успішного українського демократичного проекту, і робить все що в його силах, щоб завадити народженню України, яку б ми усі хотіли бачити. Потрібно пам’ятати, що популізм і різного роду радикальні націоналісти чудово почуваються саме в нестабільних політичних обставинах. Саме тому нам потрібна успішна Україна.
На хвилі агресії Росії проти України часто можна почути думки про обов’язок Європи і Заходу перед Україною. Чи Захід зобов’язаний допомагати Україні у цьому конфлікті?
Ми можемо говорити про фактичні зобов’язання Заходу перед Україною якщо ми згадаємо про Будапештський меморандум. Тоді головні актори цього договору зобов’язались захищати суверенітет України. Захід насправді має два обов’язки: моральний і стратегічний. Моральний полягає в необхідності стати на захист демократії в Україні, а стратегічний у необхідності зупинити агресивне просування Росією своїх геополітичних апетитів.
Ви багато згадуєте про популізм. Фактично, замість справжніх реформ в Україні ми можемо спостерігати суперечки навколо історії, національної пам’яті, мовного питання….
Найважливіше – це усвідомлювати джерела будь-якого популізму. Популісти використовують кризові ситуації для поширення страху і поглиблення самої проблеми. Мені доводилося помічати, що українці ніяким чином не протистоять таким політикам, і від цього ви дуже багато втрачаєте, даючи тим самим ґрунт для їхньої отруйної діяльності.
Багато популістів у світі (я не кажу, що це тільки суто українська проблема) маніпулюють із категоріями нерівномірного економічного розвитку, глобалізації чи проблем із еміграцією. Важливо розуміти, що демократію як систему цінностей потрібно захищати і саме відповідальні політики та інтелектуали мають пояснювати людям чому демократія є доброю системою.
У середовищі ліберальних інтелектуалів великі надії покладають на так званий «новий середній клас» як опору демократії. Чи з’явиться цей клас і в Україні?
Цей клас вже існує, насправді. Сьогодні найбільший поділ у світі існує між добре освіченими людьми з великих міст і містечок і тих людей, що не мали можливості отримати добру освіту. Цей конфлікт є фактично універсальним і він часто пояснює нерівномірність в економічному зростанні у різних суспільствах. Загальновідомо, що ріст і успіх економіки в першу чергу пов’язують із містом та урбаністичним простором. Більш урбанізована країна має більші шанси на успіх. Природно, що середній клас добре розвивається і зростає саме у місті. Питання у тому, наскільки цей клас є впливовим у суспільстві, і наразі я думаю, що в Україні він ще не здобув помітної ваги. Для того, щоб він вийшов на авансцену Україні спершу потрібне помітне і суттєве економічне зростання.
Потрібно також пам’ятати, що середній клас в Україні - це поки що радше соціологічна категорія, ніж політичний актор. Є багато людей, які вважають себе середнім класом, але вони не мають реального бажання брати активну участь у політичному житті країни. Вони як правило мало комунікують між собою і не організовуються. Тому перш ніж говорити про середній клас варто спершу звернути увагу на політичні партії, громадянське суспільство і мобілізацію на вибори.
Якими будуть три поради Френсіса Фукуями молодому поколінню українців?
-
Політика – це важливо. Звертайте на неї уваги, бо незалежно від того подобається вона вам чи ні, вона матиме серйозний вплив на ваше життя.
-
Продовжуйте активно розвивати громадянське суспільство.
-
Важливо мати концепт чи ідею того суспільства, в якому ви б хотіли жити. Тому мрійте і реалізовуйте свої мрії!