Росії мало не буває
Без сумніву, найголовніша дурня тижня у ці липневі дні прилетіла до нас з окупованого Донецька. Верховний ватажок терористів ОРДО Олександр Захарченко, як уже в “Великоросію” його не взяли, а “Новоросія” не вдалася, взявся ліпити з наявних матеріалів хоча б “Малоросію”. Причому цього разу меж окремих районів Донецької й навіть Луганської областей йому виявилося замало — Захарченко заявив про заснування цієї “Малоросії” (зі столицею в Донецьку) на всій території України на уклінне прохання “представників 19 регіонів”.
Авжеж, виглядає як тупий московитський жарт чи сумні наслідки зловживання неякісним алкоголем. Але покрутити пальцем біля скроні, поржати й забути не дає той факт, що терористичну організацію “УСРР” (зі столицею в Харкові) московські окупанти саме в такий смішний спосіб і засновували — а коли більшовицькі штики принесли цю смішну “УСРР-УРСР” у кожну українську хату й клуню, на 70 років стало не до сміху.
Цього разу до заяв терористичних маріонеток Кремля світ поставився значно серйозніше — пальцем біля скроні покрутив лише Держдеп США, натомість Німеччина, Франція та інші країни, не кажучи вже про Україну, прямо вказали Росії, що жартувати ідеями анексії України не збираються. В результаті відхрещуватися від “Малоросії” побігла не лише сама Росія, але й навіть терористи з “ЛНР”, які повідомили, що ніяких представників до Захарченка не надсилали.
Враховуючи, що ватажки ЛНР, так само як і ДНР, без наказу з Кремля слова не вимовлять, такий “відкритий дипломатичний конфлікт” між ними можна пояснити лише одним: Росія, впіймана на черговій спробі захоплення України, тепер намагається представити цю спробу як внутрішньотерористичний конфлікт між “ДНР” та “ЛНР”. Ну що зробиш, такі вже, мовляв, гарячі хлопці на Донбасі: тіки відвернися — вже й ДНР ЛНР захопити намагається!
От тільки в нас для мешканців та ватажків ОРДЛО погані новини: щоби Росії справді повірили в таку версію, їй доведеться застосувати всі свої гібридні вміння — не здивуємось, якщо за пару тижнів між ЛНР та ДНР почнуться важкі танкові бої. Є погані новини й для самих росіян: бурятів, чеченців і псковських десантників для цих боїв набиратимуть самі розумієте де. Є непрості новини й для московитських пропагандистів: бо ж саме їм доведеться відповідати на питання, “якщо й там наші, і там наші, хто ж тоді вбиває тих наших, яких там нєт?!”
Але пропагандистам буде найлегше. Бо російські телеглядачі, навіть якщо в ефірі дитячої передачі вдягнені на руки дяді Вови ляльки Хрюша й Стєпашка відгризатимуть одне одному голови, зайвими питаннями собі голови забивати не стануть.
СусПоПлаНаСа, або прямий тоніс і криві руки
Як би не хотілося нормальному українцеві дати сепару в пику вже за саме використання слова “Малоросія”, але в конкурсі “Найдурнуватіший неймінг тижня” ця імперська назва посіла би хіба що почесне третє місце. Адже днями Мінюст зареєстрував політичну партію Надії Савченко — під назвою “Суспільно-політична платформа Надії Савченко”.
Звісно, нудні довгі назви, від канцеляриту яких зводить зуби, в Україні здавна є чи не найголовнішою чеснотою політичних партій. Але назва партії Савченко заграла новими барвами, коли Надія прокоментувала створення політсили словами “Суспільно-політична платформа Надії Савченко" не є партією, створеною для мене або під мене".
Гм... Перше питання, яке виникає після цієї заяви — якщо цю партію створено “не для Надії Савченко” і “не під Надію Савченко”, то якого дідька вона зветься “Суспільно-політична платформа Надії Савченко”, а не, скажімо, “Суспільно-політична платформа флюоресцентних грибів” чи “Суспільно-політична платформа підліткового онанізму”?! Що в назві цієї партії має вказувати на якісь іще суспільно-політичні цінності, крім самої Надії Савченко?! І як у такому разі мала би звучати назва партії, справді “створеної для і під Надію Савченко”? “Надія Савченко Надії Савченко”? Чи взагалі “Надіє-Савченкова Надія Савченко Надії Савченко?”
Хоча цілком може бути, що ця іронія абсолютно необґрунтована, а слова Надії про “не для і не під” мають цілком логічне пояснення. Наприклад, що перші три слова в назві партії настільки нудні й безбарвні, що сама Надія Савченко через них так жодного разу й не змогла дочитати свою назву до слів “Надії Савченко”!
А їй же тепер іще й абревіатуру вчити... “СППНС” — узагалі невимовна річ, особливо останні три літери вульгарно звучать. То що, СусПоПлаНаСа?!
Утім, криві руки креативників Медведчука не йдуть у жодне порівняння з тими звивистими мацаками, які створили нову назву для телеканалу “Тоніс”. Канал, який нещодавно перейшов у володіння екс-регіонала Володимира Макеєнка, тепер зватиметься “Прямий”!
Відверто скажемо, з попередньої назви каналу теж посміювалися всю його історію — не так уже й багато існує слів із 5 літер, які на “-ніс” закінчуються. А оскільки завдяки наголосу ще у слово “Туніс” із переліку асоціацій викреслюється, то про міряння тонісом не пожартувати було неможливо — а тепер власники каналу ще й вирішили похвалитися, що цей тоніс у них прямий. Ну що ж, вітаємо! Раніше, виходить, кривий був, а тепер — гріх не показати суспільству!
Подейкують, що попервах новий менеджмент каналу хотів узяти назву “Довгий”, але зателефонували гендиректору таємничі люди від якогось “Олеся Станіславовича” та повідомили, що цю торгівельну марку вже запатентовано. Але то нічого — для перемоги в нашому неймінг-рейтингу і короткого, але прямого вистачило!
Протидейдейна міна
Народного депутата Євгена Дейдея на передовій скосила ворожа міна. Як повідомив його колега, нардеп Ігор Мосійчук, сталося це під час мінометного обстрілу Авдіївки — осколок міни пробив ногу героїчного Дейдея ближче до паху.
Щоправда, в історії поранення відчайдушного нардепа деякі злі язики почали підозрювати якусь лажу й зауважувати, що шрами на фотографіях стегна Дейдея виглядають так, наче ногу нардепа проштрикнули шампуром, а не розбомбили міною. Більше того, прес-центр АТО заявив, що в день атаки терористів на Дейдея жодних мінометних обстрілів Андіївки взагалі зафіксовано не було.
Але ж не міг народний депутат Євген Дейдей, якого Генпрокуратура підозрює в незаконному збагаченні, просто набрехати про своє поранення! Не міг же збрехати у Фейсбуці його колега Ігор Мосійчук!
Як нам вдалося дізнатися від збройних експертів, нардепи справді не брешуть — річ у тім, що в Авдіївці підступним ворогом було застосовано принципово новий вид озброєнь: протидейдейну міну! Така міна не фіксується жодними вимірювальними пристроями й діє абсолютно непомітно для регулярних військових частин. Ця пекельна машинка прилітає в Авдіївку, випиває літру горілки й починає, сиплячи матюками та співаючи гидких російських пісень, плюватися та жбурляти шампури в стегна народних депутатів!
Найбільша небезпека міни в тому, що її неможливо знешкодити! Адже при наближенні до неї вона витягає депутатську корочку нардепа Мосійчука та попереджає сапера про неминучу кримінальну відповідальність. На думку експертів, міну можна було би спробувати затримати за фальсифікацію посвідчення Мосійчука, але в тому-то й річ, що невідомо, чи воно дійсно підробне, чи справжнє! Якщо воно справжнє, то без дозволу Верховної Ради на притягнення міни до відповідальності не обійтися, а Верховна Рада на канікулах аж до вересня!
Тому сміятися з поранення Євгена Дейдея — вчинок не просто блюзнірський, але й нерозумний. До вересня — ще півтора місяці, і стати жертвою підступних планів ворога може кожен. Навіть сам Ігор Мосійчук.
Час дзвонити колишнім
Якщо щось і може надійно захистити Україну від викликів сучасності, то це мудрість давнини. Саме так подумав прем'єр-міністр Володимир Гройсман — і створив при Кабміні “Раду прем'єр-міністрів” для “обміну досвідом, накопиченим за 25 років”.
Проблема таких ініціатив — у тому, що вони красиво звучать лише доти, поки з-за масивного крісла посади не починають визирати хитрі писки персоналій. Бо якщо зібрати за одним столом усіх, хто в різні роки очолював український уряд, то з-за цього столу є ризик вийти не з чужим досвідом, а й без власних штанів.
Якого такого досвіду колишніх прем'єрів бракує Володимиру Гройсману? Досвіду Арсенія Яценюка, з яким він і так регулярно спілкується без усяких рад? Досвіду Тимошенко, чиїх вимог він усе одно виконувати не стане? Навряд. То що, прем'єрові прикро, що він не навчився красти, як Лазаренко? Зливатися з кабмінівськими меблями, як Кінах? Розмовляти, як Азаров? Забивати на уряд, як Ющенко? А чого пан Гройсман хоче навчитися у Віктора Фьодорича Януковича, взагалі краще собі не уявляти. Бо якщо таки чогось хоче, то засідання “Ради прем'єрів” тоді доведеться пробити виїзними та проводити в Росії, де ще одного члена Ради Арсенія Яценюка миттю арештують за “звірства в Чечні”.
То для чого ж збирати на нараду людей, перед якими стояли геть інші виклики і які виконували геть інші функції? Єдине пояснення геніальній ідеї Володимира Гройсмана — він досі не натішився з того, що став прем'єр-міністром, і хоче тепер поплескати по плечу тих великих дядьків, чиї прізвища чув із телевізора в дитинстві: “Звягільський!”, “Масол!”, “Лазаренко!”. Мовляв, я тепер теж такий, як ви, я тепер теж частинка історії!
От лише з історією Гройсманові не дуже пощастило. Як то кажуть, не треба плутати пантеон із паноптикумом.
Петро Олексійович Порохобот
Президент Петро Порошенко постійно сидить у соцмережах і веде в них активні дискусії. Про це в ефірі одного з телеканалів заявив екс-посол України в Білорусі Роман Безсмертний. “Петро Олексійович дуже справно знайомиться з соціальними мережами. Є люди, яких він постійно читає. Причому він, як правило, заходить в друзі під чужими іменами”, - розкрив таємницю Президента Безсмертний. На запитання здивованих журналістів, звідки в Петра Олексійовича стільки часу, Безсмертний, який працював із Порошенком іще на виборах президента Ющенка в 2004 році, повідав: “Справа в тому, що працездатність президента — вона унікальна. Я про це давним-давно казав. У нас із вами який графік? Із 6 ранку до 23 вечора. В нього графік — із 18 вечора до 6 ранку. Це людина із зміщеним графіком активності”.
Якщо пан Безсмертний хотів цим уточненням похвалити працездатність Порошенка, то в нього, м'яко кажучи, не дуже вийшло. Адже прості арифметичні підрахунки показують, що “у нас з вами”, за Безсмертним, 7 годин сну й 17 — активності, а в Петра Олексійовича виходить 18 — 6 = 12 годин відпочинку! Авжеж, працездатність “унікальна” — півдоби спати, а в решту півдоби постійно читати фейсбук!
Але то все деталі, може, Роман Петрович просто щось із цифрами наплутав. Значно цікавіший той факт, що президент френдиться до своїх улюблених авторів під чужими іменами. По-перше, піарщики Порошенка тепер можуть скільки завгодно розповідати, що ніякої “армії порохоботів” у мережі не існує — тепер-то ми точно знаємо, що вона є, і керують фейковими акаунтами саме з Банкової! Хоча, будьмо чесними, ми навіть уявити не могли, наскільки слово “порохобот” відповідає суті цього явища!
Та по-друге (і по-найголовніше!), після такого зізнання Безсмертного Фейсбук уже ніколи не буде таким, як раніше: адже хто тепер дасть блогерові гарантію, що який-небудь Микола Ногузадерищенко із каментів під останнім постом — це якийсь реальний чорт із Носівки Чернігівської області, а не хитро замаскований Петро Олексійович, Президент України, м. Київ?! І хто дасть гарантію, що френд “Вікна-Двері Недорого”, який обкладає цього Миколу матюками вже третій камент поспіль, — це теж не Петро Олексійович?
Хто, врешті, тепер наважиться поклястися, що міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, якого в Фейсбуці читають майже 400 тисяч підписників, існує в реальному житті?! А якщо навіть і існує, то справді вміє користуватися комп'ютером і дійсно в курсі того, що за його пости щодня лаються й забанюють одне одного тисячі простих українців?
Пане Безсмертний, поки ця зневіра не зайшла аж так далеко, будь ласка, скажіть, що ви пожартували. Ну чи ви самі, Петре Олексійовичу, з романового акаунту такий пост опублікуйте...