Афонська засідка Інтерполу
Не встигла Україна порадіти з героїчного віджиму зі схованок Віктора Януковича 1,5 млрд. американських доларів, як цю радість суттєво підкоригували. Інтерпол видалив зі своєї бази розшукові картки самого Януковича, сина Януковича і купки посіпак Януковича, тим самим припинивши міжнародний розшук персонажів, за товстими гаманцями яких так скучила Ненька-Україна.
Як виявилося, на відміну від України, де навіть за відсутності законодавства про спеконфіскацію завжди знайдуться якийсь військовий прокурор та краматорський суд, готові вхопити далекого Федоровича за тлусте черевце, бюрократам світової жандармерії процесуальні умовності значно важливіші за прагнення українського народу. Ну не міг же Інтерпол просто втратити інтерес до Януковича через те, що півтора мільярда в нього вже конфіскували! Не настільки ж буквоїди з Інтерполу байдужі до зірок власної бази розшуку, щоби не знати, що в Віктора Федоровича ще лишилося!
Тому цілком можна припустити, що насправді під видаленням Януковича з сайту Інтерполу ховається не просто імпотентність української Генпрокуратури в формуванні доказової бази, а хитра спецоперація з виманювання ростовського втікача на відкритий процесуальний простір. Адже поки Янукович ховається в Росії, від жодного міжнародного розшуку користі все одно немає — на цих землях міжнародне право ніколи не діяло. А пхатися кудись за межі РФ — нащо воно йому треба, якщо затримати можуть у будь-якому аеропорту одразу по прильоті?! І як же ще його можна виманити з рятівного Путіностану, крім зняття з міжнародного розшуку?
Тож будьмо оптимістами. Щойно Федорович упевниться, що йому нічого не загрожує, він миттєво закине в свою валізку облігацій іще на кілька мільярдів доларів та побіжить із цим хабарем до афонських старців, щоби ті намолили йому ще одне Межигір'я та ще якусь країну, бюджету якої на утримування того Межигір'я вистачить. І отут-то якраз і буде нагода знову оголосити Януковича в розшук та вхопити його просто під афонською касою! Тільки бажано, щоби до Афону з Ростова Віктор Федорович ішов пішки — бо інакше українська Генпрокуратура, яка за попередні два роки так і не спромоглася зібрати притомну доказову базу, й цього разу може не встигнути.
Мощі св. Фараонія
У Києво-Печерській Лаврі знайшли мумію. Здавалося б, чи не новина — адже київська Лавра саме тим і знаменита, що тут таких артефактів — повні печери. Але в тому-то й нюанс, що мумію знайшли не в печерах, а в музейних фондах Києво-Печерського заповідника, і мумія ця, жодним чином не пов'язана з традиціями вшанування пам'яті давніх православних ченців, має справжнє єгипетське походження.
Як виявилося, забальзамоване тіло якогось єгиптянина потрапило до Києва ще на межі ХІХ-ХХ століть та спочатку зберігалося в Церковно-археологічному музеї при Київській духовній академії, а згодом, за часів радянської окупації — в Музеї атеїзму, що розташовувався на території Лаври. І кількадесят років єгипетський артефакт валявся забутим у музейних фондосховищах, аж поки під час звірки фондів небіжчика не знайшов пильний заступник гендиректора заповідника.
Авжеж, непросто уявити, що десятки років у коморі може пролежати непоміченою справжня єгипетська мумія, та не будемо прискіпливими до музейних працівників — як уже наголошувалося, в Лаврі древнім тілом нікого не здивуєш. Тут і після знайдення мумії її досі не можуть як слід порахувати: далі в повідомленні музею згадується, що знайдена колекція старожитностей Єгипту нараховує ДВІ мумії (саме дві в результаті й показали пресі на сьогоднішній презентації знахідок). Але якщо їх дві, а знайшли лише одну, то друга, виходить, не губилася у фондах, а просто досі валялася без діла десь, скажімо, у шафі заступника гендиректора?
Та головне, що не дає спокою в цій історії, — навіщо давні меценати імперської Малоросії взагалі перли мумії з Єгипту до Києва, де на древні мощі й так завжди можна подивитися в Києво-Печерській Лаврі? І де вони їх у тому Єгипті брали — на базарі купували чи підкуповували сторожа якоїсь піраміди, аби дозволив “вивезти тіло далекого троюрідного прапрадядечка для поховання на Батьківщині”?
У будь-якому разі після знахідки мумії саме в Лаврі важко позбутися підозр щодо автентичності експонатів самих знаменитих печер. От хто тепер дасть гарантію, що за наявного на території заповідника бардаку в підземних лабіринтах монастиря справді покояться мощі преподобного Антонія, а не, скажімо, якогось засланого Аменхотепія?
“День Росії” довжиною в 3 роки
Європейська спілка мовників таки справді розглядає санкції проти України, яка своїм рішенням не пустити до Києва російську ватниц..., вибачте, учасницю “Євробачення” Юлію Самойлову порушила статут EBU. Як підтвердив голова керівного комітету організації Франк-Дітер Фрайлінг, Україні, крім штрафних санкцій, загрожує заборона на участь у пісенному конкурсі протягом наступних трьох років — з 2018 по 2020.
Власне, після всієї історії з Самойловою, СБУ та EBU це невелика втрата — адже найближчими роками після тріумфу Джамали на перемогу в цьому дивному конкурсі все одно сподіватися не випадає, а з успіху Джамали ми й так витисли все, що могли, й навіть більше. Але найприємніше в цій ситуації те, що санкції загрожують не лише Україні, яка не пустила російську співачку до Києва, а й самій Росії — за те, що на крок України відповіла демаршем, відмовилася транслювати “Євробачення” й проігнорувала обов'язкові зустрічі учасників EBU в Києві. Хто Україні яму рив, сам у неї й втрапив.
І якщо ми з невідворотним покаранням уже фактично змирился, а самим “Євробаченням” за найближчі тижні й так наїмося на три роки вперед, то для Росії, яка грозилася відправити ображену Самойлову на конкурс 2018 року, такий удар по реваншистських амбіціях значно відчутніший. Перш за все незрозуміло, що тепер із тією Самойловою 4 роки робити, щоби росіяни в 2021 році не спитали, хто це взагалі така і чому вона вже 5 років поспіль зветься “учасницею Євробачення”. З огляду на те, що в день київського півфіналу 9 травня Юлія збирається знову виступати в окупованому Криму, найлогічніше їй саме на півострові і влаштувати безперервні чотирирічні гастролі з обов'язковою трансляцією на Пєрвом каналє російського телебачення. Є підозра, що вже за місяць таких гастролів прихильниця російської окупації Криму почне ночами молитися, аби та окупація врешті скінчилася і її нарешті відіслали додому зі скаліченої “вежлівимі людьмі” української землі.
А нам же залишається лише повболівати за те, щоби вердикт Європейської мовної спілки щодо Росії й справді, як планується, було винесено саме 12 червня. Адже кращого подарунку Україні до державного свята Московії “День Росії” годі й чекати.
Вишиваний сектор
А поки Україна пускає сльозу за своїм втраченим “щастям”, київська Арка “дружби народів” вже настільки обжилася в ролі головної героїні майбутнього фестивалю, що й сам конкурс можна сміливо перейменовувати на “Аркобачення”. Не минуло й тижня відтоді, як активісти “Правого сектору” та “Свободи” силоміць призупинили розфарбовування веселки в веселкові кольори, — а суть конфлікту вже нарешті дійшла й до вдумливого київського мера Віталія Кличка. І хоча пропозицію “Правого сектору” зафарбувати споруду замість “ЛГБТ-кольорів” орнаментом традиційної української вишивки за тиждень висміяли всі, кому було не ліньки, Віталію Володимировичу ця ідея прийшлася до смаку. Мер вирішив піти на “компроміс із громадськими організаціями” та справді розмістити на арці вишиванку — щоправда, не замість ЛГБТ-веселки, а на тому невеличкому клаптику арки, який за тиждень обклеїти веселкою не встигли. Як уже шанувати розмаїття — то на повну!
Відтак усе розв'язалося, може, й не за правилами здорового ґлузду, але принаймні точно за канонами геометрії. Лишень уявіть: якщо арку розглядати як частину умовного кола, то отой відокремлений двома радіусами клаптик, який у веселці тепер прикрашатиме вишиванка, можна з повним правом називати “Правим сектором” київської “Веселки розмаїття”!
Єдине, що трохи псує враження від такого неймінгу — що розташований він усе-таки не справа, а на вершечку споруди. Але, може, для миру та злагоди під час проведення фестивалю то й на краще. Бо якщо вже войовничим радикалам із ПС не вдалося повністю врятувати українську мораль від підступної ЛГБТ-веселки, то їх мусить втішити хоча б той факт, що в отриманій Арці Дружби Геїв та Правосеків їхня позиція буде зверху.
Ковалі і демони
Якщо київську веселку за веселкові кольори записали в геї, то в Івано-Франківську в організаторів Міжнародного фестивалю “Свято ковалів” проблеми ще суворіші: місцева християнська громада звинуватила їх в окультизмі, магії та дружбі з Нечистим! Підставою для цього стала тема цьогорічного фестивалю “Час на нашому боці”, яку організатори прив'язали до циклу казкових романів “Часодії” місцевої фентезійної письменниці Наталі Щерби.
Здавалося б, популяризація серед учасників та гостей “Свята ковалів” творчості української, тим паче івано-франківської письменниці, — правильний та гідний наслідування крок. Але місцева церковна громада, натхненна прикладом російської православної анафеми голівудському Гаррі Поттеру, вирішила, що заплановане будівництво “Вежі часу” з трьома годинниками — це пропаганда “відверто антихристиянських цінностей”, неприпустима для “християнського статусу” Івано-Франківська. Листи до мерії з вимогою заборонити ковалям кувати циферблати з крилами, стрілами та іншими символами замість цифр підписали зо два десятки релігійних організацій.
Апогеєм конфлікту стала зустріч “ковалів” із “часофобами” у кабінеті заступника мера, де франківські скрєпоносці не лише пригадали Щербі всю її відьомську творчість, а й добили питанням, “чому висота вежі буде саме 6 метрів, а годинників – три?”. Якщо після такого “контрольного в голову” ви ще не переконалися, що “Свято ковалів” – це позашлюбне дитя Сатани та Герміони Грейнджер (3 і 6 — це ж, якщо дуже добре причаститися, можна прочитати як “три шістки”, тобто 666!), то є в допитливих християн і інша арифметика. 12 символів на 3 циферблатах — це ж разом 36, як вказується майже в усіх гнівних листах до мерії! Що, досі не бачите, де в цьому числі Люципера зарито? 36 — це ж знову трійка й шістка! А далі вже все просто, див. вище.
Після таких детальних розрахунків зовсім інакше починаєш сприймати пророцтво учасника зустрічі отця Порфирія Шумила, що за таке “ворожіння” на Прикарпаття чекає “велике покарання — війна, голод”. Та в незламності святих захисників Івано-Франківська від “відкривання каналу для проникнення у місто демонів” сумніватися гріх: це вам не “Правий сектор”, який пішов на компроміс із Кличком, геями та природними барвами веселки. Бо якщо навіть ковалі погодяться замінити “окультні символи” на годинниках цифрами, релігійним часоборцям доведеться битися і з цим породженням диявола — адже на циферблатах неодмінно з'являться 3 і 6, а як їх правильно тлумачити, ми вже знаємо!
Та віримо, що в людей, які пишуть такі натхненні листи, сил і на суворіші подвиги віри вистачить:
Хоча стривайте... 3 абзаци... Підписи 6 релігійних організацій... 3 і 6! Знову 3 і 6! Йой, лишенько! І ці туди ж?! То хто ж тепер нещасний Івано-Франківськ від навали демонів рятуватиме?