30 квітня польські прикордонники повідомили про затримання громадянина Австрії Беньяміна Ф., який намагався в’їхати в Україну. Його розшукує австрійська прокуратура за підозрою в участі у «незаконних збройних формуваннях», які воювали на Донбасі на боці України; вбивствах і катуванні військовополонених. Зараз вирішується питання про екстрадицію австрійця на батьківщину. Прокуратура сорокатисячного містечка Вінер-Нойштадт розшукує Ф. (до речі, мешканця геть іншої частини Австрії) в зв’язку з «боями за донецький аеропорт». Інформацію про те, що він «вбивав солдатів, які вже здалися, та цивільних» нібито надійшла до прокуратури від Федерального відомства з охорони конституції та боротьби з тероризмом (австрійського аналогу нашого СБУ).
Тут виникає ціла низка нехороших запитань. Звідки австрійські спецслужби отримали достатню для підозри інформацію про свого громадянина, який воював під українським прапором, і нібито «вчиняв воєнні злочини» у далекому донецькому аеропорту? Де Австрія, а де Україна!
Якщо пакет документальних доказів проти Беньяміна Ф. взагалі існує, - його, швидше за все, “пакували” спецслужби Путіна, - сумновідомі репресіями й фальсифікаціями кримінальних справ. Російське правосуддя вже ув’язнило десятки громадян України за “тероризм” і “шпигунство” (офіційно, але цілком незаконно). Офіційна позиція Росії полягає в тому, що антитерористична операція України в Донбасі є злочинною, і підпадає під юрисдикцію іноземних, в тому числі, російських судів. Москва трубить про це по телеканалах всієї планети, в Раді Безпеки ООН, і на щедро проплачених зустрічах із західними політиками та журналістами. Чи зможуть проігнорувати пропаганду про “злочини Києва” правоохоронці далекої від війни Австрії?
Судовий процес над Беньяміном Ф., навіть якщо й буде законним, стане потужним репутаційним ударом по Україні. Адже розслідування нібито «звірств» цього підозрюваного неодмінно ставить політичне і юридичне питання про правомірність дій його командирів, і взагалі про “криваві накази” керівництва України.
Московська пропаганда неодмінно використає ці питання для чергової хвилі антиукраїнської пропаганди проти «воєнних злочинців київської хунти». В цій хвилі неодмінно використають некомпетентних щодо України австрійських посадовців та журналістів. Кремль давно прагне створити в європейського обивателя асоціативний ряд: дії українців на Донбасі – це як злочини у Сребрениці чи Сараєво; українські політики – чиста копія Слободана Мілошивеча і Ратко Младича; а українськими добровольцями взагалі командують вітчизняні аналоги Желько «Аркана» Ражнатовича. Справа Беньяміна Ф. неабияк допоможе в цьому. Руками самих австріяків.
Але то буде лише початок.
Цьогоріч сталося кілька дивних інцидентів, які свідчать: Росія почала масштабно зловживати системою міжнародного розшуку та екстрадиції для дискредитаціїйної кампанії проти України. Це як мінімум. Максимум, йдеться про спроби організувати міжнародні репресії проти захисників України руками правосуддя західних країн.
У січні 2017 року в Борисполі був затриманий грузинський доброволець Гія Церцвадзе, який також воював за Україну на Донбасі. Затриманий, як виявилося, за запитом російського бюро Інтерполу. В лютому в аеропорту Мюнхена затримали транзитного пасажира: громадянина України, екс-командира роти 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» Юрія Старова. Він теж воював на Донбасі. І його також розшукував Інтерпол. Як виявилося, за СФАБРИКОВАНИМ запитом чи то українського, чи то якогось іншого бюро Інтерполу. Через кілька днів німці відпустили Старова з в’язниці, без пояснення причин затримання. Їх хтось красиво підставив: липовий документ надійшов незрозуміло від кого, офіційним каналом Інтерполу. Обох ветеранів адвокати “відбили” - але ж реальний адміністративний тиск на них відбувся. Отже, завдання своє Москва виконала.
У квітні Слєдком Російської Федерації анонсував розшук через Інтерпол екс-прем’єра Яценюка. За вбивства російських військових із Калашнікова в Чечні в далекому 1994 році.
Тепер ось за нібито катування, або росіян, або проросійських бойовиків на Донбасі, затримано добровольця-австрійця.
І навіть це ще не все.
Кілька місяців тому російські “слідчі” повідомили, що розшукують сотні кримчан, які воювали чи воюють на «Юго-Востоке Украины». Цілком імовірно, їх усіх оголосять у розшук каналами Інтерполу. Нагадаю, що кількох кримчан вже ув’язнено російськими “судами” за те, що вони нібито вчиняли злочини під час участі в Євромайдані у Києві (!)
Москва явно сподівається залучити до своїх “гібридних” репресій проти України Інтерпол, а також спецслужби, органи слідства та правосуддя у традиційно лояльних до Росії європейських державах, - як-от Австрія. До речі, віце-президентом Інтерполу віднедавна трудиться росіянин. А Дмитро Фірташ запросто підкуповує головного комісара кримінальної поліції землі Мекленбург-Передня Померанія у Німеччині. Провідні кандидати в президенти європейських держав, навіть не соромлячись, визнають, що «кредитувалися» у росіян.
І тут важливо розуміти один момент. Такі підступні маневри Росії можливі лише тому, що Україна мовчки погоджується на нав’язану Кремлем правову кваліфікацію справжньої міждержавної війни, як «внутрішнього конфлікту». На цьому брехливому положенні побудовані “Мінські домовленості” й усе, що з ними пов’язано. На “Мінськ” нанизуватимуться все нові й нові “подляни” й пастки, - аж доки Україна не займе адекватну і послідовну позицію. Мусимо чесно сказати: на Донбасі триває збройна агресія Росії проти України, Крим і ОРДЛО перебувають під російською окупацією. Лише розставивши все на свої місця і наполягаючи на цьому, ми переконаємо світ, що українські вояки на Донбасі відбивають російську збройну навалу - в повній відповідності до міжнародного права. Лише так ми можемо надійно захистити кожного громадянина Ф., який захищав нас.