Соня Кошкіна, шеф-редактор LB.ua: Отже, ми сьогодні підбиваємо підсумки року з представниками ключових політичних партій. Ми зробимо акцент на внутрішній політиці в підсумках за 2016 і прогнозах на 2017 роки. Я представляю вам Борислава Розенблата, народного депутата України від "Блоку Петра Порошенка"; Сергія Соболєва, народного депутата України від "Батьківщини", одного із керівників фракції; Любомира Зубача, представника фракції "Самопоміч".
Я пропоную почати із пана Розенблата як представника партії влади. Будь ласка, ваші тези, вступне слово щодо основних результатів 2016 року у внутрішній політиці та основних прогнозів на прийдешній рік.
Борислав Розенблат, народний депутат України від "Блоку Петра Порошенка": Дякую дуже. Доброго дня.
Є позитивний момент в тому, що ми прийняли бюджет. За нашою недоброю українською традицією - вночі. Кожен депутат хоче приймати бюджет в сесійний день, коли ми все-таки більше думаємо, а не вночі, коли всі втомлюються. Але життя таким чином складається, що розгляд великої кількості поправок, законопроектів, які потрібні для прийняття бюджету, займає дуже багато часу. Вчора при прийнятті одного із законопроектів треба було розглянути 356 поправок. Розгляд кожної з них займав по кілька хвилин, тому розгляд законопроекту затягнувся на п’ять-шість годин. Багато журналістів запитують, чому вночі приймали бюджет. Процес такий. Можна було піти на перерву, але це зайняло б багато часу, а у нас його немає.
Я вважаю, що законопроекти, які були прийняті, є еволюційними, дають можливість збільшувати надходження до бюджету. Представники опозиції будуть заперечувати. Нас звинувачують у тому, що ми зміни призведуть до негативних наслідків, але на кожне їхнє слово ми маємо контраргументи.
Хоча при прийнятті бюджету ми багато чого не врахували. Нема питання спецконфіскації, нема питання бурштину, грального бізнесу, немає приватизації, - а вони могли б стати джерелами надходжень до нашого бюджету. Зате є інші джерела, які раніше були не враховані. І навіть якщо нові норми викликають сумніви у наших опонентів, все ж вони чітко прописані, уможливлюють надходження до бюджетів, детінізацію. Це для нас найголовніше.
Щодо прогнозів на 2017 рік, то, перш за все, сподіваюсь на роботу наших підприємств. А основні внутрішні загрози - це внутрішні чвари, політична боротьба за електорат. У нас немає чіткої опозиції, ми не розуміємо, що може об’єднувати партію "Батьківщина" з "Опозиційним блоком". Для мене, принаймні, це незрозуміло. Я думаю, політична боротьба є найбільшою загрозою. Де два українці, там три гетьмани, - ось корінь цього зла.
Соня Кошкіна: Пане Соболєв, вам слово.
Сергій Соболєв, народний депутат України від фракції «Батьківщина»: Події минулого року розвіюють кілька міфів.
Перший міф політичний – міф про те, що не можна проводити вибори під час війни. Ми бачили, як майже 180 громад, 3 млн громадян, взяли участь у виборах. При чому, як це не парадоксально, вибори пройшли, зокрема, на лінії розмежування. Я маю на увазі Донецьку і Луганську області, території, контрольовані Україною. Вибори пройшли і в шести прифронтових областях, включаючи мою рідну Запорізьку. Таким чином, я думаю, це зайве підтвердження того, що у нас країна рад, країна виборів безперервних. Ми фактично кожного року маємо мільйони і мільйони громадян, які задіяні у безперервних виборах - президентських, парламентських, місцевих, тепер ще й у виборах об’єднаних громадах. На цих виборах партія, яку я представляю, "Батьківщина", отримала феноменальний результат. Це 33% голосів. Ми на сьогодні маємо команду із 514 депутатів, яка обрані практично в усіх областях, крім Київської області та міста Київ, де вибори не проводилися.
Другий міф, який був розвіяний, це міф про те, що бюджет - це лише якісь загальні напрямки. Ні, бюджет - це концентрована політика, причому і економічна, і соціальна, і зовнішня політика. При прийнятті бюджету на 2017 рік ми фактично отримали вже абсолютно зрозумілі напрямки, які закладені були не лише цим урядом, але й попереднім: основний тягар лягає на малий і середній бізнес. Малий і середній бізнес, зокрема аграрний, раніше був в специфічних умовах, було максимальне стимулювання. З цього року воно припинене. Тепер можна чітко сказати, що ми перетворилися на країну, де малий і середній бізнес несе на собі тотальну відповідальність за податковими зобов’язаннями. А великий бізнес отримав під новорічну ялинку величезний подарунок у вигляді закону про так зване стимулювання інвестиційного клімату. Нарешті все розставлено на свої місця: фактично узаконені офшорні схеми, при чому, як це не парадоксально, відкриті офшори всередині України у вигляді безмитної торгівлі на в’їзді, а не лише на виїзді з країни. Крім того, фактично остаточно поховано закон про трансфертне ціноутворення. Це був єдиний механізм, який не дозволяв офшорним юрисдикціям уникати оподаткування, а державі - стягувати податки з цих юрисдикцій.
І останній, третій, міф, який був розвіяний, - це міф про те, що коаліція є найпотужнішою за всі роки виборів до парламенту України. Я хочу нагадати: 304 голоси нараховували ті ключові п’ять фракцій, які сформували коаліцію "Європейський вибір". І на жаль, те, на що проміняли такі фракції, як "Батьківщина", "Самопоміч", виявилось або сурогатом двох груп, які є вихідцями із Партії регіонів, або відвертим голосуванням "Опозиційного блоку", яке ми, наприклад, вчора бачили. Саме завдяки голосам "Опозиційного блоку" пройшли ключові законопроекти, які потім допомогли сформувати той бюджет, який я вже коротко охарактеризував.
Щодо прогнозів на 2017 рік, то ситуація буде дуже залежати від зовнішньополітичних чинників. Я думаю, що багато міфів будуть розвіяні і щодо політики США. Бо, на мій погляд, те нагнітання, яке відбувалося в останні півроку, фактично привело до того, що на сьогодні офіційні структури України не мають ніяких контактів з особою, яка вступить в повноваження президента США 20 січня. І мені здається, дуже важливо не допустити подібних помилок з такими ключовими країнами, як Франція, щодо виборів у якій знову використовують ту ж термінологію, ті самі гасла. А зовнішня політика набагато складніша, і ті, хто займаються нею вже століття, якщо не тисячоліття, як окремі суверенні держави, своїм прикладом показують, як це треба вміти використовувати. Тому зовнішньополітичний чинник буде, на мій погляд, найважливішим.
Із внутрішніх чинників, без сумніву, головне - це те, що відбувається з окупацією Криму, частини території Донбасу, те, яким чином там будуть розвиватися події. Від цього залежить дуже багато.
Також важливий чинник - це реформи, які, на жаль, дуже непогано виглядають як законопроекти або закони, але дуже погано реалізовуються. Я маю на увазі і боротьбу з корупцією, і ключові економічні реформи, які, на жаль, поки що не мають свого продовження, навіть після того, як були ухвалені чудові законодавчі ініціативи в парламенті.
Соня Кошкіна: Пане Зубач, вам слово. Вчора, або, точніше, вже сьогодні, представники вашої політичної сили критикували бюджет, але таки віддали п’ять своїх голосів за нього. Чим ви це пояснюєте?
Любомир Зубач, народний депутат України від фракції «Самопоміч»: Знаєте, коли минулого року вночі Верховна Рада приймала бюджет, я був переконаний, що це востаннє. На превеликий жаль, я помилився. Новий прем’єр-міністр показав таку ж якість підготовки цього документу. Хоча формально бюджет був внесений вчасно, він був оприлюднений, але до останнього відбувалися кулуарні перемовини з представниками різних партій, а також, що найбільш прикро, з олігархічними групами, які намагалися у цей бюджет, у ці супровідні зміни до законодавства, які потрібні для прийняття бюджету, впихнути все, що їм було потрібно для забезпечення своїх корпоративних інтересів.
"Самопоміч" активно брала участь у роботі над бюджетом, зокрема щодо конкретних напрямків - сільське господарство, дороги транспорт. Бо ми, перебуваючи в опозиції, все-таки відчуваємо відповідальність за країну. Тому ми намагалися зробити цей документ максимально якісним. І ті наші депутати, які проголосували, зробили це з тих міркувань, що в тій частині, до якої вони були долучені, зміни є позитивними.
Але якщо взяти на загал і оцінювати бюджет в цілому, то "Самопоміч" прийняла рішення його не підтримувати. Ми вважаємо, що цей бюджет є неправильний. В першу чергу через те, що держава фактично вчорашнім своїм голосуванням зупинила бюджетну децентралізацію, яка була започаткована два роки тому і була одним з основних постулатів, передбачених в коаліційній угоді. В кінцевому підсумку держава вчора переклала на місцеві бюджети значну частину своїх видатків - мова про освіту і медицину. Нагадаю: це є державні функції, а у нас згідно з Конституцією якщо держава делегує місцевому самоврядуванню певні повноваження, вона повинна це забезпечувати коштами. На жаль, тепер те, що стосується оплати комунальних послуг, енергоносіїв, а так само оплати праці непедагогічних працівників, мають забезпечувати місцеві бюджети. Логіка уряду є неправильною, оскільки немає ніякої мотивації до енергоефективності, все залишається, як було. Тому що субвенція завжди недодавалася, завжди міські ради все одно, для того щоб зекономити, вкладали в це кошти.
Отримуємо результат, коли бюджети розвитку скорочені на третину. А це означає фактично зупинення чи призупинення тих інфраструктурних проектів, які були започатковані. Все виглядає дуже песимістично, тому що я абсолютно переконаний, що майбутнє цієї держави у розвитку сіл, селищ, громад, місцевого самоврядування. Без цього держава не зможе розвиватися. На превеликий жаль, вчора цей підхід був скасований, і ми почали новий шлях розвитку країни.
Щодо прогнозів на 2017 рік, я вже сказав, що у зв’язку з тим, що бюджетна децентралізація була фактично скасована, то я не є великим оптимістом. Окрім того, мене турбує питання військового конфлікту на Сході. Не треба забувати, що ми живемо в умовах війни. І на превеликий жаль, українська держава не має чіткої позиції щодо вирішення цього конфлікту. Тобто ми продовжуємо брати участь в напівформальних мінських переговорах, вони не дають ніякого результату, кожного дня гинуть на фронті українські воїни. Ми, фракція "Самопоміч", переконані, що це слабка позиція. Вирішенням тут може бути тільки прийняття закону про визнання окремих районів Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими. В іншому разі це закінчиться тим, що світова спільнота почне сприймати цей конфлікт як внутрішньоукраїнський. Тому прийняття такого закону є першим кроком до вирішення військового конфлікту.
Соня Кошкіна: Я все-таки хочу уточнити, чому п’ять представників "Самопомочі" голосували за бюджет.
Любомир Зубач: Я пояснив.
Борислав Розенблат: Відповідальні просто були люди у "Самопомочі".
Соня Кошкіна: Ви бюджет критикували, але деякі представники вашої фракції все ж проголосували за нього. Чому?
Любомир Зубач: Тому що не все в цьому бюджеті є поганим. І я сказав, що ті депутати, які проголосували, брали участь в роботі над бюджетом. Вчора про це, до речі, сказав прем’єр-міністр, коли виступав. Так, вони подавали свої пропозиції, і в цій частині, в межах їхньої діяльності, ці пропозиції були враховані. Тому вони вважали за потрібне проголосувати за цей бюджет.
Соня Кошкіна: Тобто покарання від фракції за це голосування не буде?
Любомир Зубач: У нас є, згідно з нашим регламентом, чотири питання, де мусить бути одностайне голосування. Це зміни до Конституції, запровадження воєнного стану, імпічмент президента і, можливо, зняття депутатської недоторканості. Щодо всіх інших питань, навіть якщо прийнято рішення фракцією, депутат може визначатися сам.
Соня Кошкіна: Я просто пам’ятаю, як ви виключили Ганну Гопко з фракції.
Любомир Зубач: Це було зумовлене якраз голосуванням за зміни до Конституції. Чітко був порушений наш регламент.
Борислав Розенблат: Щодо позиції кожної фракції, які сьогодні представляють опозицію, у мене як у єдиного тут представника влади є своя відповідь. Заздалегідь прошу вибачення, щоб не було ніяких образ.
Я дуже поважаю пана Соболєва, зважаючи на його величезний досвід в політиці. Але я хотів би просто нагадати, що ваша фракція не підтримує децентралізацію, ви не голосуєте практично за жоден закон. Представник вашої фракції пан Одарченко взагалі заявив, що децентралізація - це геноцид українського народу. Тому ваша, пане Соболєв, позиція досить дивна.
Можна проводити вибори, я з вами згоден. Я брав участь у кампанії в Житомирській області, де були вибори в 22 громадах. Результати "Батьківщини" - в одній територіальній громаді переміг ваш представник. Це, дійсно, велика перемога на сьогодні, але не така, щоб говорити, що ви отримали тотальну перемогу. Однак в цілому я вважаю, що процес пішов, і як би там не було, боротьба за кожен голос, за кожного виборця була чесною. Мене тішить те, що люди в децентралізацію повірили, і це найуспішніша сьогодні реформа, яка просто опанувала думки людей.
В день, коли було голосування, ми з віце-прем’єр-міністром були на території однієї об’єднаної територіальної громади, яка була створена рік тому - одна з перших в Житомирській області. Люди дякували за те, що вони сьогодні мають можливість розпоряджатися своїми коштами, що мають можливість вирішувати соціальні питання, які стоять перед ними. Там теж була і опозиція, і правляча коаліція, але суть у тому, що люди по всій Україні повірили в реформу. Процес пішов.
Щодо питання бюджету і супровідних законопроектів. Так, вони викликають багато суперечок. Але хочу просто наголосити на тому, що все-таки закони приймає не уряд. Уряд вніс свої законопроекти, але депутати дуже багато внесли своїх правок, які обговорювалися на комітеті. У питанні лотерей голова комітету наполягала на тому, щоб було 30% оподаткування, але депутати вирішили знизити до 18%. Тобто я не хотів би перекладати провину за якісь законопроекти на уряд. Чому? Тому що вони приймаються депутатами від всіх партій і груп.
Соня Кошкіна: Зокрема так званих незалежних груп.
Борислав Розенблат: Пан Зубач говорить про припинення децентралізації. Я хотів би просто нагадати: ми передавали не тільки гроші, бюджетні надходження, а й відповідальність за використання коштів. Я хотів би запитати вас, пане Зубач, як представника Львова. Скажіть, будь ласка, скільки сьогодні на рахунках у Львова грошей лежить на депозиті? Як ви використовуєте ці кошти?
Любомир Зубач: По-перше, я не є мажоритарний депутат, формально не представляю місто Львів. Але гордий з того, що народився і виріс там. Щодо того, скільки коштів міста Львова лежить на депозитах, то, за останньою інформацією, коштів на депозитах немає. І я поясню чому. Оця урядова риторика про депозити - вчора говорив про це і прем’єр-міністр - це відверта спекуляція. Так подається, ніби у місцевого самоврядування з’явилося багато грошей, вони ці гроші не використовують, кладуть на депозити, а потім заледве собі не в кишені кладуть. Це є відверта неправда.
Хто працював чи в органах державної влади, чи в місцевому самоврядуванні, знає, як працюють бюджетні кошти. На початку року приймається бюджет, проводяться тендери, укладаються угоди, а акти складаються в кінці року. Тобто як мінімум є люфт у півроку, коли ці кошти не використовуються. То скажіть, будь ласка, чому ці кошти не покласти на депозит, заробити певні відсотки для громади самого міста, витратити на потреби громади міста? Ті гроші нікуди не пропадають, вони мають конкретне цільове призначення.
У міста Львів, дійсно, було близько 500 млн гривень на депозитах. Але це кошти, щодо яких вже було конкретне цільове призначення, і оскільки роботи виконувалися, то гроші були тимчасові вільні. Вони були на депозиті, заробили певні кошти для громади, зараз з підрядниками розрахувалися, і на депозиті нема грошей. В чому проблема? Це показник доброго менеджменту і не більше, тому не треба спекулювати.
Борислав Розенблат: Добрий менеджмент у нас по всій Україні, тому що кожне місто мало можливість покласти гроші на депозит.
Любомир Зубач: Добре, супер.
Борислав Розенблат: Перевиконання бюджетів місцевих органів влади на кінець року складає близько 60 млрд гривень. Це свідчить про те, що не тільки менеджмент добрий, а добра і децентралізація. Реформа дає можливість місцевим органам громади мати певні надходження.
Тепер щодо ваших грошей, про які ви кажете, що ми їх якимось чином зараз забираємо, централізуємо. Ні. Просто сьогодні місцеві громади можуть найкраще розбиратися з грошима не тільки для свої власних інфраструктурних проектів, а ще для регіонального замовлення на ту чи іншу профтехосвіту. Вони мають можливості використовувати ті чи інші школи, а не просто кричати: "Не дамо закрити жодної школи!" Тобто вони повинні оптимізувати свої витрати. І сьогодні саме на цьому наполягає прем’єр-міністр: якщо ми передаємо вам кошти, то ми передаємо і відповідальність за життя цих громад. Тому, будь ласка, не кажіть про те, що ви сьогодні будете мати менше коштів. Оптимізуйте свої витрати, займайтеся своєю економікою, як підприємці. А я вважаю, що очільники місцевих органів влади - це перш за все господарники, а не політики, і вони повинні, дійсно, розуміти, що вони - менеджмент, який має управляти своїм містом.
У мене була розмова з мером нашого міста, Житомира. Я кажу: "Слухайте, я розумію, що у минулому році ви мали 390-400 млн гривень на розвиток, а в цьому ви вже плануєте тільки 250 млн. Оптимізуйте! У вас надходжень передбачається більше".
Любомир Зубач: Ще раз наголошую: є державні функції, а є функції місцевого самоврядування. Якщо держава делегує місцевому самоврядуванню частину своїх функцій, вона повинна це забезпечити грошима. Це передбачено Конституцією, крапка.
Тепер для прикладу (я вчора це говорив на пленарному засіданні): 18 лютого 2016 року Володимир Гройсман, будучи головою Верховної Ради, виступаючи на пленарному засіданні, сказав, що до Верховної Ради був поданий урядовий законопроект, який перекладає компенсацію пільгового проїзду з державного на місцевий бюджет, і що це неправильно, тому що це є соціальна функція держави, вона має це забезпечити. Вже будучи прем’єр-міністром, він чомусь кардинально поміняв свою думку, і в проекті державного бюджету на 2017 рік передбачено перекладення цієї компенсації. Що змінилося за півроку з того часу, відколи він був головою Верховної Ради? Місце сидіння визначає точку зору? Це ж неправильно.
Борислав Розенблат: Я би хотів, щоби на рівні місцевих громад визначали пільгові категорії людей. У нас дуже багато пільговиків. Якщо взяти всіх, хто мають право на безкоштовний проїзд, то нема кому взагалі платити.
Любомир Зубач: А чому на місцевому рівні?
Борислав Розенблат: Ви чуєте мене? Я вважаю, що це дуже правильна і слушна думка: можливість визначати пільговиків.
Сергій Соболєв: Мене це дивує. Виходить так: депутати приймають закони, де визначають пільгові категорії, а після цього кажуть: нехай місцеві ради тепер самі визначають. Або це закон, який діє, або це місцеві ради визначають. Тому перекладання будь-яких функцій держави на місцеві ради обов’язково повинно супроводжуватися відповідним фінансуванням.
Ремарка стосовно виборів. Житомирська область тут дуже цікава і показова. Із 216 обраних депутатів, які були висунуті від партій, 103 депутати представляють партію «Батьківщина». Я думаю, це є вичерпна характеристика. Почесне друге місце зайняв «Блок Петра Порошенка» з результатом 24 депутати. 103 і 24.
На мій погляд, треба абсолютно чітко розрізняти децентралізацію і процес зачистки сіл. Тут згадується план неперспективних сіл, який активно пропагувався на 20-му, 21-му, 22-му, 23-му, 25-му з’їздах КПРС. Чітко визначалася програма так званих неперспективних сіл, що є по суті неправильно. Я абсолютно згоден з колегою із «Самопомочі»: основу основ України, починаючи з часів Київської Русі, складали завжди населені пункти. Чим ми завжди славилися, то це селищами і містами. Це те, що нас відрізняло навіть у той час від Європи. На жаль, політика децентралізації є зачисткою сіл – примусовою, через так звані плани об’єднаних громад. На наш погляд, це є неправильно по суті.
Ключова політика, яка закладена в Конституції – до речі, її ніхто не змінював - основу основ місцевого самоврядування становлять міста, селища і села. На мій погляд, є дуже важливим і принциповим, що далі буде відбуватися з політикою децентралізації, яку проводить сьогодні уряд. Чому ми, наприклад, щодо цілого ряду законопроектів виступаємо проти? Тому що, на наш погляд, політика децентралізації повинна полягати в тому, що в країні повинно бути 10862 бюджети. Це якраз і є кількість сіл, селищ, міст, районів і областей, які далі повинні самостійно ухвалювати рішення, чи їм об’єднуватися. На жаль, об’єднання відбувається трошки у інший спосіб.
Щодо депозитів місцевих громад. Я знаю, що твориться в Запоріжжі, а це потужний індустріальний центр, який може зараз зрівнятися з Дніпром, вони обидва явно випереджають всі інші обласні центри (я Київ не беру до уваги через реєстрацію ключового бізнесу в столиці. До речі, не вирішена проблема, щоб податки сплачувалися за місцем роботи підприємств, а не за київською реєстрацією). Так от, на депозитах були кошти, що мали бути витрачені до кінця року. В Запоріжжі постійний борг за мостові переходи складає не менше 400 млн гривень, мова йде про недофінансування виконаної роботи. Фактично це зайве підтвердження того, які боргові ями існують в окремих проектах, які зобов’язана фінансувати держава, а не місцеві бюджети.
Тобто у нас фактично склалася ситуація, коли є приблизно 42 міста, бюджети яких досить непогано себе почувають, але інші майже 10 000 населених пунктів не знають, як звести кінці з кінцями в своїх бюджетах. У цьому є ключова проблема децентралізації, яка на жаль, не була прорахована саме в цьому аспекті.
Соня Кошкіна: Є ще два питання, які я б хотіла, щоб ми проговорили. Який економічний розвиток в 2017 році очікує країну? Також ми знаємо, що з ініціативи уряду було підвищено мінімальну зарплату до 3200 гривень. Якщо вірити заявами членів команди Гройсмана, це не останнє підвищення. Очікується також підвищення пенсій. Я прошу наших спікерів коротко прокоментувати реалістичність виконання заявлених планів.
Борислав Розенблат: У кожної перемоги є багато батьків. Сьогодні практично всі політичні партії заявили, що це їхня ініціатива – підняти в два рази мінімальний рівень зарплати. Але розповім, як все відбувалося, я був цьому свідком. Анонсував підвищення прем’єр-міністр, а потім президент. У той час у місті Житомир на одному з підприємств прем’єр сказав таку новину, яка просто шокувала всіх, зокрема депутатів. Ми, дійсно, дізналися від уряду про те, що буде підвищення зарплат.
Соня Кошкіна: І президент теж.
Борислав Розенблат: І президент теж - я кажу, як є.
Для мене, перш за все, це є приємною новиною. Хоча підвищення мінімальної зарплати дуже скептично оцінюється нашими підприємствами. В комітет з питань промислової політики, членом якого я є, надходить дуже багато листів, що роботодавці не зможуть виплачувати такі зарплати. Але я хочу сказати, що дефіцит бюджету Пенсійного фонду складає 156 млрд гривень. Ми його перекриваємо за рахунок державного бюджету. Коли ми пішли на безпрецедентний крок – знизили ЄСВ до 22%, ми очікували, що надходження до бюджету збільшаться за рахунок білих зарплат, що люди зрозуміли, що треба платити податки. На жаль, цього не відбулося. Люди це так зрозуміли, наче це знову їм надали якісь пільги, щоб вони менше платили податків. Тому було прийнято рішення підняти зарплату до 3200 гривень. Відповідно, з цієї зарплати будуть сплачувати податки. Разом з тим ми збільшуємо відповідальність за сіру чи чорну зарплату. Тобто ми вимагаємо в країні, де йде війна, де сьогодні є перехідний момент, щоб люди зрозуміли, що треба платити податки.
Бюджет повинен фінансуватися не за рахунок державних запозичень, які ми постійно залучаємо від міжнародних фінансових інституцій. Ми повинні заробляти кошти за рахунок створення власних робочих місць, за рахунок надходження до бюджету податків. І таким чином ми будемо мати можливість нашу країну фінансово розбудовувати. Все інше – це просто, вибачте, маячня.
Закінчуючи, хочу сказати, що підвищення мінімальної зарплати – це правильний крок, це свідчить про те, що Україна намагається бути європейською країною, а не платити зарплату 50 доларів в перерахунку і говорити, що ми європейська країна. У європейській країні повинен бути мінімальний рівень зарплати 300-500 доларів. І тому цей крок – перший, і я вірю, що в кінці року ми ще збільшимо мінімальну зарплату, щоб не тільки надходження до бюджету були, а щоб люди зрозуміли, що вони не мають права отримувати меншу зарплату.
Крім того, ми повинні перестати боротися з високими тарифами, ми повинні боротися з бідністю. Наші люди повинні отримувати достойну зарплату, наші пенсіонери повинні отримувати достойну пенсію. Таку, щоб вистачало на оплату комунальних послуг, на їжу та на все інше.
Соня Кошкіна: Пане Соболєв, я так розумію, коли пан Розенблат говорив про те, що всі політичні сили сьогодні заявляють, що підвищення мінімальної зарплати - це їхня заслуга, він натякав на вас. З боку очільників «Батьківщини» лунали фрази, мовляв, ми наполягали на тому, щоб була збільшена «мінімалка», і уряд прислухався до нас.
Сергій Соболєв: Я думаю, що це більше стосується іншої політичної сили, яка вчора віддала свої голоси за бюджет. Я маю на увазі Радикальну партію. Наша позиція залишається незмінною. Є три цифри – мінімальна зарплата 3200 гривень; мінімальний прожитковий рівень – 1600 гривень; мінімальна пенсія – менше тисячі гривень, і я думаю, це вирок так званому підвищенню мінімальної зарплати.
Чому? По-перше, тому що завжди різниця між мінімальною зарплатою і прожитковим мінімумом складала не більше 10%. Зараз ця різниця – в два рази. По-друге, тому, що на сьогодні не перерахована тарифна сітка із розрахунку, що перший тарифний розряд – це і є мінімальна зарплата. Зараз тарифний розряд, з якого почнеться заробітна плата 3200 гривень – восьмий за порядком, а для вчителів – 12-й, вдумайтесь в це. А що робити тим, хто підпадає під тарифний розряд є з першого по восьмий, з першого по 12-й?
Крім того, уряд знову в цьому бюджеті залишив норму про те, що пенсії працюючих пенсіонерів оподатковуються на рівні 15%. Я думаю, що це є одна з найбільших помилок.
Якби ми дійсно ввели мінімальну зарплату, відповідно підняли мінімальну пенсію і перший тарифний розряд прирівняли принаймні до мінімальної зарплати, то, за нашими підрахунками, на це треба було би близько 130 млрд гривень додаткового ресурсу в бюджеті. Ясно, що такого ресурсу уряд не заклав, і тому пішли на хитрощі, відв’язали тарифні розряди від мінімальної зарплати, залишили фактично на тому ж рівні мінімальну пенсію (прогнозно піднімають її на 10%).
Що стосується малого і середнього бізнесу, то тут теж є одна з найбільших проблем. Всі чудово розуміють, що ті, хто не мають змоги сплачувати мінімальну зарплату, будуть вдаватися до різноманітних хитрощів, до яких вони вдавалися і раніше. Це неповний робочий день, скорочення працівників, виплата зарплати частково в конвертах. Тобто, на жаль, підвищення мінімальної зарплати до 320 гривень штовхає на ще більші зловживання при поточній економічній ситуації.
На наш погляд, уряд зобов’язаний був закласти відповідні кошти у бюджеті на компенсацію виплати підвищених мінімальних зарплат. Повинні були бути стимулюючі заходи, безпосередньо пов’язані із податковою системою, що дозволяли би сплачувати мінімальну зарплату і не йти на скорочення робітників.
Любомир Зубач: Погоджуюся з думкою про те, що підвищення мінімальної зарплати – це був потрібний і правильний крок. Окрім того, погоджуюся з думкою пана Соболєва про те, що найбільшою загрозою підняття мінімальної зарплати є те, що почнеться ще більша тінізація економіки, тінізація виплати зарплат. Дійсно, є така загроза.
Якщо говорити про економічну політику держави загалом, то найбільшою проблемою є те, що її в принципі у нашого уряду немає. Тобто все, що робиться, робиться заради виживання, заради того, щоби звести кінці з кінцями. Якщо ми будемо рухатися такими темпами, то нам треба буде десяток років, а то і більше.
Я вважаю, що треба в поточній ситуації думати нестандартними підходами, тому що Україна реально потребує прориву в сфері економіки. На думку «Самопомочі», основою цього прориву має стати підтримка малого та середнього, а не олігархічного бізнесу, як це у нас стало поганою традицією – і українського парламентаризму, і української держави. Простий приклад: вчора розгладилися зміни до Податкового кодексу. Документ був поданий до Верховної Ради в адекватній редакції, там була передбачена і лібералізація роботи фіскальної служби, і інші позитивні речі, але коли законопроект пройшов через комітет, ми отримали на розгляді у Верховній Раді зовсім іншу редакцію.
І останнє. Яке б хороше ми законодавство в частині економічної політики, в частині роботи Державної фіскальної служби не прийняли, на превеликий жаль, поки буде на посаді теперішнє керівництво фіскальної служби, пан Насіров і компанія, нічого не буде. Важливі і закон, і його виконання. На превеликий жаль, виконання законодавства на сьогодні у цій частині не витримує жодної критики.
Соня Кошкіна: Моє останнє запитання стосується перспективи виборів у 2017 році – дочасних парламентських чи президентських.
Борис Розенблат: У мене ще є ремарка до сказаного колегами. На сьогодні фракції «Блоку Петра Порошенка» і «Народного Фронту» створили коаліцію і несемо повну відповідальність за те, що робиться в країні. Тому всі наші кроки є послідовними. Ми, дійсно, проводимо політику, вносимо законопроекти, щоб країна розвивалася так, як, у нашому розумінні, є правильним. Правильно чи неправильно, - це час покаже. Але ми не маємо права критикувати те, що країна сьогодні розвивається. А цьому є підтвердження в усіх аналітичних даних світових установ, зокрема Doing Business, МВФ.
Але питання в іншому. Якщо фракція «Батьківщина» зайняла чітку позицію, що не голосує ні за що з того, що, у нашому розумінні, спрямовано на розвиток країни, то фракція «Самопоміч» постійно має різні позиції. Вони можуть критикувати бюджетний законопроект, але, коли голосується питання про Вищу раду правосуддя, вони підтримують його, бо розуміють, яка перспектива відкривається.
Я хочу наголосити на тому, що для нас важливо. Ми почали реформи, зокрема судову. Хотів би подякувати вам, пане Зубач, що ваша фракція за неї проголосувала. Тому що ви розумієте, що сьогодні ми почали реформи, і їх треба закінчувати. Вони не можуть тривати роками, десятиріччями, двадцятиріччями, як наша земельна реформа, яку ми почали у 1991 році. Ми 25 років постійно продовжуємо мораторій для того, щоб вивчити наші потреби. Ми не можемо започаткувати ринок землі, тому що у нас є запобіжники.
Ми повинні закінчити розробку механізмів щодо подолання корупції. Було питання щодо Державної фіскальної служби. Я хочу сказати єдине: будь-яке керівництво, яке попадає в поле, де є можливість для зловживань, буде цим користуватися.
Соня Кошкіна: Тобто Насіров користується можливістю для зловживань.
Борис Розенблат: Ну, є ж звинувачення, ви ж чули про те, що фракція «Самопоміч» наполягає на звільненні пана Насірова, тому що має щодо нього підозри. Я просто коментую їхню риторику. Але питання в тому, що ми повинні зачистити поле і не дати можливості людям зловживати посадовими можливостями. Тому та сама судова реформа, про яку ми говоримо, антикорупційний суд, який ми повинні створити, - оце і буде кінцева точка в нашій судовій реформі і в боротьбі з корупцією.
Тепер щодо можливості дочасних виборів. У мене нема ніяких підстав для того, щоб думати, що у майбутньому році вони відбудуться. При цьому я вважаю, що будуть продовжуватися вибори в об’єднаних територіальних громадах, цей процес уже пішов.
Сергій Соболєв: Дострокові вибори – це завжди випускання пару, коли в країні є кризова ситуація. Я більше вірю в те, що буде змінений уряд в наступному році, аніж у те, що будуть проведені вибори. От якщо зміна уряду знову не дасть ніякого позитивного результату, як це сталося після відставки уряду Арсенія Яценюка і заміни його Гройсманом, тільки тоді президент, я думаю, використає свою можливість оголосити де юре про те, що, як всі знають, існує де факто: коаліції немає, і необхідні вісім голосів дві фракції – БПП і НФ так і не змогли добрати. Вони посилаються на вісім голосів «Укропу», який фактично підписався під так званою коаліційною угодою, хоча її ніхто не бачив.
Щодо перспектив президентських виборів, то вони можливі, тільки якщо на цей крок піде сам чинний президент, для того щоб підтвердити на п’ять наступних років свої повноваження. В цій країні нічого немає неможливого, і я думаю, що Україна буде просто використовувати один із сценаріїв, який дозволить знову не допустити виходу мільйонів людей на майдани і фактично проведення дострокових виборів саме через майдан, як це було і у 2004 році, і у 2013-2014 роках.
Любомир Зубач: Треба розуміти, що Україна продовжує перебувати в стані політичної турбуленції, і за таких обставин позачергові вибори можуть буди в будь-який момент. Якщо виходити з інтересів держави, то, на мою думку і на думку «Самопомочі», ці позачергові вибори без зміни виборчого законодавства непотрібні, бо вони не принесуть якісного оновлення складу Верховної Ради.
Ми постійно говоримо про те, що Україна потребує прийняття нового виборчого закону про пропорційні вибори з відкритими списками. Це відповідає інтересам держави. Але якщо говорити з точки зору інтересів певних політичних гравців, я переконаний, що в Адміністрації Президента, в інших структурах є аналітики, які постійно моніторять ситуацію і думають, коли їм ці вибори можуть бути вигідні. Тому що, дійсно, дуже динамічно змінюється ситуація.
Соня Кошкіна: Дякую за участь у круговому столі.