"У мене справді є конфлікт з бізнес-групою фракції БПП"
У 2005 році, коли ви йшли у відставку з посади віце-прем’єр-міністра з гуманітарних та соціальних питань, то дуже негативно висловлювались щодо Петра Порошенка. Зокрема, говорили про олігархічний уряд Порошенка, про його вплив на Віктора Ющенка. Крім цього, саме за вашим зверненням відкрили справу по так званому «будинку Порошенка» – на Грушевського, 9а, а згодом і щодо самого нинішнього президента. При цьому, ви стали представником Порошенка на президентських виборах і його позаштатним радником, а на парламентські - пішли за списком БПП.
Все має своє пояснення... Що стосується моїх тодішніх претензій, то я залишаюсь на своїй позиції. Зловживання стосовно Грушевського, 9а були, інша справа – хто до цього причетний. За часів Ющенка було створено спеціальну комісію, розслідуванням займалась і прокуратура. Претензій до Порошенка у них немає.
Після Революції гідності склалася ситуація, яка вимагала в найкоротший термін провести вибори і визначити політика, що найбільше відповідав ідеології єдиного кандидата в Президенти. І соціологія, і експерти дуже чітко показували, що саме Порошенко є такою особою. Подальший аналіз давав підстави навіть говорити про можливість проведення виборів в один тур.
Моє рішення було абсолютно свідомим, тому що Україна потребувала швидких і безконфліктних виборів, на тлі фактичної війни з Росією, щоби отримати легітимних Президента та Головнокомандувача. Саме тому я погодився на пропозицію кандидата в президенти Петра Порошенка підтримати його. Прошу також не забувати, що концепцію єдиного кандидата від опозиції я почав обґрунтовувати ще до початку Майдану.
Водночас, підтримка кандидата на виборах не означає його підтримки протягом усього політичного життя. Між іншим, я жодного дня не був в президентській партії і залишаюсь позапартійним. Це дає мені можливість приймати самостійні рішення в політиці загалом, і у фракції зокрема. Для прикладу, останні резонансні законопроекти – за направлення змін до Конституції в Конституційний суд та місцеві вибори – я не підтримав.
Одна справа розуміти, що Порошенко є компромісною фігурою під час війни і ситуації в країні. А інша – бути його представником на виборах і радником навіть на громадських засадах.
Я не представляв його інтереси як бізнесмена. Я представляв його інтереси як людини, яка зобов’язалась реалізовувати гуманітарну стратегію. Не бачу нічого крамольного, що в умовах війни я підтримував політика, якого критикував у часи Ющенка.
На яких умовах ви домовились з Порошенком про співпрацю?
Ми не просто домовились, а підписали угоду (абсолютно публічно) напередодні президентських виборів. Вона стосувалась нашої співпраці, перш за все, в гуманітарній сфері. Я погодився допомагати в формуванні стратегії гуманітарної політики, при цьому залишаючись незалежним політиком та громадським діячем. А майбутній президент зобов’язувався її реалізовувати.
Однак, нещодавно у вас виник конфлікт з президентом, і ви подали заяву про звільнення з посади радника.
Сьогодні гуманітарна політика нецікава владі. Ні уряду, ні команді президента. Сьогодні пріоритети – війна, зовнішня політика і взаємини з МВФ. Але, на жаль, вони не хочуть зрозуміти, що зброєю ми ніколи не об’єднаємо Україну... Об’єднати країну можуть лише ідеї, цінності та спільні дії задля майбутнього.
Який сенс був для мене залишатися радником, якщо не виконується підписана угода та ігноруються поради. Власне, історія з «лісовим» законом скоріше стала приводом для написання заяви про звільнення. Це не перша розбіжність у позиціях. До цього була низка неадекватних кадрових призначень, починаючи з Гелетея та Гонтарєвої і закінчуючи Вовком.
Більше того, я не підтримав президента і в ситуації з так званими виборами в Чернігові. Критикував як роздачу гречки, так і грошей за соціальними угодами. Те, що відбулося, – повна дискредитація самої ідеї демократичних виборів.
А вам комфортно буде далі перебувати у фракції БПП? Адже ви критикували кампанію Березенка, а більшість представників вашої фракції своєю особистою участю у ній, фактично «благословили» методи, які він застосовував?
Всі, хто приїжджав для агітації в Чернігів, є членами партії БПП, з’їзд якої висував Березенка, та представниками «молодої команди Черновецького». Не чув, щоб виборами займалися представники УДАРу чи позапартійні з нашої фракції. До речі, голови партії – Луценка – там теж не було.
А щодо перебування в складі фракції, то у мене справді є конфлікт з її бізнес-групою. Конфлікт не антагоністичний, а ідеологічний. Особливого загострення ситуація у фракції набула після голосування закону про вибори і змін до Конституції. Якщо з першим все зрозуміло, його лобіювали керівники всіх, так званих великих партій, тому і голосів було достатньо.
Стосовно Конституції ситуація інша. Як відомо, остаточне голосування потребуватиме 300 голосів. І не виключаю, що для пошуку голосів у БПП можуть застосувати більш радикальні методи, зокрема, й виключення з фракції. Проте, я не змінив свою точку зору і не буду голосувати за нинішній варіант конституційних змін.
Зважаючи на норму про Донецьку і Луганську область?
Так, легітимація в прикінцевих положеннях тимчасового закону, який ухвалювали на три роки, не відповідає національним інтересам України.
Нагадаю, в цьому законі (про особливості місцевого самоврядування в Донецькій і Луганській області – LB.ua) закладені досить небезпечні норми. Зокрема, вводиться таке поняття як «народна міліція», підпорядкована сільським, селищним, міським головам. Запроваджується спеціальна система призначення прокурорів, суддів за погодженням з місцевим самоврядуванням, надається право на власну мовну політику та низка преференцій в соціально-економічній і зовнішньо-економічній діяльності. Отож реально, цей закон, отримавши статус конституційного, фактично визнає автономію на нині окупованих територіях. Бо посилання на закон навіть у прикінцевих положеннях Конституції, дозволяє закріпити цей особливий статус на постійно.
Що стосується «європейського місцевого самоврядування» в змінах до Конституції… На жаль, у виступі президента йшлося про інститут префектів, відмінний від прописаного в проекті Конституції. Президент говорив про французьку модель інституту префектів з контролюючими функціями, а адміністрація президента виписала владний інститут префектів, які керують виконавчою владою в регіоні та видають обов’язкові для виконання акти. Різниця відчутна, чи не так?
Таким чином, не йдеться про запровадження реального місцевого самоврядування. Не кажу вже про те, що додаткові повноваження президента та його представників у регіоні характерні для президентської республіки, хоча, як відомо, Україна – парламентсько-президентська.
Все більше починаю схилятися до думки «старої» школи конституційного права, що, найкраща Конституція та, яку всі виконують, а не та, яку всі змінюють.
А за закон про місцеві вибори ви чому не голосували?
У законі, насправді, немає відкритих списків, а така вимога прописана в коаліційній угоді, співавтором якої я є. Новий же закон передбачає «гримучу» суміш закритих партійних списків і «мажоритарки». Тобто партійні вожді в Києві висувають своїх кандидатів і виборця змушують голосувати і за політсилу, і за цього кандидата. Альтернативи немає. А збереження «мажоритарки» консервує підкуп виборців. Тому ця система ледь не ще гірша, ніж попередній закон. До речі, найоптимістичніша оцінка закону відомими експертами – це сподівання на те, що він буде «одноразовим».
Все-таки, оскільки у вас такі серйозні розбіжності з позицією фракції, то чому з неї не виходите?
Я вважаю, що моя позиція цілком відповідає вимогам і зобов’язанням, прописаним в коаліційній угоді та передвиборчій програмі. Хоча, повторюсь, не виключаю спроби виключити мене та низку інших депутатів із фракції. Більше того, допускаю, що не лише голосування за зміни до Конституції може стати для цього причиною.
Я вже говорив, що у фракції є бізнес-група, котра прийшла в парламент для вирішення власних корпоративних інтересів. Вони сподіваються, що восени відбудеться серйозний перерозподіл повноважень як в уряді, так і у Верховній Раді.
А тому вже нині формується список голів комітетів і міністрів, котрі призначені за квотою Президента, але, на їхню думку, неефективно працюють, точніше «неправильно» співпрацюють з оточенням президента. Як мене інформують, я теж у цьому списку.
Хто формує такий список?
Ця ж бізнес-група фракції, що тісно контактує з частиною працівників Адміністрації президента...
"Кулуарна версія: Кононенко переходить на посаду першого віце-прем’єра, а його функцію виконувати Березенко"
Чи відбудеться відставка уряду після місцевих виборів?
Після місцевих виборів може розігруватись кілька сценаріїв. Перший – революційний, пов’язаний з повною зміною уряду. Наприклад, партія Яценюка на виборах не потрапляє не лише в трійку лідерів, а й в багатьох регіонах не долає 5% прохідний бар’єр. За таких обставин Арсеній Яценюк добровільно мусів би піти з посади прем’єра. Місцеві вибори стануть реальним показником довіри чи недовіри до реформ теперішнього уряду.
Щоправда, в реалізацію цього сценарію я мало вірю, оскільки розумію, що наші міжнародні партнери чітко поставили вимогу: фінансуватимуть українську владу за умови тандему президент – Порошенко, прем’єр – Яценюк. Отож, якщо інтереси американців і європейців залишаться в більшому пріоритеті, аніж українців, то осінньої відставки прем’єра не буде.
Другий сценарій – відбудеться ротація приблизно половини Кабміну. Як мінімум двох міністрів ми повинні призначити у вересні в будь-якому випадку. Це – міністр екології та міністр охорони здоров’я.
Крім цього, не таємниця, що кожне засідання уряду супроводжує словесна нетолерантна перепалка між Яценюком і Демчишином (міністром енергетики і вугільної промисловості – LB.ua). Отож і цей конфлікт може призвести до відставки останнього.
Кого називають кандидатами в міністри екології і охорони здоров’я?
Ситуація з міністром екології зрозуміліша, ніж з міністром охорони здоров’я. Хоча б тому, що неформально ця посада розподілялась за квотним принципом. Ігоря Шевченка рекомендувала Юлія Тимошенко. Серйозні передумови для його звільнення зробила Радикальна партія, фактично підігравши Яценюку, в якого був конфлікт із Шевченком.
Ігор Шевченко: «Ляшку пообіцяли посаду міністра екології ще в січні. Він мені особисто про це казав»
Втім, щоб призначити міністра екології не достатньо бажання керівництва уряду, треба домовлятися з БПП і визначати, за якою фракцією закріпити цю квоту. Вочевидь, головна проблема, чому до призначення міністра екології не дійшли на останньому засіданні парламенту?
На сьогодні залишається три варіанти стосовно очільника міністерства екології. Перший, Радикальна партія пропонує призначити міністром віце-прем’єра з питань екології Валерія Вощевського, який і так де-факто сьогодні виконує ці обов’язки. Другий, «Батьківщина» залишає за собою квоту цього міністерства і вже озвучувала прізвища Продана і Дубіля як можливих кандидатів. І третій варіант несподівано появився на засіданні нашої фракції. Депутати вищезгаданої бізнес-групи назвали кандидатуру Володимира Бучка, який при мінімум 4 міністрах займав посаду в департаменті правової й міжнародної діяльності Мінекології.
І ви були проти останнього, наскільки нам відомо.
Так, тому що вважаю, що кандидатуру міністра екології слід визначати не кулуарно, виходячи з власних бізнес-інтересів, а публічно, виходячи з інтересів галузі.
А щодо міністра охорони здоров’я?
У даному випадку депутати чекають ініціативи з боку президента чи його адміністрації. Адже кандидатуру Квіташвілі пропонували з Банкової, відповідно звідти і чекають нових прізвищ на цю посаду. Ці кадрові питання не виносилися на голосування в парламенті, оскільки бракувало 226 голосів.
Президент погоджує з фракцією кадрові рішення чи лише повідомляє про них?
Зазвичай, президент не погоджував свої кадрові рішення з фракцією. Спочатку рішення готується на Банковій, а потім у необхідності його прийняття переконують фракцію. Як це було, до речі, і з конституційними змінами...
Такий варіант співпраці з фракцією ще був можливий впродовж першого року діяльності президента, на довірі депутати погоджувалися голосувати за те чи інше рішення. Але цей час уже минув. Тепер необхідно приходити до депутатів не з підготовленим рішенням чи законом, а з варіантом законопроекту чи кадрових пропозицій і вести дискусію.
Якщо проаналізувати динаміку голосування нашої фракції, то спочатку сесії та до сьогодні кількісна підтримка ініціатив президента еволюціонувала від майже 150 голосів до близько 120. За умов «жорсткої» мобілізації голосів, набирається максимум 130 депутатів.
Хто займався мобілізацією голосів у фракції?
Керівник фракції та керівники груп всередині фракції, а Кононенко (Ігор Кононенко, заступник голови фракції БПП – LB.ua) «домобілізовує» голоси депутатів, які не є членами коаліції, в інтересах рішень президента. Наприклад, за зміни Конституцію проголосувало 204 депутати коаліції, а загалом – 288. Як бачимо, рішення проведено за рахунок залучення Опозиційного блоку та двох груп з бізнесменів та колишніх регіоналів.
До речі, сумна історія з довиборами в Чернігові якраз і пов’язана з необхідністю зміни відповідального за результати голосування від президента. Кулуарна версія така. Ігор Кононенко переходить на посаду першого віце-прем’єра, а його функцію в парламенті буде виконувати Сергій Березенко.
Втім, багато депутатів фракції, м’яко кажучи, не підтримували майже піврічний виборчий спецпроект для реалізації цього завдання. Як відомо, треба було спочатку звільнити округ в Чернігові, потім завести в парламент найрейтинговішого конкурента в Чернігові - Валерія Дубіля, далі залучити весь адмінресурс і технології від Черновецького, щоб успішно завершити цей план. Виглядало так, що у фракції БПП не знайшлося жодного депутата, який би міг виконувати цю функцію. У результаті проведення таких показово брудних виборів втратили і президент, і вся постмайданна Україна.
Ви пробували донести до президента свою думку з тих питань, з яких ви не погоджуєтесь: чи з його позицією, чи з позицією фракції загалом?
По більшості позицій так. Остання наша дискусія була в кінці квітня. Справа в тім, що президент уважно вислуховує, погоджується, що існують такі проблеми, обіцяє розібратись, а потім все одно ухвалює інше рішення.
Історія з «лісовим» законом є найбільш показовою. Мені та нашому авторському колективу вдалось переконати і більшість парламенту, і фахівців, і громадян, що корупцію в лісовій справі необхідно й можливо зупинити. Президент спочатку схвалив таке рішення, а потім не підписував закон 70 (!) днів, хоча законодавством передбачено 15. Я змушений був подати в суд на спікера парламенту, який в такому випадку повинен був підписати закон і оприлюднити його.
Відверто кажучи, не пам’ятаю, щоби за попередніх президентів така кількість законопроектів була підписана з порушенням термінів. Адміністрація Порошенка повагою до Основного Закону країни явно не страждає.
"Розцінки на посади керівників лісгоспів сягнули від 100 до 200 тисяч доларів"
З чим пов’язана така тривала пауза з підписанням закону про лісове господарство?
Вся лісова мафія, уряд і певна кількість людей в оточенні президента були «заряджені» на те, що вивезення лісу – це швидкі гроші для бюджету та, найголовніше, для своїх людей. Саме тому уряд дуже швидко запропонував ветувати закон. Це активно підтримувало і місцеве чиновництво, оскільки на цьому добре заробляло. А розцінки на посади керівників лісгоспів сягнули від 100 до 200 тисяч доларів.
Лісники розповідають, що дуже інтенсифікувалась вирубка лісу останні кілька місяців, в тому числі у військових лісгоспах. Таке враження, що до «часу Х» треба вирубати все.
На жаль, така тенденція є. Я про це не лише попереджав, а й неодноразово з цього приводу звертався і до міліції, і до прокуратури, і до митників з прикордонниками...
В законі визначено перехідний період, згідно з яким заборона на вивіз за кордон лісу-кругляка для всіх порід дерев, крім сосни, вводиться з 1 січня 2016 року, а для сосни – з 1 січня 2017 року. Це, на нашу думку, дає можливість виконати наші міжнародні зобов’язання по СОТу, на яких наголошував уряд, пропонуючи ветувати закон, і допомогти підготувати нашу деревообробну галузь до нових законодавчих умов. Мова йде, зокрема, і про ще один наш закон щодо введення пільг на ввезення в України деревообробного обладнання. Однак, в уряді ніхто цим питанням особливо не переймається, тому в останні місяці представники лісової мафії безконтрольно і масово вивозять ліс.
Щодо військових лісгоспів, то окрім корупції має місце і відвертий цинізм. Тут додатковим аргументом стосовно вирубки лісу стала допомога для армії, мовляв, все веземо на фронт, для перемоги (посміхається – LB.ua). Звісно, ніхто не відслідковує маршрути поставок і цієї деревини.
"Лісовий" закон досить негативно сприйняли в ЄС. У Кабміні говорили, що його ухвалення може позначитися на переговорному процесі щодо імплементації угоди про асоціацію між Україною і країнами ЄС.
Не так негативно, як нам розповідають. Критичну позицію зайняв, передовсім, польський бізнес, який окрім потреб власної економіки взяв на себе і посередницькі функції. Статистика свідчить, що в останні роки більшість нашого лісу вивозиться, зокрема і через польські бізнес-структури, не до країн Європи, а до Китаю та арабського світу. Тому я не розумію аргументів урядовців, що наш Закон не допомагає економіці Польщі, Румунії чи Китаю. Я розумію аргументи, коли закон допомагає економіці України та створенню робочих місць в державі.
Ще одна проблемна тема – бурштин. Коли парламент ухвалить вцілому закон про видобуток бурштину?
Обговорюється дві концепції, як можна легалізувати та упорядкувати видобуток бурштину. Перша – створити державну вертикаль з комунальними підприємствами та єдиною бурштиновою біржою. Друга – надати право видобутку бурштину як комунальним, так і приватним підприємствам через аукціон, а також не обмежувати варіанти продажу. Я схиляюсь до другого варіанту, без монополізації, оскільки вона завжди призводить до корупції.
Сподіваюсь, що до кінця вересня законопроект буде підготовлений до другого читання. Наразі подано близько 400 правок і робоча група з представників усіх фракцій, Житомирської та Рівненської місцевих рад та підприємців завершує їхнє опрацювання.
Чому саме сьогодні розгорнута така «боротьба» за бурштин?
Власне, «бурштинна мафія» жила та процвітала і в попередні роки. Корупція в цій сфері була організована і «тиха». Чітко було зрозуміло, хто кому і за що платить. Однак, в умовах військового та анархічного стану в країні старі схеми вже не працюють. Тому й розпочався нинішній конфліктний перерозподіл бурштинового ринку вже із залученням не лише охоронців, а й добровольців та колишніх учасників АТО. Отож, наведення порядку у цій сфері загалом, узаконення старательської праці, гарантування проведення рекультиваційних робіт, – завдання найближчого часу.
У ЗМІ поширювалась інформація, що ви працюєте над створенням своєї партії.
Вже більше року, як я належу до Партії позапартійних патріотів України та активно працюю як громадський діяч, тому очолювати жоден партійний проект наразі не планую.
Ви плануєте балотуватись у мери Києва?
Не планую. У цілому мій підхід до цьогорічних місцевих виборів в Україні такий: я не підтримуватиму жодну політичну партію, натомість підтримуватиму конкретних професійних та патріотичних кандидатів у депутати і кандидатів на посади сільських, селищних та міських голів.
Стосовно виборів мера Києва. Я досі не зрозумів, в чому полягає стратегія і тактика дій команди нинішнього міського голови Києва – Віталія Кличка, тому не бачу логіки в його підтримці. Щодо інших кандидатів, то необхідно ознайомитися з їхніми програмами та командами, щоб прийняти рішення. За будь-яких обставин планую активно працювати в період цієї виборчої кампанії.