Цифри вражають. Хоча, за інформацією автора, вони не остаточні – ті, хто організовував та покривав діяльність «Лівели», заробили значно більше.
Нагадаємо, ДП «Лівела» в 2010 році активно ввозила в Україну пальне і не платила жодних податків, бо мала дозвільне рішення суду та міцний дах у владі. «Завдяки» її діяльності в державному бюджеті утворилася чимала дірка, яку латали за рахунок «соціалки» та закручування гайок малому та середньому бізнесу. Ще один мінус: періодична активізація в паливному секторі компаній типу «Лівела» заважає формуванню повноцінного ринку. В результаті маємо, що маємо: більшість вітчизняних НПЗ стоять, бензин неякісний, з кінцевого споживача деруть три шкури, натомість господарі «Лівели» кладуть в кишені мільярди.
Про цих господарів та їх оборудки й піде мова. Автор розжився митними деклараціями, які демонструють: чиновники підрахували не всі збитки, завдані бюджету «Лівелою». Адже схеми були не такі вже й прості. Ось – приклад однієї з найбільш цинічних.
Український бензин «Лівела» завозила з Тортоли
Восени минулого року ДП «Лівела» завезла в Україну з Азербайджану нафти більше ніж на 1 млрд. грн. Звісно, без сплати будь-яких податків, що дозволило зекономити майже чверть мільярда грн. Цілком ясно, хто виграв від операції - Ігор Коломойський. Адже дешева нафта пішла на Кременчуцький нафтопереробний завод «Укртатнафти», який контролюється менеджментом Коломойського. Продала сиру нафту «Лівелі» азербайджанська фірма «АІОС». До активізації «Лівели» її єдиним та постійним клієнтом в Україні був ТОВ «Дайлінг» - оператор Кременчуцького НПЗ з постачання азербайджанської нафти. Але в той період, коли на сцену вийшла «Лівела», «Дайлінг» припинив закупляти нафту. А навіщо це робити «Дайлінгу», якщо завдяки «Лівелі» можна значно зекономити? Адже приховані податки – прибутки у власну кишеню. В такий спосіб, Ігор Коломойський - завдяки «Лівелі» - зробив свій «маленький» нафтопереробний бізнес рентабельнішим і потіснив конкурентів, які не мали доступу до дешевої нафти.
Але на цьому ланцюжок «оптимізації оподаткування» не завершився. Кременчуцький НПЗ переробив вигідну нафту у вигідний за собівартістю бензин А-95. Наступний логічний етап - продати пальне українцям й отримати прибуток. Але цього «Укртатнафті» здалося мало. Стало шкода грошей на податки, адже, якщо реалізовувати український бензин українцям - доводиться платити акцизний збір. А от якщо його продати закордон, то сплачувати «акциз» не потрібно. Тільки кому закордоном потрібен український бензин? Виявилося, потрібен. Маленькій офшорній компанії під назвою Rossyn Investing, що на острові Тортола.
Щоправда на Тортолі відсутня така кількість транспорту, аби «освоїти» весь цей бензин. Втім, це не так важливо, бо ні краплі українського пального так і не потрапило на острів. Офшорна компанія придбала лише для того, щоб знову продати. Продати в Україну! Через «Лівелу»!
Тобто бензин потрапив українському споживачу, але без сплати будь-яких податків до державної скарбниці. Крім цього «Укртатнафта» отримала можливість вимагати від держави відшкодування ПДВ. Всі ці хитрощі принесли чималі прибутки авторам «проекту».
Нажаль, загальну суму оборудки назвати неможливо – відсутня інформація щодо повного об’єму українського пального, який завозився з острова Тортола. Але автор має чимало документів, які свідчать про десятки подібних операцій. Десятки!
Черговий приклад. 2 листопада 2010 року ЗАТ «Укртатнафта» відправила Rossyn Investing 26 тисяч тон бензину А-95 на 156 млн. грн. За кілька днів - 13 листопада - ця сама партія з Rossyn Investing повернулися назад в Україну. Звісно, через «Лівелу».
Подібні операції податківці називають «штучними». Підтвердження «штучності» конкретно цієї: проданий з України на Тортолу бензин А-95, що його потім придбала «Лівела», мав невелику різницю в ціні. Чому? Бо нікуди те пальне не їздило і не плавало – схему прокрутили виключно на папері. Причому з єдиною метою – уникнення оподаткування.
Повторюю: в листопаді минулого року подібні операції здійснювали регулярно. Або самостійно, або за домовленістю з іншим підприємством, «Лівела» завозила в Україну весь необхідний об’єм імпортного палива. Плюс - почала імпортувати бензин і вітчизняного виробництва.
Кому пішли мільярди «Лівели»?
Вже згаданому Ігорю Коломойському приписують фразу: «Я не плачу податки і не повертаю боргів». Можливо, вголос він нічого подібного ніколи не вимовляв, але діє часто-густо саме за цією логікою. Зокрема – у випадку з «Лівелою», співробітництво з якою було для нього вельми вигідним. Суцільні вигоди приносила компанія і своєму фактичному «ідейному натхненнику» депутату ПР Володимиру Зубику. Звісно, сам він категорично заперечує свою причетність до ДП «Лівела». Але «клубок» засновників материнської компанії свідчить протилежне – тут близькі родичі Зубика пліч о пліч з його менеджерами.
Зрозуміло, що на Зубику і Коломойському перелік тих, хто заробив на схемах «Лівели», не завершується. Ці двоє не змогли б самостійно тягнути схему, що рве бюджет, як «бобік тряпку». Вважається, що до діяльності компанії мав відношення впливовий урядовець Андрій Клюєв. Наскільки це відповідає дійсності? Наполягати на стовідсотковій правдивості інформації ми не станемо – так говорили в кулуарах. Втім, фактами, які б однозначно заперечували подібне, ми не володіємо. До того ж, пару років тому, Зубик розповідав журналістам: Клюєв є його найбільшим другом і партнером.
Якщо припустити правдивість даного припущення, виникає логічне питання: куди дивився міністр палива та енергетики Юрій Бойко? Можливо, відповідь проста: від початку, від часу формування уряду Азарова, ринок пального був «розписаний» не на нього - на батьків «Лівели». Тобто, Юрій Анатолійович просто був не «в темі». Вочевидь, бурові вишки цікавили його більше… Кожному своє…
Нагадаємо, дорога до діяльності «Лівели» відкрилася потому, як влітку минулого року Держмитслужба (за згодою уряду) відкликала свій позов, що мав на меті заборону роботи компанії. Ну, а зелене світло (за інформацією автора) загорілося, коли її батьки-опікуни прийняли на себе певні зобов’язання відносно фінансування місцевих виборів. За рахунок прибутків «Лівели, зрозуміло.
Але вибори закінчилися, а апетит «Лівели» лише збільшувався. В останній місяць своєї діяльності - в листопаді минулого року - «Лівела» мала найбільший навар. Потому – швидко ліквідувалася. Однак, автори оборудки з паливного ринку не зникли. Уже весною 2011-го Володимир Зубик засвітився в новій скандальній історії. Інша близька йому фірма - «Інтергал» - «видоїла» бюджет черговою махінацією з пальним.
Читаємо сайт «Наші гроші»: «У березні «Нафтогаз» (сфера впливу Юрія Бойка) звернувся у Мінекономіки (керівник – Андрій Клюєв) за погодженням закупівлі «у одного учасника» послуг з переробки нафти «з метою збільшення частки нафтопродуктів вітчизняного виробництва на ринку енергоносіїв України та з метою забезпечення стабільного функціонування ринку енергоносіїв».
Зрозуміло, благу мету – на кшталт «здешевлення бензину для українців» - урядовці не переслідували. Уряд закупив 1 млн. тон нафти через двох посередників. «На виході» отримали бензин дорожчий, аніж на ринку. Натомість збагатилися «прокладки» - панамська «Solid Corporation S.A.» і українське ТОВ «Фірма «Інтергал». Фактичний власник останньої – знайомий нам пан Зубик.
Як бачимо, ринок пального годує одних і тих самих осіб. Байдуже, що «Лівела» ліквідована. Король помер, хай живе новий король!
П.С. Поза тим, дірки в бюджеті, утворені внаслідок діяльності «Лівели» та їй подібних, треба якось «затикати». На минулому тижні ВР погодила підвищення пенсійного віку…
П.П.С. Що особливо образливо в історії «Лівели»: на ціну бензину для кінцевого споживача «оптимізація податків» ніколи не впливала. Адже якщо батьки-опікуни «Лівели» загрібали мільярди, реалізатори раділи знижкам-об’їдкам, то споживачам залишались самі сльози. А варто було світовим цінам на нафту поповзти вверх, ніщо не стримало шалений ріст цін на бензин. Урядовцям добре відомо, що робити з мегарентабельністю, а от наситити ринок недорогим і якісним паливом у них не вистачає ні таланту, ні амбіцій, ні бажання.