При цьому для багатьох держав одним з найважливіших «фронтів» «війни за бюджет», безумовно, стає саме посилення держконтролю за трансфертним ціноутворенням. А значить відповідна робота, яка зараз проводиться в Україні, суголосна глобальним тенденціям.
Законопроект про трансфертне ціноутворення, що розглядається Верховною Радою, містить як кращі світові підходи, так і враховує національну специфіку. Це конструктивний підхід, бо в таких питаннях недоцільно орієнтуватися на якусь одну країну чи сліпо копіювати набір найбільш розповсюджених інструментів. Тим паче, що міжнародний досвід є досить багатогранним.
Характер трансфертного регулювання у різних державах залежить у т.ч. від рівня розвитку суспільних інститутів. Саме тому в Китаї та Індії відповідні регламенти вважаються одними з найбільших жорстких. Якщо ж говорити про конкретні механізми, можна згадати, що в Російській Федерації для платників податків передбачена можливістьзаздалегідь узгодити з податковими органами політику формування цін шляхом укладення угод про ціноутворення.
Досить цікавим є досвід регулювання трансфертного ціноутворення у Казахстані. У цій країні до підконтрольних операцій відносять міжнародні угоди та угоди, що здійснюються на території Казахстану й безпосередньо взаємопов'язані з міжнародними операціями за таких умов:
- реалізації корисних копалин, що добуті надрокористувачем, який є однією із сторін угоди;
- якщо одна із сторін угоди користується податковими пільгами;
- одна зі сторін має збиток за даними податкових декларацій за два останні податкові періоди, що передують року здійснення угоди.
Слід зазначити, що в Україні апробація контролю за трансфертним ціноутворенням вже частково відбулася за рахунок функціонування механізму звичайних цін (ст. 39 Податкового кодексу). Це дозволило виявити слабкі місця та проблеми і врахувати їх при написанні «трансфертного» законопроекту. Водночас потенціал для удосконалення документу лишається.
Так, законопроект містить широкий перелік підконтрольних операцій. І тут виникає питання щодо доцільності перевірки усіх операцій, які здійснюються пов’язаними особами на території України. З одного боку, такі підходи мають місце у світовій практиці (Греція, Польща, Німеччина тощо). З іншого, можливо, на перших етапах доцільно зосередитися на зовнішньоекономічній діяльності підприємств, що дозволило б швидко активізувати роботу по боротьбі з виводом капіталів у офшори, що є надзвичайно актуальним для України. Не виключено, що [всередині країни, - ред.] є сенс к онтролювати операції з пов’язаними особами, які займаються такими видами діяльності, що користуються податковими преференціями, експлуатують стратегічні ресурси держави або ж здійснюються з сумнівними контрагентами (за прикладом Казахстану).
Досить дискусійною видається норма щодо подання первинних документів, які підтверджують підконтрольні операції. Враховуючи, що деякі угоди можуть включати сотні таких документів, це положення суттєво збільшує час для підготовки звітності, а також адміністративні витрати на дотримання законодавства. При цьому подання всього спектру первинної звітності вимагає сучасних телекомунікаційних технологій, які в Україні ще не набули поширення.
Окремої уваги потребує й питання штрафів, які видаються завищеними, особливо у світлі високих вимог до кількості та якості звітності, обов’язкової до подання, а також питання перевірок – задля уникнення надмірного тиску на платників податків.
На мою думку, доцільно також одночасно запровадити правила трансфертного ціноутворення для цілей податку на прибуток та податку на додану вартість, а також використовувати інформаційну базу даних з трансферних цін і до тендерних закупівель, що значно удосконалить процес державних закупівель за кошти платників податків.
Проте і з урахуванням означених моментів, розробка та розгляд трансфертного законопроекту – це крок вперед, особливо на фоні обговорення його як з бізнесом, так і з політиками. Тобто відбувається пошук спільних інтересів бізнесу та влади. Прийняття цього документу та його принципова реалізація має забезпечити більш рівномірне податкове навантаження, про що мріє кожен український бізнесмен, який працює «по-білому».
Фіскально-економічний результат прийняття закону про трансфертне ціноутворення оцінити, безумовно, досить важко, адже не можливо точно спрогнозувати поведінку бізнесу. У будь-якому разі слід розуміти, чому бізнес займається такими схемами. Певно, що через високе податкове навантаження на працю і капітал. Тому, вочевидь, Міндоходів паралельно ініціює зменшення ставок ПДВ, єдиного соціального внесу та ПДФО. У комплексі ці ініціативи мають спонукати бізнес переформатовувати свої стосунки з державою на користь як собі, так і суспільству.