ГлавнаяЭкономикаДержава

​Нафтопродукти, імпортери та куряча сліпота

З року в рік Україна все сильніше «присідає» на імпортно-паливну «голку». За даними Міненерго, у травні частка іноземних нафтопродуктів на вітчизняному ринку наблизилася до 80%. Якщо влада не візьметься за розум, українська нафтопереробка втратить шанс на реанімування, а водіям доведеться годувати своїх залізних коней виключно «бодягою».

Фото: avto-gs.ru

Засилля імпортного пального в Україні стримує відновлення роботи вітчизняних НПЗ, сукупна потужність яких (43,65 млн. тонн) дозволяє лише повністю забезпечити потреби внутрішнього ринку, але й «залити» сусідні країни.

Більше того, попри технічну відсталість багатьох із заводів, три ключові – Кременчуцький, Одеський, Лисичанський НПЗ – готові випускати продукцію за стандартами Євро-4 і Євро-5.

Але замість того, щоб виводити з «коми» українські підприємства, створювати нові робочі місця, більш відчутно поповнювати бюджети всіх рівнів Міненерго пропонує продовжити дію старих стандартів якості пального Євро-3 (яке, до речі, завозиться в Україну і з-за кордону), що ставить хрест не просто на вітчизняній нафтопереробці, але й надіях споживачів отримувати якісну продукцію. Що грає на руку імпортерів, які вміло лобіюють свої інтереси, але мало турбуються про якість пального. Перш за все з-за відсутності державної системи контролю якості імпортованих нафтопродуктів та палива на АЗС.

Якісний фронт

В останні тижні чималого шуму наробило дослідження громадських активістів-автомобілістів, які за підтримки ДП «УкрНДНЦ хіммотології та паливно-мастильних матеріалів і технічних рідин» встановили, що третина пального на вітчизняному ринку не відповідає встановленим стандартам якості. Хоча, напевно, й ці результати можна вважати досить оптимістичними на фоні інших аналогічних досліджень, які час від часу проводяться різними громадськими організаціями. Враховуючи нинішню частку імпортних нафтопродуктів – 80% – на ринку, виходить, що з якістю значної частини неукраїнського пального не все гаразд. І це якщо припускати, що абсолютно всі нафтопродукти, виготовлені в Україні, – а їх лише 20% на ринку – «бодяжні» (що, мабуть, було б таки явним перебільшенням, попри значні проблеми, які безумовно існують з вітчизняною продукцією).

Свідченням існування проблем в якості саме імпортного пального експерт з енергетичних питань Валентин Землянський називає, зокрема, невідповідність між декларованою якістю «забугорного» палива «преміум-класу» та його вартістю. «Якщо зіставити націнку в преміум-бензині і його октанове число з відповідними параметрами звичайного А-95, можна побачити цю «непропорційність». Споживачів змушують переплачувати за гучну назву. На такому піарі торговці пальним щороку заробляють, як мінімум, десятки і сотні мільйонів», – коментує експерт.

Теоретично імпортери могли б валити провину за псування своєї продукції на контрагентів, які, мовляв, вже в Україну «розводять» їхню продукцію різноманітними «нечистотами». З іншого боку, як відомо, чимало провідних імпортерів мають власні мережі збуту – АЗС. Серед них ОККО, WOG, Shell.

Фото: www.trans-port.com.ua

Як розповідає директор департаменту митної справи Міндоходів Олександр Дороховський, деякі імпортери ввозять в Україні нафтопродукти, фактичний вміст сірки в яких (що визначає і їх якість) не відповідає даним, що містяться у супровідних сертифікатах. Одним же зі стимулів для подібних маніпуляцій є намагання підприємці мінімізувати сплату податків.

Такі факти зрештою визнають й самі учасники ринку та пропонують посилити відповідальність за шахрайські дії «бодяжників». «Слід кілька чоловік посадити та конфіскувати товар, щоб не було варіантів з «художностями», – зауважує президент «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів» Леонід Косянчук.

Спроби держави посилити контроль за якістю імпортних нафтопродуктів наражаються на жорсткий супротив імпортерів. З одного боку, вони декларують, що підтримують підвищення активності Держспоживінспекції в контексті перевірок АЗС. З іншого боку, не виключено, розуміючи примарність збільшення необхідного фінансування для цього відомства через обмеженість бюджетного ресурсу, імпортери виступають проти посилення контролю митників за якістю нафтопродуктів на кордоні, яку вони й так здійснюють в рамках перевірки правильності визначення кодів товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (від чого, власне, залежить коректність та повнота податкових платежів), що фактично є однією зі складових контролю держави за всім ланцюжком руху нафтопродуктів від кордону до АЗС. Для чого потрібно проводити як перевірки палива на кордоні з боку Міндоходів, так і на АЗС – з боку Держспоживстандарту.

Крім того, намагаючись сконцентрувати увагу держави на етапі збуту продукції, а не їх ввезені, деякі учасники ринку, очевидно, не проти того, щоб «перевести стрілки» на роздрібні мережі – мовляв, «це не ми, а вони бодяжать».

У страху завеликі очі?

На думку критиків ідеї посилення держконтролю за якістю нафтопродуктів на кордоні, одним з ризиків є некоректна робота митників, яка призведе до збоїв в постачанні пального та, відповідно, цінових коливань. У Міністерстві доходів та зборів переконують, що цього не відбудеться. При цьому підкреслюють, що під посилені перевірки потраплять, перш за все, імпортери, які здійснюють непрозорі операції.

Фото: Макс Левин

«У нас є списки постачальників, в якості палива яких ми впевнені. Якщо мова йде про пряму поставку з певного іноземного НПЗ, то, по всій видимості, він не буде потрапляти в категорію тих, кого однозначно необхідно перевірити. Але якщо операції йдуть через офшори, через треті особи, то вже вибачайте, але ця зовнішньоекономічна операція є ризиковою. І ми її будемо перевіряти всіма наявними способами. Не більше того », – підкреслює О. Дороховський.

Зрештою, іншого вибору, аніж працювати коректно, митники просто не мають, щоб не провокувати зростання цін. Для них це небезпечно зі споживчо-електоральної точки зору. Президентські ж вибори не за горами.

До того ж, заяви деяких експертів про можливі зловживання на кордоні виглядають, як мінімум, кон'юнктурними. Так, головні супротивники контролю якості на кордоні – Сергій Куюн та Леонід Косянчукще два тижні тому радо підтримували цю ініціативу Кабміну замість підвищення акцизів на пальне. Мабуть, у імпортерів з'явилися вагомі аргументи, щоб змінити їх думку. Лишається сподіватися, що ці аргументи були щирими.

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram