Ми будуємо консервний завод, але що будемо консервувати - секрет. Ви, панове інвестори, вкладайте гроші, а ми вже у процесі розберемося, що саме консервувати. У схожу шахрайську гру бавився з іноземними бізнесменами голова «Нацпроектів» Владислав Каськів, два роки займаючись LNG-терміналом.
Хто постачатиме газ для терміналу? Хто купуватиме його в Україні? Чи є якісь контракти з продавцями та покупцями? Такі питання ставили пану Каськіву потенційні будівельники заводу з регазифікації скрапленого газу. Вони хотіли розуміти, у що вкладають гроші і на що можуть розраховувати. Та відповідей не отримували. «Слідство. Інфо» протягом двох місяців шукало відповідь на ці та інші питання. І не лише в Україні.
Азербайджан
«У нас взагалі немає скрапленого газу», - говорить українським журналістам віце-президент з інвестицій Державної нафтогазової компанії Азербайджану SOCAR Віталій Беглярбеков.
Але ж нам в Україні розповідали, що саме під азербайджанський газ будується LNG-термінал! У січні 2011 року за участі президентів України та Азербайджану у Давосі був підписаний меморандум про постачання скрапленого газу. Тоді ж Державне агентство з інвестицій («Нацпроекти») на чолі з паном Каськівим активно взялося за проект побудови терміналу – під азербайджанський газ. Шлях отримання газу з цієї країни виглядав найпростішим: трубою до Грузії, а звідти танкером через Чорне море. Відповідно, проект з побудови заводу видавався потрібним та корисним. З дня на день мали підписати угоду про конкретні обсяги газу.
«Ми проводимо дослідження… Але рішення щодо будівництва LNG-терміналу ми не ухвалювали і це треба дуже чітко розуміти», - продовжує дивувати українських журналістів азербайджанський чиновник. Це було у вересні цього року. Саме у цей час Каськів та інші чиновники активно піарили будівництво терміналу.
На одному з чергових піар-заходів «Слідство.Інфо» перехопило головного інженера ДП «Національний проект LNG-термінал» Володимира Частухіна.
- Що сталося з Азербайджаном?
- Та нічого не сталося. Просто у них немає газу.
- Але коли вони укладали угоду, був же газ…
- Газ-то у них є, але він весь розписаний. В Азербайджані, грубо кажучи, одне родовище – Шах-Деніз. Газ з нього розписаний до останнього кубу. А при введенні в експлуатацію другої черги у 2017 році, там буде ще 16 мільярдів кубів газу. Вони теж розписані. Ми цікавилися, чи є можливість отримати газ з другої черги. Поки такої можливості немає.
Про те, що азербайджанський газ у скрапленому стані не прийде в Україну, громадськість офіційно ніхто не повідомляв. Та насправді новина про те, що каспійського газу не буде, мала б поставити під сумнів реалізацію всього проекту.
Катар
Наступною державою, яка теж могла б постачати газ для LNG-терміналу, чиновники називали Катар. Це справді світовий лідер з виробництва скрапленого газу. І газу там повно. У травні з візитом у цій державі побував прем’єр-міністр Микола Азаров. Звідти він привіз меморандум про наміри постачання-отримування скрапленого газу. У одному з пунктів цього документу сказано, що «будь-яке публічне оголошення, прес-реліз або інша публічна заява чи розголошення інформації, пов'язаної з цим меморандумом, не здійснюється без попередньої письмової згоди кожної зі сторін». Все засекречено.
Заступник міністра палива та енергетики України Володимир Макуха, який неодноразово висловлював сподівання на катарський газ, у розмові з журналістом «Слідства. Інфо» наприкінці жовтня сказав, що переговори ще тривають: «Формалізованих домовленостей ще немає. Процес іде і ми сподіваємося, що найближчим часом переходимо саме на домовленості». Наприкінці листопада президент Віктор Янукович відвідав Катар. Емір прийшов на зустріч до нашого президента у шльопанцях, але жодних угод щодо постачань скрапленого газу укладено не було.
Туреччина
Та навіть якщо ми домовимося з Катаром чи з будь-якою іншою країною, крім Азербайджану про постачання газу для нашого LNG-терміналу, транспортуватися він має через турецьку Босфорську протоку. Вона дуже вузька і рух нею обмежений.
Конкретних домовленостей з Туреччиною, що вона пропускатиме танкери зі скрапленим газом в Україну, наразі немає. Щоправда, у вересні під час зустрічі Віктора Януковича з прем'єр-міністром Туреччини Ерджепом Ердоганом, останній заявив, що Туреччина зможе пропускати через Босфор 8 танкерів з українським скрапленим газом на рік. Всі чекали, що ця заява буде підкріплена підписанням хоча б меморандуму (а ще краще – угоди з чітко виписаними умовами пропуску цих восьми танкерів), однак вона досі залишається лише словами. Схоже, це була просто політична заява з боку Туреччини.
На сайті Нацпроектів пан Каськів заявляє, що українські танкери вільно проходитимуть через Босфор. Так, є міжнародна конвенція, яка оголошує Босфор вільними для плавання водами. Але є питання безпеки, через які Туреччина може заблокувати наші танкери.
Ми переклали англійською заяву пана Каськіва щодо «вільного Босфору» та попросили прокоментувати її колишнього директора турецької державної трубопровідної компанії BOTAS Мете Гекнеля, який зараз є впливовим енергетичним експертом у Туреччині. Ось його думка:
«LNG – це складний тип палива. У разі аварії рідина швидко перетворюється на газ, змішується з повітрям і утворює «смертельну хмару». Через брак кисню смерть всього живого настає миттєво. Саме тому LNG-термінали мають такий самий ступінь небезпеки як атомні станції. Тому я не думаю, що LNG-танкери можуть проходити через Босфор, з обох боків якого розташоване велике місто Стамбул. Там і без того величезний трафік. Босфор – це «водний бульвар», а не протока. Якщо допустити, що лише один середній танкер проходитиме, рух буде можливий лише в один бік. І транспортні витрати за його проходження будуть надзвичайно великими. Тому проект регазифікації LNG у Чорному морі неможливий».
Це цілком може бути особистою думкою. Однак, нічого, крім Конвенції Монтре, про яку згадує Каськів, не дає нам сподівань, що Туреччина таки пропускатиме наші танкери.
Росія
Проект побудови LNG-терміналу саме тому отримав статус національного, бо мав би гарантувати нам трохи незалежності від Росії та її газу. Тим дивнішою виглядала радісна заява одного з функціонерів «Нацпроектів» Ігоря Жовкви про те, що російський Газпромбанк зацікавився побудовою нашого LNG-терміналу. Під час зустрічі представник банку нібито сказав про можливість фінансування цього проекту. Наші спроби отримати коментар від Газпрому чи Газпромбанку залишилися без відповіді.
Проте у червні на зборах акціонерів Газпрому, під час яких обговорювали стратегію компанії на найближчі роки, було вирішено розширити діяльність ТОВ «Газпром збут Україна», яка є представником Газпрому в Україні. Зокрема, у найближчі роки ця компанія планує «створення підприємств зі скраплення газу». Що це за підприємства? Який газ будуть скраплювати росіяни в Україні? У «Газпром збуті Україна» нам відповіли: «Це корпоративна інформація і ми навряд чи знайдемо вам людину, яка це прокоментує».
Володимир Частухін також відмовився коментувати висловлювання українського колеги.
Отже, плани Росії щодо українського LNG-терміналу дуже таємні. Але вони є.
Україна
Чи знають інвестори, що Україна не має жодного кубометру законтрактованого газу для заводу, який їм пропонують будувати? Напевне, знають. Бо не поспішають вкладати гроші у таке сумнівне підприємство.
- Пане Каськів, чи уже є хоч один законтрактований долар?
- В середині листопада відбудеться офіційна церемонія відкриття LNG-терміналу і підписання документів.
- Скільки державних грошей буде залучено?
- Я зараз інформацію не буду повторювати. Оскільки ми вже робили публічну презентацію проекту.
Владислав Каськів взагалі не любить говорити про гроші та відповідати на конкретні питання. Ця наша розмова відбулася 1 листопада, до підписання обіцяних контрактів залишалося пару тижнів.
У розмові з Володимиром Частухіним, який як інженер говорить конкретніше, ми з’ясували, що жодного залученого з-за кордону долара чи євро у проект LNG-термінал наразі немає.
Натомість уже є витрачені державою мільйони гривень. Та плани витратити мільярди. Близько 3 мільйонів бюджетних гривень було витрачено на техніко-економічне обґрунтування побудови LNG-терміналу в Україні, яке виконувала іспанська фірма Socoin. Ще 2,5 мільярди гривень держава виділить у якості державних гарантій на будівництво, йдеться у розпорядженні уряду від 8 серпня 2012 року. Роботи з поглиблення дна у порту «Південний», а також підключення до газотранспортної системи держава мусить взяти на себе – жодному інвестору не цікаві такі роботи. Разом вони коштують 2,7 мільярдів гривень.
Ще одна цікава, але типова для українських реалій річ. Вартість проекту зростає по мірі його реалізації. Однак, з LNG-терміналом це почало відбуватися ще до укладення контрактів. На сайті «Нацпроектів» у описі проекту, складеному на його старті (1,5-2 роки тому) зазначено, що вартість його реалізації складатиме 8 мільярдів гривень. Однак, у згаданій постанові уряду (серпень 2012) вартість проекту вже зросла до 11,4 мільярдів гривень.
І все це при тому, що ні громадськості, ні інвесторам досі точно не відомо, що ж саме консервуватиме завод, будувати який всіх нас так агітують.