Завтра
(готові фільми, які скоро має побачити глядач)
«Атлантида» Валентина Васяновича
Прем’єра цієї стрічки відбулась майже рік тому – «Атлантида» брала участь в венеційській програмі «Горизонти», і перемогла там. Це друга за важливістю програма Венеційського кінофестивалю – і перемога там тим важливіша, що українські стрічки до цього в основні конкурсні програми не потрапляли.
«Атлантида» – фільм про майбутнє, дія якого відбувається по завершенню війни на Донбасі. Головний герой намагається знайти собі місце на спустошеній війною території.
Фільм має вийти в український прокат в листопад 2020-го.
«Погані дороги» Наталії Ворожбит
Цей рік можна сміливо називати роком Наталки Ворожбит – її серіал «Спіймати Кайдаша» всі обговорювали першу половину року, а екранізацію її ж однойменної п’єси «Погані дороги» відібрали в програму «Тиждень критики» Венеційського кінофестивалю.
Кіноверсія п’єси коротша у порівнянні з оригіналом, але структура залишається майже такою самою: це серія маленьких історій, які відбуваються на Донбасі, охопленому війною.
Дата української прем’єри поки що невідома.
«Забуті» Дар’ї Онищенко
Стрічка відкриє 49-й кінофестиваль «Молодість» – це друга повнометражна робота Онищенко, чию «Істальгію» носили на руках як один з рідкісних зразків українського кіно в 2012 році.
Новий фільм, як і попередні в цьому списку, – про війну і життя на території, яка живе за новими законами. Головна героїня – шкільна вчителька, яка допомагає молодому хлопцю, якому загрожує покарання за вивішений український прапор в окупованому Луганську.
«Із зав’язаними очима» Тараса Дроня
Повнометражний дебют львівського режисера Тараса Дроня («Чорногора») – драма про молоду дівчину, яка переживає загибель хлопця на війні. Дівчина займається єдиноборствами і хоче розпочати нове життя, але скоро виявляється, що хлопець, ймовірно, живий і йому потрібна допомога.
До речі, і у фільмі Дроня, і в Онищенко головну роль грає акторка Марина Кошкіна.
«Номери» Олега Сенцова та Ахтема Сеїтаблаєва
Фільм, який був показаний поза конкурсом на Берлінському кінофестивалі цього року. Знімався, поки Олег Сенцов був у російській в’язниці – він надсилав свої інструкції в Київ, і тут їх реалізовував Ахтем Сеїтаблаєв.
Антиутопія за п’єсою Сенцова, написаною 2011 року, про ув’язнене суспільство у пошуках свободи.
Післязавтра
(фільми, які вже отримали фінансування і готуються до зйомок або вже зняті)
«Стоп-земля» Катерини Горностай
Повнометражний дебют Катерини Горностай, цікавий, насамперед, методом, яким режисерка працює. Беручи на ролі непрофесійних акторів Катя створює лабораторію, в яких вчить їх існувати в кадрі.
Стрічка розповість про життя київських підлітків-старшокласників, і приблизне уявлення того, як це буде виглядати, дає короткий метр «Крокодил», який минулого року мандрував українськими фестивалями.
Наразі стрічка знаходиться на стадії пост-продакшну, а прем’єру слід чекати вже наступного року.
«Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука
Ще один повнометражний дебют – драма Дмитра Сухолиткого-Собчука про життя родини в прикордонному селі. Зйомки мають початись вже зовсім скоро – у тому числі за підтримки нідерландського фонду Хуберта Балса, який давав кошти на фільми Мирослава Слабошпицького, наприклад.
Наразі команда фільму готується до зйомок.
«Відблиск» Валентина Васяновича
Фільм переміг на минулорічному 11-му пітчингу Держкіно, результати якого, за наполяганнями тодішнього міністра культури Володимира Бородянського переглянули. Стрічку Васяновича залишили в переможцях.
Це драма про стосунки дочки й батька – судячи з усього, доволі особиста: сам режисер на пітчингу в Одесі розповідав, що ідея стрічки прийшла до нього, коли голуб розбився об вікно його квартири і це побачила його 8-річна донька. Наразі Васянович готується до зйомок.
«La Palisiada» Філіпа Сотниченка
Переможець 13-го пітчингу Держкіно, де за фінансування змагались дебюти. Фільм на модну тему 90-х – зараз мало не кожен перший проєкт намагається осмислити буремне десятиліття (судячи з рішень українських політиків, вони займаються його воскресінням, тож підготовка буде не зайвою).
Фільм Сотниченка – детективний трилер про психіатра, який допитує обвинуваченого в убивстві міліціонера. Міліція хоче якнайшвидше закрити справу – до скасування смертної кари залишилось мало часу.
Як і в короткометражній стрічці «Цвях» Сотниченко хоче детально відтворити побут 90-х і спосіб його фіксації на камеру. Тож чекаємо на ностальгійне зерно VHS і глядацькі запитання: а що, це було не документальне кіно?
«Я і Фелікс» Ірини Цілик
Перший ігровий повний метр Ірини, яка цього року отримала нагороду за режисуру на Санденсі – фестивалі незалежного кіно в Штатах – за документальну стрічку «Земля блакитна, наче апельсин».
«Я і Фелікс» – екранізація неопублікованого роману Артема Чеха «Хто ти такий?», який 2021 року вийде у видавництві Meridian Czernowitz. Книга й фільм розповідають про дорослішання хлопця Тимофія у 90-х, його сім’ю, друзів, перше кохання та взаємини з колишнім контррозвідником Феліксом, який став частиною його сім’ї.
Творці фільму випустили тизер, де роль Фелікса зіграв Юрій Іздрик. Фільм переміг на 13-му пітчингу Держкіно.
«Коли нам було 15» Анни Бурячкової
US15 Teaser from ESSE Production House on Vimeo.
Ще один переможець 13-го пітчингу. Дебютна стрічка режисерки, співсценаристкою якої стала Марина Степанська («Стрімголов»). Бурячкова до цього працювала в рекламі і знімала кліпи для Onuka («Відлік»), Джамали («Соло»), Океану Ельзи.
Ще одна драма дорослішання, яка, на відміну від фільму Горностай, відбувається в 1990-х.
Післяпіслязавтра
(фільми, подані на 14-й пітчинг Держкіно, який ще не відбувся)
«Ти – космос» Павла Острікова
Дебютному повному метру Павла Острікова не щастить з українськими пітчингами – він випав з числа переможців 11-го пітчингу, тому довелось подаватись заново.
Натомість це має бути дуже зворушлива історія про чоловіка, який залишився один у космосі і спостерігає за знищенням планети Земля. Його життя має змінитись, коли раптом на зв’язок виходить ще одна людина, яка залишилась у небі – дівчина на ім’я Катрін.
«Антропоцен» Мирослава Слабошпицького
Проєкт, який вже став довгобудом і має вже другу інкарнацію. Колись це був «Люксембург», проданий на кілька територій в прокат ще до початку зйомок, тепер – «Антропоцен» з іншим продюсером (наразі це Олег Кохан), але тим самим контекстом – Чорнобиль.
В заявці значиться жанр «екологічний трилер», а в синопсисі – посилання на «Космічну Одісею», яка відбувається не у космосі, а в зоні відчуження.
«Демони» Наталки Ворожбит
Другий фільм Наталки й теж екранізація власної п’єси 2004 року – гоголівського штибу. Головний герой Славік не має дому, приїжджає з Росії й оселяється біля Сорочинців у жінки на ім’я Ніна.
Історія про непроханого гостя, який недооцінив територію, на яку потрапив, набуває особливих постколоніальних обертонів в умовах шостого року війни.
«Ероїка» Романа Хімея
Ігровий фільм Хімея, який на пару зі своїм колегою Яремою Малащуком створив документальний фільм «Зарваниця», здобули PinchukArtPrize і головну нагороду МУХі для молодих українських художників.
Цей фільм Роман робить один – і це стрічка про один день з життя чоловіка на Галичині 1939 року. Назва відсилає до третьої симфонії Бетховена, а сам режисер розповідає, що його фільм відштовхується від історії про людину, якій Степан Бандера, навчаючись у гімназії, не потиснув руку через «ідеологічну невизначеність».
«Невидиме життя Анни» Марини Степанської
Після дебюту «Стрімголов» і короткометражного експерименту в комедії про депресію «Знебарвлена» Степанська займається великим жанровим кіно. Це – екранізація роману «Мелодія кави в тональності кардамону» Наталії Гурницької про кохання, соціальні статуси та життя Львова ХІХ століття, яка також втілиться у вигляді серіалу.
«Нижній горизонт» Жанни Озірної
Повнометражний дебют режисерки, який має бути знятий в її рідному місті – Горішніх Плавнях Полтавської області.
Синопсис доволі розмитий – «драма про спокусу бути частиною сильного колективу». В інтерв’ю Жанна розповідає, одна з основних тем, що її цікавлять – «травми постколоніальної свідомості», а головна героїня її стрічки – дослідниця, що приїздить в Горішні Плавні і стає свідком зсуву часу й простору.
«Редакція» Романа Бондарчука
Друга після «Вулкану» ігрова робота Романа Бондарчука.
Драма про хлопця, який потрапляє працювати в міську газету і виявляє, що реальність зовсім не збігається із тим, як про неї пише преса, тож ініціює власне розслідування однієї з гострих тем – підпалу лісів.
«Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча
Другим повнометражним фільмом Антоніо Лукіча, чий дебют «Мої думки тихі» був хітом українського артхаусу на початку року, стане трагікомедія про близнюків і їх дорослішання. Один з братів хоче поїхати в Люксембург знайомитись із батьком, який давно їх покинув і помирає на самоті, другий – намагається щосили втримати брата.