ГлавнаяБлогиБлог Юлии Орловой

«Як допомогти дівчинці-підлітку» Мері Пайфер та Сара Пайфер Ґілліам. Уривок із книги

Стандарти, які сучасне суспільство диктує молодому поколінню, іноді просто абсурдні: дівчата від раннього віку прагнуть бути стрункішими, страждають від залежностей, намагаючись здаватися «крутими», потерпають від насильства. Усе це може призвести до жахливих наслідків, які треба попередити. У видавництві Vivat виходить книжка «Як допомогти дівчинці-підлітку», що містить корисні поради для дівчат і тих батьків, котрі хочуть, щоб їхні діти почувалися в безпеці.

Авторами книги є Мері Пайфер — терапевтка й психологиня-клініцистка, яка спеціалізується на правах і проблемах жінок та Сара Пайфер Ґілліам — письменниця, адвокатка в справах біженців.

Секс і насильство

КРІСТІ (14)

Ми з Крісті говорили про її життя, коли я в дев’яностих роках працювала в притулку для безхатьків. Мати дівчини була державним службовцем, а батько — інженером. Вони любили свою дитину, дбали про її потреби, хоча часом виявляли суворість. Як побожні католики, вони застерігали доньку від раннього сексу, навчали, що сексом треба займатися в шлюбі. Вони жили в багатому мікрорайоні, а Крісті вчилася за програмою для обдарованих дітей і відвідувала літні табори для них. Юнка випереджала однокласників, тому третій клас пропустила. Та це означало, що, потрапивши до старшої школи, вона була незріла для цього соціуму.

— Я нервувалася через школу, — сказала Крісті. — Мені хотілося довести, що я така сама крута, як інші діти. Хотіла, щоб хлопці пропонували мені піти на вечірки, на яких запрошували популярних дівчат. Я доклала всіх зусиль, щоб потрапити в їхнє середовище.

Я запитала, як їй це вдалося.

— Це дурість — бути розумною, почуватися «тяжко обдарованою». Мене дражнили, називали «занудою», «ботаном», «мозком». Я тримала в таємниці, що люблю читати книжки, натомість казала, що дивлюся телевізор. А хлопець із мого математичного класу погрожував мене відлупцювати, якщо я далі вибиватимуся зі зграї, тому я навмисно отримувала четвірки та трійки. Батьки злилися на мене, але я не зважала. Я знала, як мені поводитися і як діяти, щоб досягти свого.

Попри те що Крісті не була надто спортивна, вона приєдналася до команди з бігу. Приятелі з команди стали запрошувати її на вечірки. Отже, у неї з’явилися друзі, яких у школі вважали качками та які здебільшого були дітьми багатіїв. Коли Крісті закінчувала сьомий клас, у неї навіть з’явився хлопець.

— Він був чудовий, справді милий. Ми цілувалися і трималися за руки, але нічого більше. Ми говорили по телефону двадцять годин на тиждень. Наші батьки не дозволяли нам зустрічатися.

Закінчивши сьомий клас, хлопець переїхав у інше місце, і вони більше не бачилися. Та невдовзі в Крісті з’явилося багато інших хлопців, які запрошували її на вечірки. Крісті подобався Адам, старший за її першого хлопця й досвідченіший.

— Пам’ятаю одну вечірку. Ми пили коктейль «Маргарита» і грали в гру «Правда чи дія», — згадувала Крісті. — Хтось запитав про секс. Ви коли-небудь доходили до кінця, або мали секс в машині, або просто оральний секс, або секс відразу з двома людьми тощо. Якщо відповідь була «так», треба було пити «Маргариту». Я єдина, хто не випила ні краплі, і мені було ніяково.

Крісті пояснила, що їй подобається Адам і вона хотіла піти далі, можливо, «цілуватися з язиками», але зупинитися, не доходячи до сексу. Дівчину цікавив секс, але вона не хотіла ані зашкодити своїй репутації, ані порушити правила, які прищепили їй батьки. Вона сказала, що на деякий час поцілунки задовольнили Адама, але потім вони почали сваритися, бо хлопець хотів сексу, а вона — ні. Зрештою вона порвала з ним.

Їй одразу запропонувало зустрічатися декілька хлопців. Крісті погодилася піти на кілька побачень, але всі вони закінчилися сварками. Її друзі вже пізнали секс і радили їй спробувати. Але дівчина сказала: «Вони хочуть, щоб я займалася сексом, щоб вони не почувалися винними. Я не зможу їм у цьому допомогти».

— Я хотіла зустрічатися, але без сексу, — зазначила Крісті. — Без хлопця важко бути популярною, але мені було все одно. Мені хотілося почекати принаймні доти, доки зніму

брекети. Можливо, це все католицьке виховання. Зараз я переважно проводжу час у компаніях. Мені краще самій оплатити рахунок, щоб не бути комусь зобов’язаною. Я нікого не підпускаю до себе надто близько. Я приховую свої погляди, захоплення, те, що я освіченіша за багатьох своїх однолітків. Я зрозуміла, що коли буду занадто розумна або гарна, то можу потрапити в біду. Хочу бути звичайною, щоб вписуватися в компанію.

Одного дня після лекції в університеті біля мого столу зібралася група студенток. Я щойно прочитала лекцію про сексуальність у дев’яностих роках, і вони хотіли поділитися спостереженнями.

— Ваші ідеї щодо здорової сексуальності в реальності не спрацюють, — сказала Джинджер. — Ніхто не говорить про секс так, як ви пропонуєте. Це надто соромно. — І додала: — Усі просто напиваються і роблять це. А потім намагаються наступного дня нічого не згадувати.

— Мені страшно йти на побачення, — вибухнула Сюзанна. — Я боюся, що мене зґвалтують або я захворію на СНІД.

Меріенн сказала:

— Мені пощастило, що я маю постійного хлопця. Ми разом з ним з першого курсу. Він не ідеальний, але це краще, ніж ходити на побачення.

Усі дівчата в унісон сказали:

— Що завгодно краще, ніж зустрічатися.

В Америці дев’яностих дівчат непокоїли три основні сексуальні проблеми. Однією з них було питання визначення сексуального «я», сексуального вибору та вміння насолоджуватися сексом. Інша проблема полягала в тому, як сприймати інтимні стосунки, коли зустрічаєшся з хлопцем. Ще інша — страх, що тебе зґвалтують. А із цим доводилося стикатися дівчатам. До пізнього підліткового віку більшість дівчат або вже травмована, або знає тих, хто зазнав травм. Вони бояться чоловіків, хоча й намагаються входити з ними в близькі стосунки. Звичайно, ці два питання пов’язані на якомусь рівні й ускладнюють розвиток здорової жіночої сексуальності.

Навіть сьогодні в Америці немає чітко визначених і загальновизнаних правил щодо сексуальності. Ми живемо в плюралістичній культурі із суперечливими сексуальними системами цінностей. Дівчата чують різноманітні повідомлення від своїх родин, церков, шкіл та медіа. Кожна дівчина повинна інтегрувати ці повідомлення й формувати якусь систему цінностей, яка має для неї сенс.

Наші системи цінностей суперечать одна одній. Немає чітких домовленостей щодо характеру правильної сексуальності, тому кожна пара повинна скласти угоду сама для себе. У кращому разі спілкування буде уривчастим і незрозумілим. У гіршому — ніхто навіть не намагатиметься домовитися. По-справжньому серйозні провальні непорозуміння стаються, коли люди з геть протилежними намірами займаються сексом, не обговоривши своїх систем цінностей. Наприклад, двоє людей ідуть на побачення, і хтось із них вважає, що секс — це спосіб відпочинку, а хтось — що секс це вираження любові. Наступного ранку вони прокинуться з досить різними очікуваннями щодо свого спільного майбутнього.

Що стосується сексуальності, наша культура глибоко розколота. Ми виховуємо дочок, навчаючи їх цінувати себе як цілісних особистостей, а медіа зводять їх просто до тіл. Фільми та телебачення навчають нас, що досвідчені люди вільні та спонтанні, при цьому нас попереджають, що випадковий секс може стати згубним. Нас захоплюють суперечливі повідомлення та нереальні сподівання.

Дослідження, проведені з підлітками в Род-Айленді в дев’яностих роках, виявилося суперечливим. Їх попросили відповісти на запитання: чи є обставини, за яких чоловік «має право на статевий акт із жінкою без її згоди». Вісімдесят відсотків сказали, що чоловік мав право застосовувати силу, якщо пара перебуває в шлюбі, а сімдесят відсотків — якщо пара планувала одружитися. Шістдесят один відсоток виголосив, що застосування сили було виправдане, якщо пара раніше мала сексуальні стосунки. Більше половини вважали, що сила виправдана, якщо жінка завела чоловіка. Тридцять відсотків були переконані, що це виправдано, якщо чоловік знає, що жінка займалася сексом з іншими чоловіками, або якщо він аж такий сексуально збуджений, що не може контролювати себе, або якщо жінка п’яна. Багато студентів вважає, що «якщо жінка вдягнена в спокусливий одяг і ходить без супроводу вночі, вона напрошується, щоб її зґвалтували». Зрозуміло, більшість із цих підлітків не розуміє, що чоловік ніколи не має права силою змушувати жінку займатися сексом. Наші культурні моделі ідеальної жіночої сексуальності відображають нашу неоднозначність щодо жінок та сексу. Чоловікам слід увесь час бути сексуальними та привабливими. Жінки мають бути іноді ангелами, іноді сексуальними тваринами, пані вдень і шльондрами вночі. Мерілін Монро зрозуміла це й уміло використала ці суперечності. Вона була невинною дитиною та дикою кішкою, наївною дівчинкою і секс-бомбою. Зрозуміло, що дівчата плутаються й не знають, як і коли саме вони повинні бути сексуальними.

Дівчата здобувають два види сексуальної освіти у своїх школах: одну — у класі, а другу — у шкільних коридорах. Навчання в класі зазвичай стосується анатомії, відтворення та народження. Студенти переглядають фільми про сперму та яйцеклітини або про диво життя. (Навіть ці заняття суперечливі. Деякі батьки думають, що сексуальну освіту мають давати саме вони.) Деякі школи надають інформацію про секс, контроль народжуваності та ЗПСШ 1, але зусиль шкіл здебільшого не досить. Більшість із них не дає студенткам того, що їм найбільше потрібно, — відчуття усвідомлення своєї сексуальності, способів осмислити всі повідомлення та вказівки щодо гідної в сексуальних стосунках поведінки.

Утратити цноту під час навчання в старшій школі було ознакою зрілості в дев’яності роки. Дівчата заохочували своїх подруг до сексу з хлопцями, яких вони ледь знали. Багато дівчат, які відчайдушно потребували схвалення, піддавалися цьому тиску. Але подвійні стандарти все-таки існували. Тих самих дівчат, яких підштовхували до сексу в ніч на суботу, у понеділок уранці вже називали повіями. Хлопці, які схиляли їх до сексу на вечірках, уникали їх у шкільних коридорах.

У кафе «Червоне і чорне» в Лінкольні, де місцеві підлітки танцювали під музику гранж-гуртів, графіті на стінах туалету рясніли досить заплутаними девізами. Один з них проголошував: «Усі повинні кохатися!», другий, який написала дівчина, доповнював: «Ось так і вмирають від СНІДу».

Дівчата-підлітки в дев’яностих переживали свій перший сексуальний досвід зі складним набором почуттів. Секс здавався заплутаним, небезпечним, захопливим, бентежним, сповненим обіцянок. Дівчата усвідомлювали свої сексуальні потяги, і їм кортіло їх дослідити. Вони цікавилися протилежною статтю і прагнули подобатися хлопцям. Секс асоціювався зі свободою, дорослістю та досвідченістю. Фільми зображували сексуальні взаємини захопливими та веселими. Але дівчата хвилювалися. Тривожилися, що їхні тіла й відсутність досвіду суворо оцінюватимуть. Вони переймалися через те, що їх спіймають батьки або що вони потраплять у пекло. Юнки побоювалися вагітності, ЗПСШ та поганої репутації водночас, а ще їх непокоїло те, чи досить вони сексуальні, щоб догодити своїм партнерам. Водночас дівчата бачили секс, який призводить до деградації, секс, що принижує жінок, вони чули жахливі, агресивні слова, якими описували секс. Тому боялися дістати емоційні та фізичні травми. Здебільшого дівчата тримали свої тривоги при собі. Побоювання не було ознакою досвідченості.

У дев’яностих роках більше половини всіх молодих жінок віком від п’ятнадцяти до дев’ятнадцяти років займалася сексом, що майже вдвічі перевищує показник 1970 року. У дев’яностих у п’ять разів більше дівчат віком п’ятнадцять років вели сексуальне життя, ніж у сімдесятих. Іще вдвічі більше сексуально активних дівчат мала декілька партнерів у дев’яностих.

Мій досвід психолога свідчив про те, що старшокласниці не готові до сексуальних переживань, які виходять за межі поцілунків і тримання за руки. Дівчата цього віку занадто молоді, щоб зрозуміти всі наслідки своїх учинків. Їхніх навичок обробки інформації не досить для того, щоб вони могли ухвалювати рішення щодо статевого акту. Вони занадто вразливі до тиску однолітків і зазвичай змішують поняття кохання, секс і популярність.

І коли вони стають сексуально активними, то дуже швидко потрапляють у біду. Юнки емоційно та інтелектуально не готові стикатися з відповідальністю за свої вчинки. Рішення займатися сексом повинно бути узгодженим зі своїм «я», цінностями й довгостроковими цілями. У період навчання в старшій школі деякі дівчата можуть бути вже досить зрілими, мати інтимний досвід, але ті з них, хто мудріший, уникають сексу.

Тут нам би хотілося вказати на відмінність між статевим актом та іншими сексуальними переживаннями. Цілком нормально для дівчат цього віку насолоджуватися своєю вже досить розвиненою сексуальною чуттєвістю й бажати досліджувати її. Можна бути сексуальною і водночас цнотливою. Але в дев’яності не було встановленого чи простого способу припинити сексуальний контакт. Отже, деякі дівчата уникали побачень і дотиків, бо не знали, як і коли проводити межу. Сексуальний кодекс того часу не дозволяв дівчатам навіть цілуватися.

У сімдесяті, за часів мого навчання в аспірантурі, моя перша клінічна робота полягала в тому, щоб викладати в державній установі клас сексуальної освіти для делінквентних дівчатпідлітків. Дівчатам було від тринадцяти до шістнадцяти. Усі були сексуально активні. Двоє з них були вагітні, одна була зґвалтована, одна заробляла гроші проституцією, а ще одна була відома в університеті як королева орального сексу. Коли ми вперше зібралися на групове заняття, мене вразило, які молоді були ці дівчата, які наївні й геть неосвічені в питаннях сексу. Вони лаялися, як портові вантажники, але мало знали про свої тіла, контрацепцію чи вагітність.

Одна дівчина оголосила:

— Не можна завагітніти без орального сексу, тому що сперма саме так і потрапляє в живіт.

Іще одна, яка була вагітна, щиро сказала:

— Я жодного разу не займалася сексом.

Сексуальну освіту вони отримували з кіно, телебачення та нічних вулиць.

Інформації щодо фізіології стосунків майже не було. Іще гірше те, що ці дівчата не мали ніяких рекомендацій стосовно того, коли починати статеве життя. Вони ледве усвідомлювали свої вчинки. Юнки не знали, що мають право ухвалювати свідоме рішення щодо сексу, не знали, як сказати «ні».

Я розробила курс ухвалення рішень щодо сексуальної поведінки. Ми в ролях розігрували сценки, коли дівчат спокушають. Я грала спокусника, а дівчата жваво мені відповідали. Вони грали збентежених і невмілих себе — хихотіли, відводили погляд, ледь шепотіли свої заперечення й легко піддавалися навіть найменшому тиску. Минуло не одне практичне заняття, коли юнки навчилися голосно та твердо казати «ні». Якщо хлопець наполягав, вони навчилися кричати, відштовхувати, бити його й тікати.

Далі ми обговорювали ухвалення рішень щодо сексуальної поведінки, а також те, як спілкуватися з іншою людиною про секс та близькість. Я пояснила, що перший сексуальний досвід важливий для дівчини. Він стає шаблоном для подальшого досвіду. Якщо дівчині пощастило й перший досвід відбувся з коханим, який любив її, секс траплятиметься в контексті емоційних та відданих стосунків. Якщо кохання було ніжним і пристрасним, то турботливість двох учасників стосунків лише збільшуватиметься.

Майже жодній з дівчат цієї групи не пощастило. Вони мали хаотичний, поспішний та безособовий досвід. Статевий акт відбувався з ними. Більшість із них примушували до сексуальних зустрічей. Жодна з них не займалася сексом, який був результатом свідомого вибору стосунків, де двоє людей кохають одне одного. Я допомогла їм доєднати уяву. Але мала сумнів щодо того, що вони зможуть мати хороші стосунки, доки не уявлять їх. Я порадила їм уявляти хороші побачення з вихованими хлопцями, яких цікавило, куди дівчата хочуть поїхати, чого їм хочеться. Побачення має тривати весь вечір, їм повинні говорити компліменти, розмовляти з ними. Має бути весело. Спочатку вони вважали, що це неможливо. Вони не думали, що такі побачення бувають, але поступово змогли уявити хороші побачення.

Я навчила групу розробляти свої критерії. Спершу критерії просто викликали розпач.

Одна з дівчат сказала:

— Хлопець повинен витратити на мене гроші — ну, повести мене до «МакДональдза» чи кудись іще.

Інша сказала:

— Хлопець повинен сказати, що я йому подобаюся.

Ми почали звідти, де були на початку. Будь-який критерій був кроком у напрямку взяття на себе відповідальності за свідомий вибір щодо сексуальних стосунків. Дівчата зрозуміли, що можуть вирішити, хто є гідним сексуальним партнером. За кілька тижнів деякі дівчата вигадали трохи му хаосі, який їх оточує. Попри те що дівчатам транслюють медіа, їм слід сказати, що більшість того, що відбувається в стосунках, не пов’язана із сексом. Стосунки насамперед означають спільну роботу, розмову, сміх, суперечки, дружні стосунки та приємні побачення. Дівчат слід заохочувати бути сексуальними суб’єктами свого життя, а не об’єктами чужого. Їм потрібна допомога, щоб відокремити прихильність від сексу.

Юним особам кортить бути сексуальними, але вони хочуть, щоб їх поважали. Бажають бути крутими й досвідченими, але при цьому не бути змученими та розбещеними. Їм хочеться бути спонтанними, але не померти при цьому від СНІДу. Ліззі та Енджела — приклади старшокласниць із типовими в дев’яностих роках проблемами сексуальності. Ліззі була хорошою ученицею, а Енджелу вигнали зі школи. Ліззі мала міцну родину, а Енджела походила з неблагополучної сім’ї. Ліззі була популярна та врівноважена, зріла для свого віку, а Енджела — незріла й імпульсивна, мала близькі стосунки з хлопцями. Обидві дівчини стали жертвами нашого культурного хаосу.

Юлія Орлова Юлія Орлова , Генеральний директор видавництва «Віват» (ГК «Фактор»)
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram