На жаль, такі моменти залишаються поза увагою камер та ЗМІ. Їх можна розгледіти лише з сесійної зали. Дехто з колег перепитував мене: «А чому ти голосуєш "за"? А якщо тобі також знадобиться недоторканність?». І я розумію, що ті, хто ставить такі питання, ніколи не зрозуміють мене. Але відповідь у мене, звісно, є.
По-перше, нам не потрібна депутатська недоторканність, яка дозволятиме уникати відповідальності за порушення законодавства. Навіть наші європейські колеги дивуються, що українські депутати можуть ухилятися від здійснення слідчих дій правоохоронними органами, прикриваючись депутатським імунітетом. Зрештою, зняття депутатської недоторканності - це не вирок. Позитивне голосування не позбавляє депутата можливості й далі здійснювати свою діяльність (якщо, звісно, до нього не буде застосований запобіжний захід у вигляді арешту після того як ВРУ дасть на це свою згоду).
Друге - Парламент - законодавчий орган. Він не здійснює слідство й не приймає судові рішення. Розподіл влади на 3 гілки існує недарма. Кожен має займатися своєю справою і не перебирати повноваження інших. Закон України "Про Регламент ВРУ" каже, що регламентний комітет ВРУ перевіряє законність та обґрунтованість подання. Саме подання, яке вносить Генеральний прокурор. Він не оцінює достатність доказів. Парламент не вивчає докази, не викликає свідків й не опитує їх. Законність й допустимість доказів визначає саме суд.
Зняття депутатської недоторканності дає всього навсього можливість правоохоронним органам повноцінно здійснювати всі необхідні слідчі дії. Обшуки, виїмки, зняття інформації з каналів зв'язку тощо, які за наявності депутатської недоторканності просто не є можливими. Без проведення всіх слідчих дій неможливо і зібрати всю доказову базу.
Ну і третє, ключове - треба нищити кругову поруку в Парламенті. Всі, хто не голосував за зняття депутатської недоторканності, насправді просто бояться, що подібний механізм буде застосований і до них. Бо їм потрібен цей імунітет. І це не тільки ті, хто натискав кнопку "проти" чи "утримався", це й ті, що побоялись навіть показати виборцям свою позицію і значаться в системі як "не голосував" чи "відсутній".
Я не задоволена результатами. Дейдея обміняли на Лозового. Попри різну кваліфікацію діянь, відбувся досить рівноцінний обмін. Схожі історії - є майно, на яке витрачені немаленькі кошти, а от пояснити звідки кошти - їм важко. Очевидно, що і з доказовою базою й по одному, й по іншому депутату доведеться постаратися. І це лише верхівка айсбергу. Це те, що стало видно уважним глядачам великого шоу.
Але такі обміни та домовленості відбуваються постійно. "Ми будемо голосувати за закон про Конституційний Суд, якщо Ви зміните процедуру призначення Уповноваженого з прав людини, бо ми хочемо поставити туди свою людину", "Вам потрібно процесуальне законодавство, тоді давайте збільшимо повноваження для Нацагентства по управлінню арештованим майном, яке є нашим за партійною квотою" тощо. Але сторонньому глядачу завжди важко виявити, хто торгується, за що, з якою метою.
І тому голосування по поданнях є величезною можливістю для свідомого виборця. Запам'ятайте кожного депутата, який відмовився голосувати за зняття недоторканності. І більше не віддавайте свій голос за тих, хто і далі буде покривати кругову поруку в Парламенті, переживаючи за свої бізнес інтереси.