Важко повною мірою осягнути внесок Шухевича в становлення української державності та незалежності, бо спочатку треба усвідомити час, в який Українська Повстанська Армія під його проводом вела боротьбу: Друга Світова Війна, Україна затиснута між двома найстрашнішими в історії людоненависницькими режимами – СССР та Третім Рейхом.
Шухевич розумів, що його боротьба – шлях в один кінець: або перемога, або смерть. Це розуміли і повстанці, яких під командуванням Шухевича налічувалось більше ста тисяч.
Саме тому була розроблена ціла система ведення боротьби: мережа криївок, підпільних лікарень, виготовлення документів, власна СБ та навіть валюта – бофон, скорочено від «бойовий фонд», якою розраховувались за необхідні товари та провізію. Окрім того, до УПА входили не тільки українці: були грузинські, чеченські, білоруські, татарські підрозділи, а інколи й навіть сотні, а лікарями частіше за все були євреї.
УПА рідко коли вступала у широкомасштабні бої, а була більше зорієнтована на партизанські методи та диверсійні операції, левову частку яких розробляв особисто Роман Шухевич. 8 років, з 1942-го по 1950-ий рік УПА вела успішну боротьбу спочатку проти двох, а згодом проти каральної машини СССР - МГБ.
Вже потім, генерал Шарль де Голль скаже, що якби у нього була така армія як УПА, то жоден нацистський чобіт ніколи б не ступив на французьку землю, а Че Ґеварра навчатиме своїх бійців за методами УПА.
Маю честь особисто знати його сина, Героя України Юрія Романовича Шухевича, багаторічного в’язня радянських таборів, який відсидів 35 років лише за те, що був незрадливим сином свого славного батька.
Вважаю, що зараз, як і в далеких сорокових роках 20 століття, ім’я Романа Шухевича надихає наших воїнів, що знову боронять Україну тепер вже від російської агресії, а на їхніх позиціях часто можна побачити червоно-чорний стяг УПА, прапор Романа Шухевича, як символ боротьби за українську незалежність, та жовто-блакитний, за який він віддав своє життя.