На особистому жаргоні правоохоронців "висяк" - це обтяжлива, не розкрита справа. Саме такий термін дуже влучно характеризує ситуацію довкола зниклих активістів. Невідомість і туман. Схоже, найближчим часом дізнатись про їхні долі не вдасться.
Вже кілька місяців "Пошукова ініціатива" доволі плідно обмінюється інформацією зі слідчими Департаменту з пошуку зниклих. Від того є певні здобутки: понад 20 протестувальників розшукали. Хотілося вірити, що діло піде ще швидше.
Але, виявляється, робота з силовиками, як палиця з двома кінцями. З одного боку спільний результат, ніби, непоганий, а з іншого - післямайданна міліція внутрішньо не змінилась, вона й надалі старанно виконує вказівки політичної верхівки. Маємо, на жаль, цьому чергові підтвердження.
Ми давно користуємось законними привілеями депутатських запитів. Через народних обранців нам іноді відчиняють замкнуті для простих смертних двері. (За це вдячні помічникам Л. Оробець та О. Бригинця) До прикладу, вибивши офіційний дозвіл, ми потралити у київський крематорій та поглянули на овіяні легендами печі, в яких, буцімто, спалювали замордованих майданівців. Над цією темою ми працюємо й досі. Результати будуть невдовзі.Таким штибом неодноразово зверталися і до столичної влади і до різноманітних структур.
Втім, високі чини міліційного міністерства свої двері відчиняти не поспішають. Зазвичай будь-яку інформацію доводиться просто вигризати по клаптиках.
На фото один із запитів до органів правопорядку, якими чисельно бомбардуємо міністерство. В додатку свіжа база зниклих революціонерів. Надіялись, що міліціянти нарешті візьмуть наші досліження до уваги.
І ось на що спромігся апарат МВС за підписом Авакова.
Мовляв місцезнаходження активістки Юлії Білоусової та колишнього координатора сотні Михайлівського собору Олексія Соловйова встановлено. На тім крапка. Чи живі-здорові, що з ними трапилось і де вони зараз - жодних пояснень.
Буцімто знайшли і Олексія Супруна. Але ні букви про те, що тіло мертвого чоловіка виявили біля річки Десенка ще в травні. Ані букви про те, що міліція нав'язує рідним опізнання, а ті вимагають об'єктивної експертизи.
Крім того, МВС твердить, що Юрій Ангелов, Валерій Ващук та Іван Бондарець розчинились десь у Криму. Хіба це може бути причиною для зупинки пошукових робіт, тим паче хлопці опинились на окупованій території? Іван та Валерій поїхали на півострів ще в березні. Хотіли проводити громадську агітацію. Донині ні слуху ні духу.
І ще одне "неймовірне" пояснення від міліції. За їхніми даними, Андрій Портнов і Сергій Макаров - психічно хворі, втекли з дому. Припустимо, їхнє зникнення не пов'язане з подіями Майдану. Але якщо вони недужі, то невже не варті зусиль, хіба вони не люди?
Є ще категорія тих, хто зник раніше, до Майдану, але їх бачили під час революції. Зокрема Антон Залещик запропастився у 2011-тому. Мама хлопця твердить, що 17 січня впізнала сина по телевізору - був на Майдані. Згодом в ефірі 5 каналу. Схожа картина з Максимом Скрипником. Він зник 2 роки тому. Рідні попереджують: Макс хворіє на гостру епілепсію та міг втратити пам'ять. У грудні його помітили на волонтерській кухні. Там він готував для протестувальників їжу. А після цього МВС собі спокійно заявляє - хлопці стосунку до Майдану не мають.
Попри перелічені прізвища міліція визнала офіційно зниклим майданівцем тільки одного - Тарасенка. Це їхня задавнена хвороба. Чому проблему применшують на високому рівні ми писали у попередньій статті. Видно комусь є про що мовчати, або політично не вигідно говорити.
Отакі паперові баталії з перемінним успіхом тривають з початку березня.
Тож, аби обійти столичну верхівку піраміди МВС ми звернулись навпростець до 7 обласних відділків міліції. Так, у Рівному відкрили кримінальне провадження за статею зумисне вбивство по справі Івана Бондарця та Івана Тарана. У останнього залишилось троє дітей. Ними опікується, лише старенька бабуся.
Дніпропетровські міліціонери показали, як важко вони розшукують Сергія Макарова, а у Івано-Франківську зі списку не виявили нікого. Відписали нам і з Житомирського та Київського облвідділку.
Привідкриємо лаштунки ще однієї темної справи. Передісторія така. В перших тижнях літа довелось побувати у морзі 5 київської лікарні. Там власнооч побачили кілька трупів. Тіла лежали на носилках, ті що не помістились - просто на долівці. Працівник моргу тицьнув пальцем на один з трупів: “А ось, ніби, майданівець - 41-річний Олексій Холиця. - рештки чоловіка скоцюрбились на підлозі. - Він у нас з початку весни. Помер від менінгоенцефаліту. Ознак насильної смерті не має”.
Усіх подробиць розповісти поки не можемо - це важливо для розслідування. Але запевняємо, про цей випадок не забудемо.
Після публікації звіту на нас напали чиновники департаменту охорони здоров'я Києва, звинувативши в наклепі, непрофесійності і всіх смертних гріхах. До гавкання бюрократів ми якось звикли, не звертаємо уваги.
Про жахливу знахідку зробили депутатські запити до КМДА і столичної міліції. Чекали на відповідь довго. Дочекались. Два абзаци відписали з кабінету міністра Авакова. Як завжди зміст зводився до: "перевіряємо-перепровіряємо". Донині все завмерло.
То хто ж насправді цей "Олексій"? І чи був він на Майдані і чому його тіло не забрали рідні? Розголосити усі подробиці ми поки не можемо - це важливо для розслідування. Одначе, справу про морг тримаємо на контролі.
Чи могли ми, після трагедії і героїзму Майдану, подумати, що знову опинимось на вихідній позиції, коли громада і влада вкотре в позі дуелянтів?! Знову сам-на-сам із проблемами, без відчутної підтримки і відвертою ворожістю силової вертикалі. Але мусимо триматись.
Заради ангелів Небесної Сотні, заради, воїнів, що зараз на Сході.
Всі ми мусимо.
Нота Бене. «Пошукова ініціатива» має ще й інші завдання – інформує про зниклих в зоні АТО, збирає необхідні речі для першого батальйону Національної гвардії, підрозділу інженерно-саперних військ. Якщо маєте інформацію, або змогу допомогти телефонуйте на гарячу лінію 067 866 45 74, пишіть на [email protected]