Незадовго до його поїздки в Нью-Йорк, американська і європейська преса принизливо-критично оцінили політику управління найбіднішою країною Європи. Перед тим, йому посилали сигнали почати хоча би боротися з корупцією у своєму близькому оточенні. Посол США в Одесі прирівняв її небезпеку «до російської підтримки повстанського руху на Сході країни», а великий симпатик українського Байден заявив з трибуни ВРУ, що вона «пожирає Україну, як ракова пухлина». Найдальше у критиці Порошенка пішла Нуланд, яка була частиною Київського Майдану: «вся наша підтримка нівелюється жадібністю і недальновидністю українського керівництва, яке шукає преференцій особисто для себе але не для свого багатостраждального народу». В Сенаті вона повторила всі ключові надто вже критичні месиджі в адресу українського глави держави. Вся західна преса почала писати, що «МВФ і країни донори не можуть і не будуть надалі жбурляти гроші в корупційне болото української влади». Президент спочатку назвав New York Times «частиною гібридної війни». Потім, під тиском шаленої критики і друку «панамського офшорного досьє», почав переконувати читачів сайту Банкової у своїй «відданості демократії». Зрозуміло, що прихильників, центрального, найбільшого видання США незмірно більше, ніж почитателів прес-служби Глави держави. Включаючи і весь американський істеблішмент, який готує і приймає рішення щодо підтримки України.
Виглядає, що Петро Порошенко опинився в серйозній персональній ізоляції. На 4 ядерному саміті у Вашингтоні йому прийшлось вдатись до певних містифікацій і маніпуляцій, аби справити враження на своїх виборців. Наївно в час Інтернету. Його прес-служба та власний «5-канал» пафосно заявили, що він «мав зустріч з президентом Обамою», на якій «глибоко і всебічно» була обговорена тема України та чергова, сукупна допомога в 1 млрд. 335 млн. $. Навіть тут проявились маніпулятивні способи політики адміністрації, яка у масових повідомленнях про «зустріч» президентів України і США нав’язувала думку суспільству, що така допомога можлива «тільки в разі переформатування Уряду». Тобто, заміни Яценюка членом Сім’ї Гройсманом. Таке враження, що з української ніхто американцям не перекладає.
Зустрічі з Обамою не було. Вона, за повідомленням Святослава Цеголка, навіть не планувалась. Протокольна світлина традиційного рукостискання з, гостями була використана для примітивної маніпуляції в стилі, ферми тролів. Можливо й вона не планувалась, бо президент був вже аж надто помятий. Між іншим, вся турецька і американська преса тривало обговорювали, що Обама зміг ледве виділити тільки 10 хв. на зустріч з президентом Ердоганом. Своїм відданим союзником, який бореться проти союзу США і РФ по Сирії та їх спільних зусиль створити на кордонах з Туреччиною Курдську автономію.
Ми всі в глухому куті. Пануючий політичний клас брутально і нечесно використав Майдан, захопивши владу. Країна знаходиться в небезпечному процесі напіврозпаду і стратегії відновлення її повноцінної державності немає. Це заявив Генсек ООН Пан Гі Мун в Бейруті: «Ми спостерігаємо фактичне вимирання таких країн Східної Європи, як Латвія, Литва, Естонія і Україна… Внаслідок того, що вибраний цими державами шлях абсолютно неправильний і їхня державність знаходиться під загрозою самознищення». Врешті, балтійські «малі держави», завдяки ЄС, без сумніву, виживуть. Українцям можна розраховувати тільки на власні сили і на ефективне управління країною. Проте реформи не здійснюються, а їхня примітивна імітація тільки пришвидшує галопуючу соціально-економічну кризу. Державою управляють по черзі олігархічні клани. Вони користуються нею виключно як бізнес ресурсом, а владою – як способом недобросовісної конкуренції та безпардонного використання виборців у псевдодемократичних процесах. Щодня тримають їх в страху перед війною, яку не хочуть визнавати і в якій ведуть сепаратні переговори з агресором. У глибокому стані бідності, все більше обмежуючи, за допомогою належних їм політичних партій, в їхні реальні права і свободи.
Три основних нещастя українців зупинили їх прогрес і все більше перетворюють країну в «отруєне болото»: корупція, некомпетентність і особисті, непомірні амбіції ключових керівників держави.
На стіл Петра Порошенка щодня кладуть, (різні люди), два листки дрібно списаного паперу. Один - присвячений головним подіям в державі і оцінкою дій її глави, особливо у ФБ. А другий – про стан його бізнесу. Не важко здогадатися, яку інформацію він більш уважно читає і якими справами він займається пріоритетно. Відповідь нам дала Анна Бабінець у розслідуванні «Подвійне життя президента» на Громадському. З нього витікає, що свій основний і особистий офшор на Британських Віргінських островах, президент Порошенко реєстрував під час Іловайської трагедії, коли тільки за офіційною інформацією загинуло 459 військових, 478 поранено, 180 взяті у полон.
Головна ідея офшору - сховати власність і уникнути податків. 400 міжнародних журналістів із 109 ЗМІ із 76 країн переглянули 11,5 млн. конфіденційних документів, і, поряд із Павлом Лазаренком, Дмитром Пєсковим і його дружиною Тетяною Навкою, російськими силовиками, президентом Алієвим, прем’єром Ісландії Давідом Гюннлейгсонном, який одразу подав у відставку, Бедзиною Іванішвілі, 29 мільярдерами із списку Forbes надали докази, що Порошенко відкрив нові офшорні компанії вже в кріслі президента. Їх – три: “Prime Asset Partners Limited”, “CEE Confectionery Investments Limited”, “Roshen Europe BV”. (Останній в Нідерландах, які в середу визначать долю України в подальшій співпраці з ЄС).
Петро Олексійович є беніфіціаром цих фірм, але в декларацію про доходи за 2014 і 2015 роки, про їх володіння акціями нічого не вказав. Скільки грошей із 11,6 млрд. дол. США, які з 2004 по 2013 рік нелегально сховалися в «податкових гаванях» світу, вашингтонська «Глобальна фінансова законність» стосовно нашого президента, не наводить.
За минулий рік, президент задекларував 62 млн. грн. доходів де зарплата склала всього 121 тис. грн. Яка частка в його таланті бізнесмена тіньового прибутку, ми можемо ніколи й не дізнатись, якщо жменька бунтівних парламентарів не доб’ється створення спеціальної слідчої комісії. Причини є й інші. За даними російської преси Липецька кондитерка президента заплатила минулого року в бюджет Росії 100 млн. рублів. При цьому добудувавши ще дві фабрики: в смт.Сєнцово і Калузі. Журнал Forbes перемістив Порошенка в рейтингу з 9 на 6 місце серед національних мультиолігархів – його статки за рік виросли на 100 млн.$. Скоро у президента буде власний офіційний «ярд».
Багатіючий президент на тлі жалюгідної бідності народу. Реальні доходи українців за цей час скоротились на 22,2%, а витрати – зросли на 16,9%, зарплата (відповідно лютий 2016 до лютого 2015) впала на 8,3%. За даними соцкомпанії «Рейтинг», за сприяння Уряду Канади, які надруковані на Заході в середньому 95,3 виборців 24 великих міст України стверджують, що їхнє економічне становище або значно погіршилося, або в цілому погіршилося. Тільки 1% заявили «про значне покращення». Зрозуміло хто.
Більшість чиновників з оточення президента показала надзвичайно високі доходи. І це в час, коли країна потерпає від війни з Росією і майже повного припинення інвестицій в її економіку. Корупція вбиває державу і всі надії українців на краще життя. Експерти Tax Justice Network справедливо стверджують, що її проблему може вирішити «тільки прозорість і гласність».
Годі й сподіватись. Корумпована система влади не здасться добровільно. Оскільки основою самої корупції – є її генетичне зрощення з бізнесом. Нас будуть залякувати Путіним, неможливістю перевиборів, необхідністю змиритися із недієздатною олігархією. Як і з війною і сепар-терористами та їхнім правом на проросійську автономію. Правий елітний списочник БПП Лещенко, що «Путін поза сумнівом зацікавлений в збереженні Порошенка. Корупція є його найкращим агентом в Україні». В оточені президента, натомість допомогти, що може протирічити його бажанню, надати прозору інформацію відносно всіх активів заявляє вкотре про продаж в найближчі місяці Липецького «Рошену».
Якщо уряди Австралії і Нової Зеландії почали офіційне розслідування щодо власників офшорів, Єврокомісар з економічних питань П’єр Московісі заявив, що «боротьба з податковим шахрайством є вирішальною битвою для ЄС», то у Путіна стурбовані оприлюдненням цієї інформації, а Генпрокуратура України «не побачила складу злочину в діях президента Петра Порошенка, вивчивши інформацію в ЗМІ про наявність в нього офшорів в Панамі». НАБУ вважає його «не підслідчим собі» згідно закону.
Рівною корупції є некомпетентність правлячого політичного класу. Від стратегії війни з Росією і активною обороною країни на всіх рівнях до самої ідеї проведення реформ, модернізації економіки, політичної системи і пошуків спільної платформи з громадянським суспільством для виживання в умовах глибокої кризи глобального світу. Як приклад можна взяти візит президента на «Ядерний саміт». Виступаючи на вузькому форумі, поза самітом, Порошенко назвав три умови для «успіху України»: «По-перше, ми повинні встановити мир в Україні… По-друге, ми повинні забезпечити стійке перетворення України. У той же час, вкрай важливо, щоб Захід не відмовлявся від України. І це по-третє». Одним реченням, президент Польщі Дуда сказав набагато більше для українських національних інтересів, виступаючи на більш високій площадці – неурядовому аналітичному центрі Атлантична Рада США у Вашингтоні: «Ми повинні послідовно вимагати повернення до тих геополітичних вимірів, які ми мали перед анексією Криму. Відправною точкою повинна стати відмова Росії від анексії Криму».
Президент Порошенко мав би відповісти також на виступи Юнкера і прем’єра Нідерландів Рютте, які заявили, що «Україна не може вступити в Євросоюз ні на яких умовах». Це не просто виклик, а суттєва загроза національним стратегічним інтересам.
Очевидно, що Порошенко мав би зреагувати й на випад президента Барака Обами, що Україна є «клієнтом Росії» і знаходиться «в сфері її основних стратегічних інтересів». Тим більше, у нього були для цього особливі можливості. Ми відмовились від третього ядерного арсеналу в світі, але ядерні гаранти Будапештського меморандуму нас зрадили і відмовились діяти згідно міжнародного документу, підписаного найвищими посадовими особами. Ще недавно у Вашингтоні Україна відмовилася від запасів високозбагачуваного урану, врятувавши імідж президента США, оскільки її рішення тоді було єдиним в програмі Обами в боротьбі «за світ без ядерної зброї». Україна потерпає від неспровокованої агресії ядерної держави, яка Пентагоном розглядається як рівноцінна тероризму ІДІЛ, загроза.
Отже, президент мав беззаперечне право виступити на саміті саме з проблеми загрози ядерного шантажу Росією, користуючись і її відсутністю, України і світу, заявити про право молодих пострадянських країн на вільне самовизначення та зробити оцінки-прогноз регіональної і глобальної системи безпек в сценарії агресивної політики Путіна. Натомість він вдався до загальних, без змісту і адекватності до реальної ситуації, метафоричних, вилущених літературних висловлювань.
Паливом для цієї бінарної суміші із некомпетентності та корупції виступають непомірні амбіції очільників влади. Вони часто провокуються їхньою малодосвідченістю, формуванням світогляду на тіньових ринках і досягнення вищої досконалості в рейдерських схемах. Владу вони розглядають як приз, який отримали завдяки своїй виключності і оплативши за це чималі гроші. Як мажоритарні акціонери бізнес-держави вони, всіляко використовуючи силові прийоми і методи, тиснуть на бізнес міноритарів, яких вигнали з політичних офісів. За даними Forbes всі інші олігархи тільки значно втратили. Петро Порошенко принципово не залучив до управління країною дійсних інтелектуалів, державників і твердих патріотів. Він створив нову «Сім’ю», яку Західні журналісти вже називають «кумівською олігархією», турбуючись тільки про особисту владу і особисте процвітання. Юрій Бутусов надрукував відкритого листа правозахисника Глузмана. Це надто жорсткі і гострі, як скальпель, слова: «В сутності, ви одинока людина, важко, невпевнено приймаєте рішення. Не знаю, чи були у вас шанси стати президентом моєї країни. В любому випадку, ви їх не використали. Ви продовжили традицію радянської і пострадянської брехні…».
Здається, наша віра в президента сильно похитнулась. Як і наші мрії, що він ладен і може ще змінити ситуацію в Україні. Наші сподівання марні. За час свого правління, на жаль, він не зробив ще жодного правильного висновку, не виправив жодну із вагомих помилок, які виписують порядок денний національної кризи. Як і не виконав жодної обіцянки. Ми повірили в нього, як у мужню людину, яка здатна битись за наші спільні інтереси, коли він картинно, на Банковій, з трактора обіцяв швидко відновити державу і битись з Путіним. Ми ще не втратили віру, коли Петро Олексійович в Нових Петрівцях з броньовика показав свою рішучість, стріляючи в пустоту з автоматичного гранатомета. Але після цього стався Іловайський котел, а потім драма - Дебальцевого. Така ж імітація зусиль і планів пов’язана із «деокупацією Криму» через «Женеву+», наміри «обговорити з керівництвом Німеччини і в Нормандському форматі розміщення поліцейської місії ОБСЄ в зоні проведення антитерористичної операції». Аби провести, будь-якою ціною вибори для сепаратистів і створити воєнну автономію в тілі України. На це, як мінімум, потрібна спочатку згода Росії.
Президент Порошенко шукає берег по-середині річки. Власний. Який він будує своїм розумом, амбіціями і історією особистого виживання в реаліях українського бізнес-політикуму. З обох сторін від нього два береги, до яких так і не доплили його попередники – Захід і Росія. Але на відміну від них одного визначення в якому напрямку гребти вже не достатньо. Потрібні сильні і несподівані реформи, дієві кроки, особисті прозорість, чесність та відкритість. Зараз українцям важливо показати всьому світові свою здатність і силу захищати власну державу і цивілізованість. Вкупі із готовністю боротися за демократію та поважати її принципи. Тому, вибори неминучі. Парламенту і президента. Як єдиного традиційного і демократичного способу перезавантажити всю політичну систему, що наскрізь прогнила. Бо революції є також способом демократії захищатись. Від особистої деспотії.