Говоритиму не як депутат Ради чи політики, говоритиму як батько трьох дітей, двоє з яких - учні. Мене нудить демонстративність та цинізм, з яким політики спекулюють на святі знань. Вони йдуть на лінійку, несуть портфелі своїх і чужих дітей, квіти, цілують руки вчителям і так далі. Я знаю як це планується: "ой, завтра перше вересня, ТРЕБА привітати, сходити. Галю, розмісти привітання там і там, купи квіти, подарунки, дізнайся як звати вчителів учнів тієї школи куди підемо, і нагадай як там звали (!) мою першу вчительку"...
Нажаль це стосується не тільки влади, а і опозиції яка часом випереджає владу своєю зухвалістю і банальністю. Школа, учні, вчителі і, головне, система української освіти для політиків - предмет цинічного політичного мародерства. Мародерства на рештках мертвої системи та принижених не увагою, не пріоритетністю, "незарплатами і непенсіями" вчителях.
Не треба ходити з рюкзачками дітей та розливатися у своїх промовах на святкових лінійках; не треба тягати на ці лінійки свою дружину і обов'язково свого особистого фотографа (ще не відомо хто для тих політиків важливіший - іх діти, дружина, свято чи цілий особистий фотограф як Гітлера чи Сталіна).
Освіті, дітям і батькам, нашим вчителям треба інше. Влада зобов"язана сформувати ключову амбіцію для України - "повернення до світового лідерства у галузі", а ті, хто був при владі, і цього не зробив, - на святкових лінійках мають червоніти від неймовірного сорому, червоніти, стоячи перед батьками, учнями, вчителями.
Відомо, що саме українська школа була локомотивом освіти в СРСР, саме українська наука рухала радянську наукову машину. Там багато питань, зауважень щодо методів та змісту. Однак факт є факт. І це означає передусім наступне: ми велика нація по-справжньому розумних людей, нація майбутньому якоі перешкоджають потворні та смішні політики (екс-чиновники) з учнівських святкових лінійок. І, я переконаний, ми можемо і маємо потроїти цей потенціал української освіти та науки. Ми можемо повернути ЖИТТЯ вчителю і не дозволити кидати його під стіни адміністрації аби захистити злочинний режим і своє право на жалюгідне блюзнірство перед владою та фактичне тваринне існування, а не життя.
Жодна програма партії чи окремого кандидата не обходиться без пункту чи навіть абзацу про освіту і науку. Жодна програма не обходиться без цинічної брехні про пріоритетність цієї галузі для політика. Проте, саме ця складова є двома третинами будь-якого рецепту глобального національного успіху.
Тенденция, когда увеличивается количество детей и при этом уменьшается количество школ, - это неправильно
— Арсений Яценюк
Необхідно кинути усі сили та ресурси на врятування і розвиток освіти.
Де вони ці ресурси? Вони заправлені у тисячі автівок на яких "спускаються з небес, цілими кортежами" політики на перші дзвоники, у коштах витрачених на ці автівки, дороге вбрання, краватки, сорочки, годинники, аксесуари і тд. Вони у держдачах, охоронах, прийомах, чартерних перельотах, в усьому іншому чим прикрашається королівське життя головних податкожерів країни - депутатів, міністрів, окремо прем'єра, президента. А ще за ці освітні гроші влаштовується життя наволочі яка оточує усіх перелічених та допомагає їм дожирати країну, торгувати нею, грабувати батьків цих дітей. Найстрашніше інше, продовжується грабунок цих дітей, бо корупція в освіті найорганізованіша та найсистемніша. Треба зізнатися: ми не маємо освіти - залишилися лише полігони для втягування дітей в національну прокорупційну культуру. Чому це відбулося? Лише з нашої мовчазної згоди. З 1 вересня, якщо не соромно.