Спецтема

Тернопільські Окопи

На кордоні Чернівецької та Тернопільської областей є село з назвою Окопи.

Село звичайне: хтось пасе гусей, хтось їде на базар Кам’янця-Подільського торгувати городниною та молоком. Знаходиться по дорозі (майже) на Хотин, у 22 км від Кам’янця-Подільського. Село лежить між річками Збруч та Дністер, через що з гір навколо відкриваються чудові краєвиди.

Загалом село має досить довгу історію. Воно було засноване у 1692 році за шість тижнів як прикордонна фортеця Речі Посполитої з Османською імперією. Ця фортеця використовувалась польськими військами як плацдарм для нападів на турок, які окупували Поділля.

Фото: photos.drymba.com

Старовинний план фортеці.

До кінця Першої світової війни землі за Збручем та Дністром належали Російській імперії. До 1914 через Окопи проходив кордон між Російською імперією й Австро-Угорщиною; від 1921 по р. Збруч – кордон між СРСР і Польщею, по р. Дністер – з Румунією. Коли підвозив жіночку з сумками на базар, вона розповіла, що тут була корчма з півнем, який співав на три імперії. Наскільки це правда – не знаю, але легенди ходять.

Громадський транспортом сюди доїхати можна з Тернополя, звідки ходить один автобус і їхати потрібно 4 години. Інший шлях – їхати з Кам’янця-Подільського в напрямку Хотина, виходити у Жванці а далі пішки або ж попуткою 6 км.

Фото: Олександр Рудоманов

Зараз від колишньої величі залишився костел і дві брами: західна — Львівська і східна — Кам'янецька, які реставровані у 1905 році. Брами заходяться на виїзді з села та біля магазину. В магазині продавали каву по 10 гривень та печиво вже о 8 ранку!

Разом з брамами та укріпленнями у 1693 році звели костьол Святої Трійці у бароковому стилі. Реставрували його у 1789 та 1905 роках, потім він знову занепав – був відсутній дах та розграбований інтер’єр. 2014 року коштом Міністерства культури Польщі та місцевих римо-католиків його реставрували, але під час мого перебування він був зачинений. Ключі, як повідомили вже мені потім, є у мужичка, що живе навпроти. З іншого боку храму відновлено дерев’яний стовпчик зі скорботним Ісусом.

На жаль, частина дороги до схилів річок знаходяться у приватній власності громадян, а лазити по чужих городах я не мав бажання, фоточки вийшли лише з одного місця, але подивіться, які краєвиди!

Загалом в селі нічого такого, щоб аж дуже цікавого, але заїхати варто!

Фото: Олександр Рудоманов

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram