Часто можна почути узагальнений образ молоді, яка має однакові цінності, проблеми та потреби. Однак, молодь – не гомогенна група. Це і ті, хто купують квартири до 30 років у Києві, й ті, хто живуть на вулиці у Хмельницькому. Ці та інші соціальні статуси впливають на можливості дозвіллєвих практик.
Гендерна нерівність
Кількість вільного часу та способи його проведення різняться у чоловіків і жінок. Це пов’язано передовсім із тим, що жінки частіше та більше залучені до виконання неоплачуваної роботи по дому (прибирання, приготування їжі) та турботі (виховання дітей, догляд за іншими членами домогосподарства). Робота по турботі також містить емоційну роботу. Вперше цей термін використала А.Хохшільд. Емоційна робота – це управління почуттями, щоби створити вираз обличчя та тіла, яке публічно спостерігається (Hochschild, 1983). Наразі до емоційної роботи відносять думки про роботу по дому, пильнування за потребами інших, піклування про емоційний стан інших членів домогосподарства тощо.
За даними Дослідження дозвілля і культурних потреб міської молоді в Україні, наявні значні гендерні відмінності у проведенні позаробочого часу протягом тижня. 78% жінок та 38% чоловіків займаються турботою про дім. 79% жінок та 51% чоловіків займаються приготуванням їжі, 39% жінок та 23% чоловіків зайняті доглядом за дітьми.
Нерівний розподіл між жінками та чоловіками у виконанні роботи по дому та турботі за іншими зменшує кількість вільного часу для жінок. Це, своєю чергою, впливає на інші сфери життєдіяльності. Одна з них – професійна реалізація. Для того, щоб засвоювати нову інформацію та навички, необхідно мати на це час та психологічні ресурси. Через брак часу у жінок чоловіки мають більше можливостей щодо професійного зростання. Таке становище сприяє вертикальній сегрегації ринку праці – домінуванню чоловіків на високих посадах, переважання жінок на нижчих кар’єрних сходинках.
Наявність чи відсутність дітей у домогосподарстві – значний фактор у формуванні вільного часу. Оскільки роботу по турботі за дітьми виконують здебільшого жінки, зменшення кількості вільного часу та зміни у його проведенні стосуються передовсім жінок. З появою дітей змінюються і дозвіллєві практики людей. Це відбувається через необхідність врахування інтересів дітей при плануванні дозвілля. Варто зазначити, що в Україні часто публічні та громадські місця не пристосовані для дітей, що обмежує потенційні маршрути перебування із дітьми. Крім цього, наявність дітей означає для родини потребу у забезпеченні дозвілля для дитини, тому за видами діяльності дозвілля чоловіків та жінок також має відмінності. Жінки частіше прогулюються містом – ймовірно, через наявність обов’язку організовувати дозвілля для дітей. Практики з активним залученням татів до виконання неоплачуваної роботи по турботі за іншими сприятимуть більш справедливому розподілу вільного часу.
Зайнятість та умови праці
Молоді люди в Україні мають різні умови праці та різний заробіток. Дозвілля формується відповідно до кількості вільного часу та грошей, які має людина.
Одна з перешкод – недостатня кількість коштів. Для багатьох наявність роботи не гарантує забезпечення навіть базових потреб. Більшість сфер відпочинку та дозвілля – комерціалізовані, тому навіть за наявності бажання і часу люди, чий заробіток ледь покриває базові потреби, не можуть дозволити собі відвідувати культурні інституції.
Водночас, брак коштів не означає наявність великої кількості вільного часу. Часто це взаємопов’язані процеси. Імовірно, в Україні є велика кількість людей, які не можуть дозволити собі не працювати, тому що їх заробітної плати недостатньо для забезпечення гідного життя. Збільшення годин праці не завжди гарантує збільшення прибутку. Є люди, які працюють на кількох роботах чи мають робочий день понад 8 годин та все одно не можуть забезпечити себе речами та послугами першої необхідності, не кажучи вже про дозвілля.
На відсутність чи недостатню кількість вільного часу впливає навантаженість на оплачуваній роботі та неоплачуваній роботі по догляду. Відсутність вільних годин фізично робить неможливим здійснення “бажаного” дозвілля. Окрім цього, брак часу позначається на ментальному здоров’ї людини, її прагненнях та бажаннях. Коли людина працює, не маючи достатньої кількості вихідних, її головною потребою буде виспатись, а не піти, наприклад, на виставу сучасного українського театру.
Власний вибір?
Те, як людина відпочиває та яке дозвілля обирає, залежить не від її “власного вибору”, а умов, які сформовані на ринку праці.
З розвитком постіндустріальної економіки зменшується розмежування між роботою та відпочинком. З одного боку, інформаційні технології дають можливості не бути прив’язаними до одного місця роботи та працювати в будь-який час, а з іншого – це ще більші можливості для контролю та експлуатації працівників.
Окрім цього, в деяких професіях присутнє певне “романтизування” своєї роботи. Наприклад, серед працівників сфери культури та креативності, які можуть пояснювати свою зайнятість як покликання. Музикант, який репетирує партію вдома, працює чи реалізує своє дозвілля? Науковець, який читає наукові статті поза офіційним робочим часом, працює в цей момент чи ні?
Отже, вільний час та способи дозвілля, які є у молоді, – це не лише “власний вибір” людини, а наслідок сформованих нерівностей на ринку праці та гендерних нерівностей. Ці нерівності накладаються одна на одну, погіршуючи становище носіїв цих статусів. Становище жінок та чоловіків, які обоє мають низькооплачувану, неформальну, шкідливу для здоров’я зайнятість, не є рівнозначним, тому що жінки мають подвійне навантаження у вигляді виконання роботи по турботі.
При розробці програм міські політики та культурні інституції мають включати інтереси найменш привілейованих груп, враховувати наявну гендерну нерівність та економічні перешкоди, роблячи культурне дозвілля більш доступним. При плануванні заходів культурні інституції, наприклад, можуть звертати увагу на час проведення заходів. Чи можуть люди, які супроводжують дітей в заклади освіти, відвідати подію? Чи пристосований простір для перебування в ньому чоловіків та жінок із дітьми? Чи не задорогий квиток, можливо варто зробити його дешевшим для певних груп людей?
Єлизавета Хассай, аналітик Cedos