Восени в американському Сіетлі відкриється другий Amazon Go - супермаркет без касирів. Один такий магазин вже працює з січня - в ньому немає касових апаратів і черг. Увійти в магазин можуть зареєстровані клієнти Amazon, показавши QR-код на мобільному пристрої. Магазин по зробленій заявці визначає, які товари має намір придбати користувач, а в разі здійснення покупки при виході з магазину з рахунку клієнта Amazon списуються відповідні кошти. Коли з Amazon почнуть брати приклад інші рітейлери, це назавжди змінить процес покупок. І вже беруть! Такі лідери рітейлу, як Walmart і Kroger, вже почали тестувати систему самостійного сканування штрих-кодів товарів клієнтами за допомогою мобільних додатків і можливості оплачувати покупки в один дотик. Схоже, ми маємо приклад, який засвідчує ймовірні кардинальні структурні зміни на ринку робочої сили - адже потреба в продавцях і особливо в касирах знизиться.
Розглянемо найбільшу економіку світу - США. Після Другої світової війни зростання продуктивності праці зумовлювало економічне зростання, а також вело до збільшення економічної активності та створення нових робочих місць. Так тривало понад півстоліття. Але, починаючи з 2000 року продуктивність праці в Штатах продовжувала зростати, а зайнятість населення поступово почала знижуватися. Криза 2007-2009 років призвела до істотного зростання безробіття - на 5,7 процентних пункти (з травня 2007 року по жовтень 2009 року). До кінця 2010 року інвестиції в обладнання і програмне забезпечення в США повернулися до рівня 95% від історичного максимуму, проте зростання інвестицій тривалий час не супроводжувалося збільшенням числа зайнятих. Це був перший сигнал, який дав зрозуміти - тепер економічне зростання зовсім не обов'язково супроводжується збільшенням числа робочих місць. До речі, нинішнє скорочення безробіття в США, ймовірно, носить ситуативний характер і викликане тим, що президент Д.Трамп виконує свої передвиборні обіцянки, забезпечуючи свій електорат роботою в секторах, які властиві укладу часів другої промислової революції (він робить це напевно з прицілом на наступні вибори). Але в таких секторах навряд чи довго триватиме зростання, особливо враховуючи те, що попит на вироблену в них продукцію буде знижуватися з розвитком технічного прогресу - у міру активізації виробництва сучасних конструкційних матеріалів і подальшого розвитку альтернативної енергетики.
У 2013 році американські фахівці Д.Аутор і Д.Дорн підготували дослідження на тему «Динаміка робочих місць з низькою кваліфікацією і поляризація ринку праці США». Мені видаються цікавими дві тези цього дослідження. Перша - виявляється, протягом чверті століття знижуються як реальні доходи, так і рівень зайнятості населення з невисокими кваліфікацією і професійними навичками. Це і є «поляризація зайнятості». Більш того, скорочується також і частка працевлаштованих фахівців із середнім рівнем кваліфікації і середнім рівнем зарплат. Друга теза - вивчивши структурні зрушення на ринку праці, автори дослідження спрогнозували, що до 2050 року в США будуть комп'ютеризовані і значною мірою автоматизовані 80% робочих місць в автомобільній промисловості, 70% - у виробництві пластмас, 60% - в сфері безпеки і оборони, 45% - в медицині і охороні здоров'я, 30% - в туристичній галузі.
Аналогічні прогнози є і щодо ЄС. Брюссельська європейська і глобальна економічна лабораторія (BRUEGEL) передбачає, що в найближчі 2-3 десятиліття майже 50% професій в низці найбільш розвинених європейських країн, таких як Швеція, Великобританія, Франція, також будуть комп'ютеризовані і автоматизовані. Чую голоси скептиків - мовляв, чи нам рівнятися на світових лідерів, в Україні до такого не скоро справа дійде. Але в європейських країнах, які зараз менш індустріально розвинені, темпи комп'ютеризації та автоматизації в промисловості будуть не нижче, ніж у промислово розвинених державах - згідно прогнозу BRUEGEL, в найближчі 20-30 років в Болгарії, Румунії та Хорватії можуть бути заміщені новими технологіями, заснованими на комп'ютеризації, автоматизації та роботизації, майже 60% професій! Це можна пояснити - деіндустріалізованим країнам доцільно «перестрибнути» той уклад, в якому вони є аутсайдерами, і, перетинаючи його, спробувати стати в один ряд з технологічними лідерами. Україна, як поки що індустріально слаборозвинена країна, повинна спробувати зробити те ж саме.
Темпи, якими розвиваються в світі третя і четверта промислові революції, говорять про майбутню (в найближчі пару-трійку десятиліть) істотну зміну загальної структури зайнятості та уповільнення темпів створення нових робочих місць. Це викликає серйозну тривогу у економічних візіонерів світу (шкода, що в Україні в дискурсі превалюють куди більш примітивні питання).
Але якщо припустити, що потенціал нових технологій недооцінений? З одного боку, пішли в небуття професії, які протягом багатьох століть здавалися непорушними - візник, факельник, багато інших. З іншого боку, є чимало прикладів, коли нові технології приводили до втрати робочих місць однієї з категорій працівників, їхні навички безнадійно застарівали, але втрати в темпах зайнятості в кінцевому підсумку були компенсовані подальшим збільшенням зайнятості в нових секторах економіки.
Отже, все більше робочих місць автоматизується. Прикладом можуть слугувати каси самообслуговування в магазинах, онлайн-послуги банків, численні мобільні додатки і багато іншого. Така автоматизація зменшує кількість робочих, необхідних для виконання цих нескладних завдань - гряде технологічне безробіття. Але разом з тим виникає попит на фахівців, які проектують, розробляють, виробляють і підтримують комп'ютеризовані і автоматизовані робочі місця. Однак, потрібно розуміти, що кількість робочих місць, створюваних в галузях програмування та обслуговування автоматизованих і роботизованих виробництв, менше кількості вивільнюваних робочих місць. І, звичайно, далеко не кожен продавець або водій буде здатний виконувати значно складніші функції. Та й частина новостворених робочих місць, ймовірно, також буде заміщатися роботами і виробничими автоматами, підключеними до інтернету, які будуть підтримувати зв'язок між собою.
Тому у мене є серйозні побоювання щодо розвитку ситуації - і в світі в цілому, і в нашій країні, зокрема. Справа в тому, що йде процес заміщення не тільки рутинних, але і багатьох когнітивних завдань, автоматизація і роботизація дозволить в недалекому майбутньому виконувати більш широкий спектр ручних операцій. Тому і прогнозується скорочення професій з низькою кваліфікацією і низьким рівнем заробітної плати. Припустимо, що в міру розвитку техніки такі робочі будуть перерозподілені для вирішення завдань, що не підлягають автоматизації та комп'ютеризації, але вимагають творчого і соціального інтелекту. Але для цього робочі все одно мають розвивати відповідні професійні, творчі та соціальні навички. Досягти успіху на ринку праці в середньостроковій перспективі зможуть ті, хто буде постійно навчатися, підвищувати свою кваліфікацію. Ті, хто не буде робити драми з необхідності різкої зміни сфери діяльності і галузі застосування своїх зусиль - якщо одна професія застаріває, потрібно, по-перше, це своєчасно спрогнозувати, по-друге, вміти професійно змінюватися і адаптуватися під попит на професії.
Що ж нам в Україні робити у зв'язку з настанням в світі явища під назвою «технологічне безробіття»? Щоб скористатися перевагами нових технологій і згладити їх негативний вплив на ринок праці, необхідно підвищувати кваліфікацію фахівців і здійснювати перенавчання низькокваліфікованих кадрів. Розв’язання цієї проблеми має стати однією з головних середньострокових цілей нашої держави. Навчання протягом усього життя забезпечить інтелектуальну гнучкість і професійну адаптивність, необхідну для використання можливостей в нових динамічних секторах економіки в міру їх появи і бурхливого зростання, а також сприятиме тому, щоб люди легше справлялися з шоками через закриття галузей, де вони раніше працювали. Тому нашій державі разом з прогресивними представниками бізнесу потрібно визначити компетенції, які компанії будуть шукати хоча б в недалекому майбутньому і, відповідно, розробляти необхідні навчальні курси.
Передбачаю відповідь опонентів - академік Данилишин в черговий раз закликає до активізації ролі держави. Так, закликаю і ось чому. Припущення, що працівники незалежно від їх віку та освіти будуть самі намагатися йти в ногу з технологічними змінами - помилка, яка створює ризик збільшення кількості безробітних. Такий підхід можна очікувати тільки від високоосвічених і кваліфікованих працівників - тих, чия професія не особливо схильна до ризику автоматизації. Для інших, яких більшість, потрібна спрямовуюча роль держави.
Підкреслю - все це потрібно робити в партнерстві з провідними українськими компаніями, які зацікавлені в тому, щоб успішно освоювати нові перспективні і високомаржинальні сектори економіки. Тому, компанії повинні бути готові прийняти на себе істотну частину витрат по перекваліфікації українських робітників, фахівців, інженерів. Можливо, компаніям слід надавати певні податкові пільги для стимулювання інвестицій в навчальні програми. Все це повинно бути підпорядковане головним цілям - зміні моделі економічного розвитку України від аграрно-сировинної до інноваційно-високотехнологічної, побудови економіки з високим рівнем доданої вартості в розрахунку на одного працівника.
Якщо цих знехтувати, пустити все на самоплив, то нинішні проблеми - високий рівень трудової міграції та диспропорції в структурі попиту і пропозиції на ринку праці - лише посиляться, оскільки технологічне безробіття буде носити екстериторіальний характер: працюючі в тій же Польщі українські інженери та технічні фахівці втратять там роботу і в масі своїй повернуться на батьківщину. Що ми їм зможемо запропонувати, якщо не переламаємо тенденцію консервації технологічної відсталості і не почнемо масштабну перепідготовку працівників під потреби високотехнологічної економіки? Поповнення армії безробітних (в сільському господарстві, на яке дехто робить у нас виняткову ставку, автоматизація і роботизація буде розвиватися так само швидко, як і в промисловості). А ось якщо створимо передумови для інноваційного розвитку економіки, то українці почнуть повертатися на батьківщину незалежно від кон'юнктури ринку праці в Польщі, Чехії, Італії ...