Останнім часом з Європи почали надходити тривожні новини для України. У червні парламент Франції ухвалив резолюцію з вимогою поступово скасувати санкції проти Росії. В Італії окремі регіони взагалі закликають визнати Крим російським та негайно відмінити санкції. Міністерства зовнішніх справ Австрії і Німеччини також висловлюються за поетапне зняття санкцій з агресора. Про те, що Росія має негайно забиратися з Донбасу, а тим більше з Криму, ніхто в Європі вже і не згадує.
Європейці не даремно заговорили про те, що з Росією треба відновлювати відносини. Вони ж не дурні і чудово бачать подвійні стандарти і брехню українських правителів. Україна і досі не ввела економічних санкцій проти Росії, як того вимагала ВО «Свобода». Ніякої блокади окупованих територій не відбувається. Наші бариги без будь-яких докорів сумління торгують з Москвою, постачають продукти і різні товари на Донбас. І через свої медіа-ресурси просувають думку про те, що взагалі ніякої блокади і не потрібно.
Російські окупанти сьогодні насправді досить непогано почуваються в Донецьку та Луганську. Бо про їх добробут і рівень життя дбає сама ж українська влада. Те, що українська земля окупована, сучасних правителів України абсолютно не турбує. Як і те, що щодня гинуть українські солдати від рук російських загарбників. Смерті українських солдат стали для влади вже чимось буденним.
Чи можна собі уявити, щоб влада інших країн так пасивно і мляво спостерігала як окупанти вбивають співвітчизників, обстрілюють територію, вводять нову військову техніку? Яка б нормальна влада взагалі торгувала з окупантами? Щоб б зробили США, Німеччина чи Франція, якби від атаки ворога загинув хоча б один їхній солдат? В цьому і полягає принципова відмінність між баригами у владі і тими, для хто мислить категоріями національних інтересів.
За нинішніх обставин недавнє продовження санкцій ЄС проти Російської Федерації може стати останнім. Але наше Міністерство зовнішніх справ зайняло позицію страуса і вдає, що нічого такого не відбувається. Позиція МЗС України є абсолютно бездарною, безхарактерною і безпомічною. Ще ніколи історія не знала настільки боягузливої поведінки дипломатичного відомства країни, частину якої окуповано. Якщо влада на чолі з президентом Порошенком та урядом буде так само працювати на зовнішньополітичному рівні, як вони здійснюють реформи, то дуже скоро Україну чекає нове фіаско. Санкції проти Росії поступово скасують, а Донбас і Крим так і не буде українським.
Взагалі, дивлячись на поведінку міністра зовнішніх справ Павла Клімкіна, і президента Порошенка складається враження, що влада навіть не усвідомлює хто є стратегічним ворогом України, а хто її друзями. Невже їх нічому не навчив недавній приклад Грузії? Коли Росія загарбала Південну Осетію, Європа спочатку помахала пальчиком, а через рік-два забула. З Україною може статися те саме.
Якби нинішня влада була дійсно українською і думала про національні інтереси, вона б пов’язала питання скасування санкцій проти Росії лише зі звільненням Донбасу та Криму. І бажано після виплати відповідних компенсацій Україні від агресора. Така позиція цілком зрозуміла усім українцям і є єдино прийнятною та правильною. Але вона чомусь не зрозуміла і не прийнятна Клімкіну з Порошенком.
Своїми Мінськими угодами, «яким немає альтернативи», українські правителі завели усіх нас в пастку. Повторюючи як молитву слова про відсутність альтернативи Мінську, влада поставила Україну на коліна. А агресор не лише не поніс жодну відповідальність за війну, а ще й диктує нам як потрібно змінювати Конституцію, який статус надавати Донбасу. Про Крим ніхто вже і не згадує і повертати його не планує. І це логічно, адже державні керманичі України теж забули про кримське питання.
Ігноруючи вимоги «Свободи» про міжнародні переговори виключно у форматі країн-гарантів безпеки України, влада наближає нас до нової дипломатичної поразки. Хіба не зрозуміло, що Франція і Німеччина – важливі торговельні партнери Росії, не будуть принципово відстоювати українські інтереси? Хіба це ясно, що допомагати Україні відновлювати свої кордони мали б США та Великобританія як гаранти нашої безпеки за відмову від ядерної зброї? Але їх просто виключили з переговорного процесу. А тепер вже пізно. Але чому ніхто не поніс відповідальності за катастрофічні дипломатичні поразки України!? Як можна було умудритися за два роки втратити міжнародну підтримку і тепер вести мову не про звільнення українських територій, а про вибори з терористами?
Свого часу відмова української влади на чолі з Януковичем підписувати асоціацію з ЄС викликала хвилю обурення в суспільстві. Відміна санкцій проти Росії через бездіяльність української влади може спричинити аналогічні наслідки. Також це стане дошкульною поразкою нинішньої влади і засвідчить про її повну неспроможність відстоювати українські інтереси у світі. Про те, що вона неспроможна здійснити необхідні рішучі перетворення всередині країни всі вже давно зрозуміли. І тоді українська нація опиниться наодинці з російським агресором…