Це підприємство відіграє доволі важливу роль в українські економіці, бо саме через Ізмаїл проходить торгівля залізорудною сировиною, вугіллям, коксом та іншими товарами. Саме завдяки торгівлі цими товарами Україна може бути включеною до глобальної економіки, хоча й виконує роль периферії, тобто сировинного придатку країн, що знаходяться на передовій світової капіталістичної економіки. Через невиплату заробітної платні, що триває вже 9 місяців працівники УДП провели «італійську забастовку» із 1 по 6 травня, але такий спосіб вплинути на керівництво не подіяв. Тому активісти профспілки «Захист Праці», які допомагають працівникам УДП відстояти свої права, вдалися до мітингів в Одесі та Києві, результатом яких стала обіцянка міністерства інфраструктури до 3 червня вирішити ситуацію. Історію можна було б вважати майже завершеною, але …
Дежавю
За даними Державної служби статистики станом на 1 квітня в Україні заборгованість по заробітній платі складає 1078,4 мільйонів гривень (!). Ця сума вказує на те, що кількість осіб, які працюють в умовах жорсткої експлуатації, значна. Історію із Українським Дунайським пароплавством аж ніяк не можна вважати завершеною, таких та схожих історій в Україні не одна. Але боротьбу за повернення цих боргів не можна вважати активною, якщо ці питання й піднімаються, то не на рівні державних органів, а лише на локальному. Це підтверджують дані моніторингу протестів, репресій і поступок Центру дослідження суспільства: за 2012 рік було зафіксовано 121 протест, вимогою яких була виплата заборгованості по заробітній платні. Така кількість є в півтора рази більшою, ніж у 2011 році (82). У перші три місяці 2013 року активність виступів із вимогою виплати заборгованості зросла: таких протестів відбулося 53, що в 2,5 рази більше від кількості аналогічних протестів у перші три місяці 2012 року. Аналітики Центру дослідження суспільства повідомляли про рекордну кількість протестів на захист прав найманих працівників на початку цього року. Травневі протести в Ізмаїлі можуть продовжувати цю тенденцію.
Крім цього, знаковим є те, що минулого року лише 2 протести щодо затримки із виплатою заробітної плати були пов’язані із невиплатою в установах Києва, хоча вже у першому кварталі 2013 року таких виступів відбулося 9, з них 5 було пов’язано із затримкою заробітної платні працівникам компанії «Аеросвіт».
Хоча й помітне зростання протестної поведінки на початку 2013 у столиці, але Київ аж ніяк не можна назвати місцем, де проблема із невиплатою заробітної платні стоїть гостро. Переважна більшість випадків відкритої експлуатації найманих працівників має місце у невеликих містах, на периферії. Це ще більше підкреслює наявну соціально-економічну нерівність. Через концентрацію капіталу та відповідно ширший ринок праці у містах, працівники компаній Києва та інших великих міст мають більшу змогу змінити роботу, якщо їх права утискатимуть. А от працівники заводів та шахт обмежені у такому виборі, через що часто вимушені працювати на підприємствах задарма. Тому розповсюдження протестних дій із периферій до центрів є тенденцією, що збільшить шанси найманих працівників на здобуття своїх прав.
Все больше акций протеста имеют социальный, а не политический подтекст. За первые три месяца 2013 года в Украине прошло в 2,5 раза больше протестов наемных работников, чем за тот же период прошлого года
— Владимир Чемерис, член правления Украинского Хельсинского союза, правозащитник
«Неслухняні діти»
Думаю, будь-який пересічний громадянин погодиться, що ситуація величезного боргу роботодавців перед працівниками є неприйнятною та потребує негайного втручання та вирішення. Але для розв’язання проблеми необхідно віднайти її джерело. І це джерело дуже швидко і просто знаходять в окремих особистостях, які «несумлінно» виконують свою роботу. У випадку із УДП джерело проблеми було знайдено моментально: причину невиплати зарплати, на думку представників влади, уособлює голова правління Олександр Долгов. У бесіді активістів профспілки «Захист Праці» та об’єднання «Ліва опозиція» із представником Міністерства інфраструктури останній конструював образ турботливого батька, який старається допомагати і захищати усю сім’ю, але один із його синів не слухається і ображає інших дітей. Коли ж батько покарає неслухняного та розповість йому, що негоже ображати молодших, все одразу має стати на свої місця, усі будуть ситі та здорові. Але такого не відбудеться.
Хто ж тоді винен?
Таке успішне полювання на «винних» та «цапів-відбувайл» ніяк не вирішить проблему негідних умов праці для багатьох громадян. Але саме на цьому так часто сфокусовано дискурс опозиційних політичних сил, що звинувачують окремих особистостей у всіх проблемах. Єдине, до чого це призводить, так це до відволікання від коренів проблем та питань пов’язаних із ними. Наприклад, від питання: Чому працівники не отримують заробітню платню? Куди «зникає результат» їх праці? Ці запитання логічно ведуть до іншого: Яким чином накопичується капітал у великих та успішних бізнесменів? Недоплачування праці, збільшення робочого дня або тижня (часто неофіційно), а тим паче невиплата заробітної плати – це все єдиний процес експлуатації працівників задля накопичення капіталу у тих, хто має владу над цими працівниками.
У ситуації із ізмаїльськими працівниками та й в інших аналогічних ситуаціях варто розуміти, що пан Долгов та й чиновники Міністерства інфраструктури – не причина (як би саме так не хотілося багатьом представити причини заборгованості), а лише ланка системи експлуатації найманих працівників. Хоча, звичайно ж, вони є причетним до невиплати заробітної платні, але не вони безпосередньо позбавляють працівників винагороди. Неоплачувана праця необхідна для функціонування капіталістичної системи. Тому як самі працівники, так і активісти, що їх захищають, мають боротися не лише із конкретними особами, а із практикою експлуатації як такою. Не лише тоді, коли довгий час не отримують заробітну платню, а у кожній ситуації, де чиїсь, а не лише їхні конкретні права утискаються.
Труд человека – самая большая ценность государства, движущая сила его движения вперед. Поэтому одной из самых главных задач власти является создание благоприятных условий для реализации права каждого на труд и достойную его оплату
— Виктор Янукович
Іншою проблемою, що актуалізується у даній ситуації, є територіальна розірваність між місцем утисків найманих працівників та місцем знаходження тих, хто є відповідальним за ці утиски та має важелі впливу на ситуацію. Тому вкрай важливим є підтримка протестів на периферії аналогічними протестами у місцях концентрації капіталу та владних структур, які цьому сприяють. І тут питання солідарності є ключовим. Експлуатація найманих працівників не лише там десь далеко в Ізмаїлі – вона тут біля нас, у Києві, Сумах або Бердичиві. Відстоюючи права пригноблених у якійсь локальній ситуації, що нібито не має до нас ніякого відношення, ми захищаємо і свої права, розхитуємо ту систему, що обмежує і нас також.
Що чекає ізмаїльців – невідомо, але досвід таких виступів показує, що права відстоювати варто: за перші три місяці 2013 року вимоги принаймні 7 протестів проти заборгованостей по зарплатам були виконані хоча б частково. Прикладом вдалої боротьби за права найманих працівників є отримання заробітної платні працівниками підприємства «Чорномортехфлот», що 21 січня блокували рух транспорту регіональної прокуратури із звинуваченнями у бездіяльності. Будемо сподіватись, що активність працівників УДП та профспілкових активістів матиме такі ж результати.
UPD. Обіцянка Міністерства інфраструктури почати виплату заборгованостей до 3 червня не була виконана. Тому працівники продовжують боротьбу: екіпаж пароплаву "Капітан Мєщєряков", заявив, що не буде повертатися у флот, поки із працівниками УДП не розрахуються.