Однією із складових такого підйому стали активні протести проти розробки джерел сланцевого газу, найчастіше такі акції проводилися у Східному регіоні: Донецькій, Луганській та Харківській областях, але були підтримані й населенням у Одеській та Львівській областях, а також у Києві. Але окрім проблем видобутку копалин сланцевого газу громадян турбують й інші екологічні проблеми. Так, протести були викликані спробами вирубки лісів у Біличаську та на Волині, а також очистки території від дерев для подальшої забудови в Одесі та Вінниці.
Ще однією проблемою, що хвилювала громадськість на початку цього року була побудова об’єктів, що шкодять навколишньому природньому середовищу, зокрема елекростанцій або шахт. При доволі високій протестній активності за перші п’ять місяців 2013 року було зафіксовано не так багато випадків, у яких активісти змогли досягли своєї мети – лише 5. Зокрема, захисникам природи вдалося призупинити вирубку парку у Вінниці, на місці якого мала вестись забудова, іншим зробутком є рішення депутатів про заборону видобутку залізної руди у районі Гуляйполя. Хоча не кожен протест приводить до бажаних результатів, ті перемоги, яких вдається досягати, є реальним внеском у збереження природи та поліпшенням умов життя як самих протестувальників, так і тих, кого вони захищали.
Знаковим є те, що у кожному із вищезгаданих випадків має місце протистояння між інтересами підприємців та інтересами більшої частини населення, бо й одні, й інші мають наміри використовувати природні блага. Загалом використання природних ресурсів не є чимось негативним, радше воно стає загрозливим, коли стає безконтрольним. А саме таким воно є за умов вільного ринку. Коли вигода є сильним фактором у відносинах людини та природи, то підприємець, не звертаючи увагу на наслідки, використовує стільки природніх ресурсів, скільки йому необхідно. Це схоже на те, як керівник підприємства не доплачує працівникам заробітню платню або змушує їх безоплатно працювати. Однак, у випадку із експлуатацією людей, вони можуть захистити свої права та протидіяти експлуатації, але природа не може, звичайно, цього зробити.
Перейматися екологічними питаннями дуже важливо, але протидія варварському використанню природних ресурсів може відбуватися у різних формах, часто взагалі неефективних, ба навіть протилежних меті. Який екоактивізм не стільки допомагає, скільки руйнує довкілля?
Екобренди. Зацікавленість певної частини суспільства у тому, щоб якимось чином допомогти природі, дуже якісно використовується маркетологами та рекламниками при просуванні різноманітних брендів. «Екологічним» може бути усе: від взуття до горілки, але часто позиціонування екологічності того чи іншого продукту – це лише ще один із способів підкреслити конкурентну перевагу та стимулювати споживачів купувати саме цей продукт. Тут цікавим є приклад із «екопляшками» для питної води, що нібито робляться більш тонкими для економії пластику. І справді на одну пляшку використовується менше пластику і виробник витрачає менше ресурсів, але, звичайно ж, він не знижує ціну, а перенаправляє ці кошти в рекламу, що провокує зростання попиту на продукт, а відповідно й зростання виробництва тих самих «екопляшок». Насправді екологічною альтернативою було б пропагування багаторазового використання пластмасових пляшок, але ж це просто не вигідно.
Економія ресурсів. Велика кількість соціальної реклами спрямована на спонукання людей витрачати менше ресурсів: наприклад, електроенергії чи води. Зокрема, акції на кшталт «60 хвилин Землі», що закликають не використовувати електроприлади 1 годину заради економії електроенергії, вимагають маже героїчних зусиль від окремих індивідів, але аж ніяк не вирішують глобальні екологічні проблеми. Такі дії при їх масовості можуть дати певний результат, але навіть цей результат буде нівельований діяльністю декількох заводів із виробництва, для прикладу, автомобілів. Варто не зменшувати споживання ресурсів, а змінювати способи їх використання на більш раціональні. Більш раціональними є такі, що дають можливість природі відновлюватися.
Винесення виробництва за межі певної країни. Просто комічним є «вирішення» екологічних проблем власної країни за рахунок іншої, наприклад, переносячи шкідливе виробництво на територію іншої країни, аби не забруднювати свою. Тут яскравим прикладом є Росія, яка на своїй території захороняє відходи ядерної енергетики. Якщо розглядати ситуацію вузько, то тут просто безліч переваг для обох сторін: країни, що вивозять в Росію свої відходи, на певний період часу звільняють себе від негативних наслідків, а Росія отримує хороші прибутки просто за їх зберігання, навіть нічого виробляти не треба. Однак, насправді виграють лише ті, хто отримує прибутки від такого бізнесу, природа аж ніяк не виграє. Підтверджує це перший закон екології Беррі Коммонера: усе пов’язане з усім. Тому практика перенесення шкідливого виробництва або відходів у менш розвинуті країни аж ніяк не вирішує проблему глобально.
Паперові скарги. Часто критика експлуатації природи є дуже конструктивною, але завершується лише написанням прохань до органів влади. До прикладу, в кінці червня в самому центрі Києва відбудеться фестиваль танцювальної музики OSTROV, це не перший і не останній фестиваль на Трухановому острові за це літо. Перший цьогорічний фестиваль Рок`n`Січ викликав обурення екологів, бо гучна музика та велика кількість людей створюють жахливі умови для великої кількості птахів, що мешкають на території Києва, які можуть призвести до їх вимирання. На жаль, протидія екоактивістів обмежилася лише заявами до КМДА, до протестних дій вони не вдавалися. Наступний фестиваль OSTROV нанесе не меншу шкоду екологічному середовищу острова, що і так страждає від того, що знаходить на території міста. Крім того, Труханів острів є вільною зеленою зоною, що належить усім охочим відпочити там, але подібні заходи комерціалізують цю територію та обмежують доступ до неї мешканців та гостей Києва. У даній ситуації паперові скарги вже не допоможуть, потрібні активні протестні дії.
Вище описані захисту природи приховують причини екологічних проблем та каналізують екоактивізм у такий собі безпечний активізм, що ніяк не призупиняє безконтрольну експлуатацію природи, а лише заспокоює совість небайдужих. Поки інтереси бізнесу, а не загальносуспільні будуть стояти на першому місці, заходи по типу фестивалю OSTROV проводитимуться не дивлячись на шкоду довкіллю. Критика людей, що переймають екологічними питаннями, має в першу чергу бути направлена на причини безконтрольної експлуатації природи, зокрема на економіку ринку нескінченного накопичення прибутку, що так активно підкріплюється споживацтвом.