Перш за все, варто розуміти, що попереднє голосування у вище зазначених квазіреспубліках мало фіктивний характер, оскільки процедура його проведення була викривленою. Праймеріз полягає в обранні єдиного кандидата від політичної партії. Якщо поглянути на практику ДНР та ЛНР, то навряд чи можна говорити про наявність в них розвиненої та розгалуженої партійної системи. Більше того, порядок проведення праймеріз не передбачений навіть їхніми фіктивними «нормативно-правовими актами» (окрім одного положення, яке було видано так званою Тимчасовою виборчою комісією, створеною указом лідера Олександра Захарченка). Тому доволі складно говорити про адекватність та репрезентативність такого попереднього голосування, оскільки воно, з огляду на свою природу, виступає швидше пародією, ніж реальним механізмом формування органів місцевої влади.
Зрозуміло, що його організатори переслідують абсолютно інші цілі. Перш за все, це створення видимості нормального державного та політичного життя. По-друге, відбувається демонстрація Заходу власної «цивілізованості» та «демократичності». По-третє, в такий спосіб здійснюється спроба тиску на Київ у контексті виконання Мінських домовленостей. Сепаратисти вказують на те, що Україна не хоче проводити вибори, тому вони здатні організувати їх самостійно. Відповідно, враховуючи фактичний контроль над даними територіями з боку Москви, можна говорити про прагнення останньої в черговий раз дискредитувати Київ в очах західних партнерів. Тобто, за задумом Кремля, Україна має виглядати як держава, яка в односторонньому порядку зриває Мінські домовленості та не виконує взятих на себе зобов’язань.
Але варто зазначити, що проведенням праймеріз сепаратисти та їхні російські господарі фактично самі торпедують мирний процес. У тексті Мінських домовленостей чітко зазначено про проведення виборів виключно за українськими законами і лише після відведення військ та відновлення українського контролю над кордоном. Тому будь-які електоральні процеси на території квазіреспублік без виконання вище зазначених умов є чистою фікцією, яка навряд чи отримає підтримку європейських партнерів. Але водночас треба враховувати, що в подальшому Росія використовуватиме результати такого «голосування» як інструмент тиску.